Географія - Гілецький Й. Р. - Клімат

Вирішальний вплив на клімат Африки має її майже симетричне розміщення щодо екватора. Це визначило такі особливості клімату, як високі показники сумарної сонячної радіації та величини теплового балансу, пасатну циркуляцію в середній частині материка. Вплив океанів і морів, що омивають Африку, обмежений і відчувається переважно на узбережжях.

Більша частина материка розташована між двома тропіками* Двічі на рік Сонце в цих районах опівдні стоїть у зеніті. Середні температури повітря в літні місяці майже повсюдно вищі за +20 °С, а місцями досягають +30...+35 °С. Узимку середньомісячні температури на рівнинах не опускаються нижче +8 °С. У центральній частині материка повітря рівномірно прогрівається упродовж усього року. Коливання температур за сезонами чітко проявляється у тропічних і особливо в субтропічних широтах.

Клімат різних частин материка відрізняється, головним чином, за кількістю і режимом опадів.

На території Африки виділяють екваторіальний, два субекваторіальні і два тропічні кліматичні пояси. Крайня північна та південна частини материка розміщені в субтропічних поясах.

Екваторіальний постійно вологий і жаркий клімат формується у западині річки Конго та на узбережжі Гвінейської затоки. На північ і на південь від екватора на значних просторах (до 17— 20° пн. і пд. ш.) панує субекваторіальний клімат із сезонною зміною напрямку руху повітряних мас. Улітку екваторіальні маси повітря сприяють випаданню великої кількості опадів, а взимку тропічні повітряні маси визначають панування спекотної сухої погоди.

Субекваторіальні пояси змінюються тропічними, де суха погода переважає цілий рік. Літо спекотне (температура до +40 °С і вище), зимові температури опускаються до +18 °С. Добові амплітуди температур більші, ніж річні. У східній частині тропічного поясу на півдні Африки випадає дещо більша кількість опадів, ніж на півночі.

Своєрідними є кліматичні умови в межах тропічних поясів на західному, узбережжі Африки, де повітря рухається вздовж берегів із більш холодних помірних широт у бік екватора. Тому температури тут порівняно низькі (улітку — близько +20 °С, а узимку — близько +15 °С). Такий клімат із нежарким літом, прохолодною зимою, майже повною відсутністю опадів протягом року, частими туманами, є характерним для пустелі Наміб і деяких узбережних районів на заході пустелі Сахари.

На східному узбережжі Південної Африки під впливом повітряних мас, що переміщуються з Індійського океану, формується жаркий вологий тропічний клімат. Цьому сприяють теплі течії біля берегів материка, над якими повітряні маси отримують багато вологи, а також високі уступи плато і Драконові гори. Піднімаючись схилами, повітря охолоджується, утворюються хмари і випадають опади.

На півночі — на узбережжі Середземного моря і на південному заході Африки — формується

субтропічний середземноморський клімат із сухим спекотним літом (вище +20 °С) і помірно теплою (біля +10 °С) вологою (500—700 мм) зимою. Улітку тут переважають сухі тропічні повітряні маси, а узимку — вологе помірне повітря.

На східному узбережжі Південної Африки в межах субтропічного поясу режим випадання опадів інший. Улітку на узбережжя надходить вологе повітря з Індійського океану і випадають дощі. Узимку західні вітри залишають опади на західних схилах Капських гір, а на узбережжі панують посушливі дні.

Внутрішні води

Однією з основних рис Африки є невелика кількість вод суходолу. Це пояснюється тим, що більша частина території материка отримує мало опадів, а випаровуваність через високі температури повсюдно велика.

Води Африки розподілені дуже нерівномірно. Густа річкова сітка розвинена там, де випадає багато опадів (у басейні річки Конґо), на узбережжі Гвінейської затоки). Понад третина материка не має постійного стоку. Вода тут з'являється у зниженнях поверхні після дощів, які випадають дуже рідко (у Сахарі, пустелі Наміб). У Сахарі залишилися сухі річища — ваді, які свідчать про вологіший клімат у минулому. Безстічні озера або болота на місці колишніх озер займають дена западин (озера Чад, Туркана (Рудольф)).

Особливістю річкової мережі Африки є значна площа областей внутрішнього стоку (близько 1/3 усієї площі материка). Решта річок розподіляються між басейнами Індійського та Атлантичного океанів. На всіх річках Африки багато порогів і водоспадів.

Річки Африки мають, в основному, дощове живлення. Режим їхнього стоку майже повністю збігається з режимом опадів. Річки субекваторіальних і тропічних кліматичних поясів повноводніші улітку, а середземноморського типу клімату — узимку. Річка Конґо є повноводною протягом

року, тому що в неї впадають річки обох півкуль, а літній дощОвий сезон на півночі і півдні настає в різні місяці.

Найдовшою річкою Африки та світу є Ніл (6671 км). На річці розташований каскад порогів і водоспадів.

Режим Нілу своєрідний. Основна маса води в головну- річку надходить із Голубого Нілу. Підйом води досягає пониззя річки наприкінці літа — початку осені. У середній течії Ніл більш повноводніший, ніж у нижній. Це пов'язано з великою втратою води на випаровування у пустелі, якою він протікає протягом сотень кілометрів, не маючи приток.

Другою за довжиною річкою Африки є Конґо (4700 км). Вона більш як на 2000 км коротша за Ніл, але її водність в 15 разів більша.

Басейн Конґо розташований в екваторіально? му і субекваторіальному кліматичних поясах з великою кількістю опадів. Виділяють два підняття рівня води, які пов'язані з літнім максимумом опадів у Північній і Південній півкулях. Під час підняття рівня води Конґо в середній течії заливає великі території в межах плоского дна западини.

Великими річками Африки є Ніґер, що впадає у Гвінейську затоку, та Замбезі, що несе свої води в Індійський океан. На Замбезі розташований один із найбільших водоспадів світу — Вікторія (заввишки — 120 м, завширшки — 1800 м).

В Африці багато озер, западини яких мають різне походження. Є озера, розміщені в грабенах по лінії Великих Східноафриканських розломів. Грабени частково заповнені водою. Озера цього типу видовжені, вузькі, дуже глибокі (майже до 1500 м), з крутими берегами. Найбільші серед них — Танґаньїка, Ньяса.

Є озера, які утворилися в прогинах земної кори. Таке походження має западина озера Вікторія, найбільшого в Африці. Дно плоскої

западини займає і озеро Чад. Його контури залежать від кількості води, що стікає в озеро, береги заболочені. На Ефіопському нагір'ї розташовані озера вулканічного походження. Озеро Тана утворилося шляхом перекриття долини річки потоками лави.

У надрах материка зосереджені великі запаси підземних вод. Особливо важливе значення вони мають в посушливих районах материка. У напівпустельних і пустельних районах біля природних водойм і колодязів утворилися оазиси. Тут ростуть пальми та інші рослини, а на зрошуваних землях вирощують сільськогосподарські культури, плодові дерева.