Соціологія - Гіденс Ентоні - Біологія і сексуальна поведінка

Як і при вивченні тендерних відмінностей, вчені також по-різному оцінюють важливість біологічного, в його протиставленні соціальному та культурному, впливу на сексуальну поведінку людини. Важливою спільною характеристикою досліджень тендерних відмінностей та сексуальності є те, що в обох випадках учені зверталися до світу тварин, аби краще зрозуміти людей. Ми спочатку розглянемо кілька аргументів на користь біологічного і ту критику, яку ці аргументи на себе накликали. Далі ми спробуємо проаналізувати соціальний вплив на сексуальну поведінку, що приведе нас до дискусії про широку варіативність проявів людської сексуальності.

Біологія і сексуальна поведінка

Немає сумніву в тому, що сексуальність має біологічну основу, адже жіноча анатомія відрізняється від чоловічої, та й оргазм обидві статі переживають неоднаково. Існує також біологічний імператив відтворення життя, без якого людський рід давно вимер би. Деякі біологи дають еволюційне пояснення тому фактові, чому чоловіки мають тенденцію бути більш сексуально невибагливими, ніж жінки (див. розділ другий). Цей аргумент полягає в тому, що чоловіки біологічно схильні запліднити якомога більше жінок, таким чином створюючи ситуацію, коли їхнє сім'я має найбільше шансів вижити. Жінка, яка в даний певний момент має тільки одну яйцеклітину, що може бути запліднена, плекає інший біологічний інтерес — прагне, щоб у неї був постійний партнер, який би опікувався їхніми дітьми і в такий спосіб допоміг їй успішно виконати її біологічну роль у відтворенні людського роду. Цей аргумент підкріплюється спостереженнями за сексуальною поведінкою тварин, де самці зазвичай набагато невибагливіші в статевих зносинах, аніж самиці того самого виду.

Проте найновіші дослідження показують, що невірність самки — явище теж вельми поширене у світі тварин і що сексуальна активність багатьох тварин набагато складніша, аніж раніше вважалося. Колись панувала думка, що самиці воліють паруватися із самцями, які мають найвищий потенціал для забезпечення добрих спадкових характеристик своєму потомству. Але одне недавнє дослідження пташиної поведінки спростувало цей аргумент, показавши, що птахи-самиці беруть собі додаткового партнера не за його гени, а сподіваючись знайти в ньому кращого батька з кращим тереном для вигодовування пташенят. Ось заключний висновок того дослідження: "Тут більше йдеться про злучення, ніж про передачу сімені. Схоже на те, що ці самиці думають про власну вигоду на майбутнє" (процитовано в: Angier, 1994).

Висновки з такого дослідження можуть мати лише умовний характер, особливо ж коли прикласти їх до людської сексуальної поведінки. Як ми ще переконаємося, сексуальність — це надто складне явище, аби повністю прив'язати його до біологічних характеристик.

Соціальні чинники сексуальної поведінки

У всіх суспільствах більшість людей гетеросексуальні; вони шукають емоційної наснаги та сексуальної втіхи у взаєминах з іншою статтю. В кожному суспільстві гетеросексуальність лежить в основі шлюбу та сім'ї.

Але існує також чимало сексуальних меншин зі специфічними смаками та нахилами. Юдіт Лорбер розрізняє не менш як десять різних сексуальних ідентичностей у людей: гетеросексуальна жінка, гетеросексуальний чоловік, жінка-лесбіянка, чоловік-ґей, бісексуальна жінка, бісексуальний чоловік, жінка-трансвестит (жінка, що регулярно вдягається як чоловік), чоловік-трансвестит (чоловік, що регулярно вдягається як жінка), транссексуальна жінка (чоловік, котрий став жінкою, як Джен Моріс), транссексуальний чоловік (жінка, яка стала чоловіком). Самі сексуальні взаємини ще більш розмаїті. Фройд називав людей "поліморфно розбещеними". Під цим він розумів, що люди мають широкий діапазон сексуальних смаків і ладні вдовольняти їх навіть тоді, коли в даному суспільстві деякі з них вважаються аморальними й забороненими. Фройд почав свої наукові дослідження наприкінці дев'ятнадцятого сторіччя, коли ще чимало людей були дуже сором'язливі в усьому, що стосується сексу; а проте його пацієнти відкрили йому дивовижне розмаїття сексуальних відхилень. Серед можливих різновидів статевих зносин можна назвати, наприклад, такі: жінка або чоловік може мати сексуальні стосунки з жінками, чоловіками або тими й тими. Це може відбуватися за участю двох осіб або трьох і навіть більше. Людина може мати статеві зносини сама з собою (мастурбація) або не мати ні з ким (целібат). Дехто може мати сексуальні взаємини з транссексуалами або людьми, що міняються одягом, аби підсилити еротичне збудження; користуватися порнографією або всілякими сексуальними пристроями; вдаватися до садомазохізму (добровільне рабство з еротичних мотивів або катування з метою одержати сексуальну втіху); хтось може мати статеві зносини з тваринами, і так далі (Lorber, 1994). У всіх суспільствах існують сексуальні норми, що схвалюють певні види статевих зносин, а інші — осуджують. Проте ці норми дуже різні в різних культурах. Візьмімо, наприклад, гомосексуалізм. Як ми побачимо, в деяких культурах або терплять, або навіть активно заохочують гомосексуалізм у певних контекстах. Так, у стародавніх греків чоловіча любов до хлопчиків ідеалізувалась як найвища форма сексуального кохання.

Прийняті види сексуальної поведінки також дуже відрізняються в різних культурах, і це дає нам ще одну підставу, що більшість сексуальних реакцій мають не природжений характер, а виникають унаслідок навчання. Найрозлогіше дослідження в цьому плані було проведене чотири десятиріччя тому Клеланом Фордом та Франком Вічем (Ford and Beach, 1951), які вивчили антропологічні дані більш як із двохсот суспільств. Вони виявили дивовижні варіації в тому, що вважалося "природною" сексуальною поведінкою, і в нормах сексуальної привабливості. Наприклад, у деяких культурах попередня любовна гра, яка іноді триває годинами, вважається бажаною і навіть необхідною передумовою статевого акту; у інших попередня гра практично не відбувається. В одних суспільствах вважається, що надто часті статеві зносини приводять до фізичного ослаблення або хвороби. У сеньянґів, які живуть на південних островах Тихого океану, старійшини поселення дають молодим настанови, яких перерв слід дотримуватися між статевими зносинами, і ці ж таки старійшини вважають, що людина із сивим волоссям має законне право на статевий акт щоночі!

В більшості культур норми сексуальної привабливості (що їх дотримуються як чоловіки, так і жінки) сфокусовані більше на зовнішності жінок, а не чоловіків, хоча на Заході, як нам здається, ця ситуація поступово змінюється, здебільшого через те, що жінки стають дедалі активніші в усіх сферах діяльності поза домом. Проте найважливіші для жіночої краси характеристики в різних суспільствах уявляються по-різному. На сучасному Заході захоплення викликає струнка, тендітна будова тіла, тоді як у інших культурах привабливими вважають набагато пишніші форми (див. розділ шостий). Подекуди на груди не дивляться як на джерело сексуального збудження, тимчасом як у інших суспільствах їм надають великого еротичного значення. В одних суспільствах першорядного значення надають формі обличчя, в інших — більше уваги звертають на форму та колір очей або розміри та форму носа й губ.