Соціологія - Гіденс Ентоні - ВИВЧЕННЯ ДЕВІАНТНОЇ ПОВЕДІНКИ

Основні поняття

• девіантна поведінка • норми • конформізм • злочин

Ми всі знаємо, хто такі девіанти, або принаймні думаємо, що знаємо. Девіанти — це ті індивіди, які відмовляються жити за правилами, що їх дотримується більшість із нас. Це запеклі злочинці, наркомани або "люди дна", чия поведінка не вкладається в те, що більшість визначає як нормальні прийнятні стандарти. Проте дійсність не завжди така, якою вона здається; саме цього навчає нас соціологія, оскільки заохочує нас зазирати потойбіч очевидного. Поняття девіанта, як ми далі побачимо, не так легко піддається точному визначенню.

Ми вже бачили раніше, що людське суспільне життя управляється правилами або нормами. Наше життя провалилося б у хаос, якби ми не дотримувалися правил, що визначають певні види поведінки як прийнятні в певних контекстах, а інші — як неприйнятні. Організований рух на вулицях і дорогах був би неможливий, якби водії не дотримувалися правила лівобічного руху. Ви, можливо, подумаєте, що на дорогах не може бути девіантів, окрім хіба що п'яного або вкрай необачного водія. Та якщо ви справді так думаєте, то помиляєтеся. Більшість водіїв не тільки девіанти, а й злочинці. Бо, якщо поблизу не видно поліційного автомобіля, майже всі вони регулярно перевищують дозволену швидкість.

Наскільки ми конформісти, настільки й порушники правил. Усі ми також створюємо власні правила. Водії, звичайно, нерідко порушують закон на автомобільних шляхах, але насправді вони створюють свої неформальні правила на противагу законним. Якщо верхня межа дозволеної законом швидкості на автостраді — 70 миль на годину, то більшість водіїв усе-таки намагаються не перевищувати 80 миль чи трохи більше, а, проїжджаючи містом, знижують швидкість.

Конвенційні правила щодо прийнятних і неприйнятних порушень дорожнього руху також варіюються. Так, у північноєвропейців, які ведуть свої машини дорогами півдня Італії, іноді волосся на голові стає сторч, настільки там недбало водії ставляться до будь-яких правил дорожнього руху. В Бразилії світлофори та інші дорожні знаки сприймаються радше не як заборона, а як пропозиція. Мотоциклісти в Ріо-де-Жанейро не зупиняючись їдуть на червоне світло, якщо немає зустрічної машини. Якщо головна вулиця перетинає другорядну, водій, який іде по головній, ніколи не зупиниться, нехай там що показують сигнали дорожнього руху. Якщо хтось виїздить із меншої вулиці, йому доводиться сигналити або блимати фарами, щоб попередити інших водіїв (Lull, 1995).

Коли ми починаємо вивчати девіантну поведінку, то повинні знати, яких правил люди дотримуються, а які схильні порушувати. Ніхто не порушує всіх правил, так само як ніхто не дотримується всіх правил.

Навіть індивіди, що начебто повністю поривають із нормами порядного суспільства, такі як грабіжники банків, імовірно дотримуються правил, за якими організовано банди, до котрих вони належать. Деякі групи з вельми сумнівною репутацією, наприклад, банди мотоциклістів, мають суворий кодекс поведінки, обов'язковий для їхніх членів; тих, хто цей кодекс порушує, або карають, або виганяють.

ВИВЧЕННЯ ДЕВІАНТНОЇ ПОВЕДІНКИ

Вивчення девіантної поведінки — одна з найцікавіших, але й найскладніших галузей соціології. Воно свідчить, що нікого з нас не можна вважати таким нормальним, як нам би цього хотілося. Воно також допомагає зрозуміти, що люди, чия поведінка може здаватися незрозумілою або відчуженою, насправді діють як цілком раціональні істоти, коли ми з'ясуємо, чому вони поводяться саме так.

Вивчення девіантної поведінки, як і дослідження в інших цари-нах соціології, спрямовує нашу увагу на суспільну владу, а також на вплив класового розподілу суспільства на багатих і бідних. Коли ми розглядаємо девіацію від суспільних правил або норм чи конформістську поведінку щодо них, ми завжди повинні поставити перед собою запитання: а чиї це правила? Як ми далі побачимо, суспільні норми дуже залежать від розподілу на класи та відношення до влади.