Страхування - Базилевич В.Д. - Стан та перспективи розвитку ринку страхування життя в сучасній Україні

Україна, здобувши незалежність, пройшла досить цікавий складний та суперечливий шлях розвитку особового страхування в цілому та страхування життя зокрема.

Історія передбачає наступність розвитку, не зважаючи на розриви, що відбуваються в суспільному житті народів. Незалежна Україна кінця XX ст. вийшла з лона СРСР. Тому стисло схарактеризуємо стан розвитку особового страхування до отримання Україною статусу незалежної держави.

Станом на 2 січня 1992 р. загальна сума проіндексованих за 17 553 783 договорами довгострокового страхування життя становила 7784,5 млн грн, у тому числі за видами страхування:

o змішане страхування життя - 3200,4 млн грн;

o страхування дітей - 2135,7 млн грн;

o страхування до шлюбу - 2317,5 млн грн;

o страхування додаткової пенсії - 44,1 млн грн. Практика Держстраху СРСР ґрунтувалась на тому, що

страхові внески були однією зі статей надходження до державного бюджету СРСР. У зв'язку з лібералізацією цін виник дефіцит державного бюджету, що постійно зростав, який покривався також за рахунок страхових резервів. Із України в союзний бюджет було вилучено 59 % загального обсягу страхових резервів¹.

Інфляційне знецінення страхових внесків, використання урядом страхових резервів не за їх функціональним призначенням, відплив страхових резервів з України до Москви унеможливили виконання Укрдержстрахом своїх зобов'язань перед страхувальниками (застрахованими), що суттєво підірвало довіру до інституту страхування.

На початку 90-х років XX ст. в Україні долається монополія держави на здійснення страхового захисту. В цей період у країні виникає величезна кількість страхових компаній, що здійснюють особове страхування. Станом на 1 січня 1995 р, було зареєстровано 655 страхових організацій, з яких на здійснення особового страхування отримали ліцензії: 581 - на страхування життя; 597 - на страхування від нещасних випадків; 424 - на медичне страхування. В цей час страхове законодавство України ще не відокремлювало страхування життя від інших, відмінних від нього, видів страхування. Із кількісної структури страхових компаній, що займались особовим страхуванням, видно, що найменш привабливим для страховиків було медичне страхування.

У цей період на ринку особового страхування чітко простежуються такі тенденції:

1. Зростає частка ринкових короткострокових видів страхування.

Короткострокові угоди невигідні страховику, оскільки не дають можливості акумулювати грошові засоби з метою їх подальшого інвестування та отримання інвестиційного прибутку.

Ці угоди невигідні для страхувальника в кінцевому підсумку, оскільки страховик не має фінансової можливості здійснювати належним чином страховий захист страхувальників та здешевлювати страхові послуги.

Від такої структури страхових угод потерпає й держава, як у страховій, так і в інвестиційній та податковій політиці.

2. Переважна частка договорів особового страхування укладається в колективній формі. Пояснюється така структура страхових договорів такими причинами:

o вкрай низький рівень доходів громадян України не сприяє індивідуальному попиту на страхові послуги;

o довіра пересічних громадян до страхового захисту як гаранту їхнього добробуту була втрачена вдруге. Вони відчували себе ошуканими не тільки Держстрахом, а й приватними страховиками.

Водночас із погляду інтересів страхувальника підприємствам укладати такі угоди було вигідно з таких причин:

o це була форма стимулювання працівників за допомогою страхових виплат;

o підприємства зберігали кошти в розмірі нарахувань на фонд оплати праці;

o це була своєрідна форма переведення безготівкових грошових засобів у готівкову форму (внески сплачуються в безготівковій формі, а страхові виплати отримують готівкою).

Прискорення темпів інфляції та відсутність реального фінансового забезпечення взятих на себе зобов'язань призвела до банкрутства більшості страхових компаній.

Після прийняття Закону України "Про страхування" (1996 р.) відбувається розмежування страхування життя та страхування, відмінного від страхування життя. В цей період стрімко скорочуються обсяги зібраних страхових премій та страхових виплат. У 1997-1998 рр. страхові виплати зі страхування життя перевищували страхові премії на 10 % *.

Протягом 1997-2001 рр. частка страхових платежів на ринку страхування життя в загальному обсязі страхових платежів зменшувалася щороку приблизно вдвічі. Діяльність страховиків, що займалися страхуванням життя, згорталася. З майже 300 страхових компаній в Україні цього періоду тільки шість страховиків реально займались страхуванням життя. Це приблизно 2 % від загальної кількості, тоді як у розвинених країнах їх частка становить близько 50 %.

Починаючи з 2000 року розвиток ринку страхування життя в Україні пожвавлюється. З'являються нові страхові компанії, які займаються продажем полісів зі змішаного страхування життя строком дії від 10 років. Вдосконалення страхового та податкового законодавства сприяє розвиткові цього виду страхування.

На початок 2006 р. на ринку України ліцензії на страхування життя мав 51 страховик. Найпотужнішими серед них є: "Граве-Україна", "АЛІКОАІГ Життя", "Гарант-Лайф", "TAC", "АСКА-Життя", "Блакитний поліс", "Еталон життя". Саме на цих страховиків припадає 80 % ринку страхування життя в Україні.

Про розвиток послуг зі страхування життя можуть свідчити такі показники:

o частка доходів страхових компаній зі страхування життя в ВВП;

o частка доходів компаній зі страхування життя в доходах страхової діяльності;

o темпи приросту страхових премій зі страхування життя;

o частка доходів зі страхування життя на одного жителя країни.

Звісно, ринок страхування життя в Україні перебуває тільки на початковому етапі свого розвитку. Але динаміка зібраних премій зі страхування життя вселяє певний оптимізм. Так, починаючи з 1999 р., який відзначився найбільшим скороченням послуг зі страхування життя (обсяг премій становив 7,6 млн грн) у 2003 р. цей обсяг зріс до 73 млн грн, а у 2006 р. перевищив 450 млн грн.

І хоча наразі страховий ринок життя охоплює тільки З % від потенційних можливостей, є всі підстави очікувати зростання попиту населення України на ці послуги, а також зростання бажання страховиків займатися страхуванням життя, що спричинить зростання конкуренції та поліпшення якості послуг у цій сфері.

Україна прагне влитися у світовий цивілізаційний процес, а тому вона має змінити ставлення своїх громадян і держави до інституту страхування. Світ демонструє зростання частки страхування життя у структурі ВВП. У Японії така частка становить 13 %, у Швейцарії- 12, Південній Африці - 16, Словенії - 5, Польщі - понад 3 %. У середньому в розвинених країнах ця частка коливається від 2 до 6 % ВВП.

В Україні ринок страхування в цілому займає близько 2 % ВВП, а страхування життя - 3,3 % страхового ринку. І все-таки це рух вперед, адже ще кілька років тому частка страхування життя становила тільки 0,5 % від загального обсягу страхового ринку.