Страхування - Плиса В. Й. - 9.8. Добровільне страхування відповідальності суб'єкта підприємницької діяльності перед третіми особами за заподіяну їм шкоду внаслідок реалізації продукції

Об'єктом страхування відповідальності суб'єкта підприємницької діяльності перед третіми особами за заподіяну їм шкоду внаслідок реалізації продукції є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням страхувальником шкоди, завданої життю і здоров'ю третіх осіб — споживачів реалізованої страхувальником продукції.

Страховик бере на себе зобов'язання відшкодувати витрати, які страхувальник буде зобов'язаний відшкодувати за випадкові пошкодження, завдані здоров'ю, включаючи смерть, третіх осіб, що трапились у період терміну страхування та причиною яких була реалізована продукція страхувальника.

Страховим випадком визнають настання цивільно-правової відповідальності страхувальника за шкоду, завдану життю і здоров'ю третіх осіб, а саме: за смерть, стійку (інвалідність) або тимчасову втрату працездатності внаслідок споживання ними реалізованої страхувальником продукції.

Факт настання відповідальності страхувальника за шкоду, завдану життю і здоров'ю третьої особи, внаслідок споживання нею реалізованих страхувальником товарів повинен бути визнаний судом або встановлений медичною установою.

Страхування не розповсюджується на ризики, які сталися внаслідок неправомірних дій третьої особи чи страхувальника. Не визнають страховими випадками події, що сталися в разі:

— навмисних дій страхувальника, спрямованих на настання страхового випадку або його грубої необережності;

— реалізації продукції, строк придатності якої закінчився;

— недотримання правил і умов зберігання продукції;

— недотримання правил і умов користування продукцією;

— недоліків (дефектів) продукції, які були відомі страхувальнику до їх реалізації;

— невиконання страхувальником обов'язку відкликати продукцію або інформувати споживачів про його небезпечні властивості, які стали відомі страхувальнику до настання страхового випадку;

— недодержання страхувальником положень законодавства або відомчих нормативів, порушення яких призвело до настання страхового випадку або визначено як злочин;

— проведення третьою особою чи страхувальником експериментів та дослідів.

Страхування не розповсюджується на відповідальність страхувальника за моральну шкоду та непрямі збитки, завдані третім особам, а також його відповідальність перед органами державної влади та контрагентами по договорах на реалізацію продукції.

Страховик звільняється від відповідальності за повне або часткове виконання своїх зобов'язань перед страхувальником, якщо це сталося внаслідок обставин непереборної сили, що виникли в результаті подій надзвичайного характеру, які сторони не могли передбачити та яким не могли запобігти розумними мірами, а саме: ядерний вибух, радіаційне випромінювання, військові дії, повстання та страйки, рішення вищих законодавчих та виконавчих державних органів, які набрали чинності після укладання договору та які перешкоджають виконанню страховиком своїх зобов'язань.

Страхову суму зазначають у договорі страхування за домовленістю між сторонами, виходячи з річного обігу реалізації страхувальником продукції та виду продукції.

Конкретний розмір страхового платежу визначають у договорі страхування за згодою сторін, у залежності від чинних тарифних ставок страховика і терміну страхування. При визначенні розміру страхового платежу, який підлягає сплаті за договором страхування, страховик користується актуарно розрахованими страховими тарифами, які визначають розмір страхового платежу з одиниці страхової суми за визначений період страхування, з урахуванням ступеня страхового ризику та характеру об'єкта страхування. У залежності від ступеня ризику до страхових тарифів можуть застосовуватися актуарно розраховані поправочні коефіцієнти: понижуючі — від 1 до 0,5 та підвищуючі — від 1 до 2.

Договір страхування укладають на один рік, якщо інше не передбачено договором страхування.

При настанні страхового випадку страхувальник зобов'язаний повідомити про це страховика негайно протягом 2 (двох) робочих днів після того, як стало відомо або повинно було стати відомо про настання страхового випадку, шляхом подачі письмової заяви, вжити всіх можливих заходів для з'ясування причин та наслідків страхового випадку, негайно сповістити страховика про обставини та обсяг усіх вимог, які висунуто страхувальнику в зв'язку зі страховим випадком або про розпочатий проти нього судовий процес, забезпечити, наскільки це можливо, участь страховика у встановленні розміру заподіяної шкоди і надати йому всю доступну інформацію та документацію для висновків щодо причин, дії і наслідків страхового випадку, про характер та розмір заподіяного збитку, не відшкодовувати збитків, не визнавати частково або цілком вимоги, які пред'являють йому в зв'язку зі страховим випадком, а також не приймати на себе будь-яких прямих або непрямих зобов'язань з урегулювання таких вимог без попереднього узгодження зі страховиком. Факт настання страхового випадку та розмір збитків засвідчують такі документи:

— заява страхувальника на виплату страхового відшкодування;

— договір страхування;

— акт службового розслідування події, яка призвела до настання відповідальності страхувальника;

— акти експертиз про оцінку наслідків використання продукції, що складаються незалежними спеціалізованими організаціями, документи органів захисту прав споживачів, контролю за якістю продукції, правоохоронних органів, місцевих органів влади;

— документи медичних установ, що свідчать про причинний зв'язок між настанням страхового випадку та використанням товару третьою особою (Потерпілою особою);

— судове рішення або претензію (позов) про майнову відповідальність страхувальника (документи та розрахунки);

— довідки медичних закладів;

а) при тимчасовій втраті працездатності потерпілою особою — документ, що свідчить про тимчасову втрату працездатності;

б) при встановленні групи інвалідності потерпілій особі — довідка ЛТЕК (лікарсько-трудової експертної комісії) про встановлення групи інвалідності;

в) у випадку смерті потерпілої особи — свідоцтво про смерть та документ, що підтверджує право спадкоємця на страхове відшкодування (право на спадок);

— документи, що засвідчують понесені страхувальником витрати з метою запобігання чи зменшення розмірів збитків.

Виплата страхового відшкодування здійснюється страховиком на підставі складеного ним страхового акту протягом 2 (двох) робочих днів після дати прийняття рішення про виплату страхового відшкодування, якщо інше не передбачене договором страхування. Рішення про виплату страхового відшкодування приймається страховиком протягом 10 (десяти) робочих днів з дня отримання всіх необхідних документів, що підтверджують настання страхового випадку, якщо інше не передбачене договором страхування.

Страхове відшкодування виплачують страхувальнику після отримання від нього платіжних документів про компенсацію суми відшкодування збитків третій особі або, за письмовою заявою страхувальника, — самій потерпілій особі.

Конкретний розмір відшкодування по страховому випадку встановлює страховик на підставі отриманих від страхувальника документів. При цьому страхове відшкодування на одну потерпілу особу сплачують у відсотках від страхової суми:

— у випадку смерті потерпілої особи — 100% (страхове відшкодування сплачується спадкоємцю);

— при встановленні І групи інвалідності потерпілій особі — 100%;

— при встановленні II групи інвалідності потерпілій особі — 80%;

— при встановленні Ш групи інвалідності потерпілій особі — 60%;

— при тимчасовій втраті працездатності — 0,2% від страхової суми за кожний день непрацездатності, але не більше 50% від страхової суми.

Договір страхування, за яким сплачено страхове відшкодування, зберігає чинність до кінця строку його дії. У такому випадку страхова сума зменшується на суму фактичних виплат, що були здійснені за цим договором страхування. Якщо страхове відшкодування сплачене у розмірі страхової суми, то договір страхування припиняє свою дію з моменту виплати.

Сума всіх виплат страхового відшкодування за договором страхування не може перевищувати розміру встановленої договором загальної страхової суми, а загальна сума виплат по відповідальності страховика за споживання окремих товарів не може перевищувати загальної страхової суми за споживання цих окремих товарів.