Товарознавство м'яса - Бірта Г.О. - 1.1. Значення великої рогатої худоби у виробництві продукції тваринництва

1.1. Значення великої рогатої худоби у виробництві продукції тваринництва

Молочне і м'ясне скотарство серед галузей тваринництва посідає провідне місце. Це зумовлюється не тільки кількістю худоби в господарствах України, а й високою питомою вагою молока та яловичини у структурі тваринницької продукції. Велика рогата худоба характеризується різнобічною продуктивністю. У структурі продукції галузі скотарства 99 % становить молоко та близько 50 % - м'ясо. Після забою великої рогатої худоби одержують цінну шкірну сировину, використовують кров, ендокринні залози, з яких виготовляють цінні лікарські препарати, шлунково-кишковий тракт, жирові відкладення на внутрішніх органах.

Вміст шлунково-кишкового тракту перетворюють у вітамінну продукцію для птахівництва і свинарства, а сам цей тракт стає сировиною для ковбасної промисловості. Внутрішнє сало стає важливим компонентом парфумів та високоякісного мила, а кістки після обвалювання туш використовуються при виробництві м'ясо-кісткового борошна та іншої продукції. Отже, при забої худоби йде в діло майже вся маса органічної речовини тіла тварин. Велику рогату худобу можна використовувати як робочу тяглову силу. Від великої рогатої худоби одержують також гній - незамінне органічне добриво для підвищення родючості ґрунту. За оцінками американських вчених, кожна тонна гною, внесеного у грунт, забезпечує зростання врожайності у середньому на п'ять доларів. Коливання в конкретних випадках зумовлюються родючістю та нормами внесення органічного добрива. Економіка виробництва молока і м'яса в ряді господарств сформовується по-різному. Прибутковою галузь скотарства була на тих фермах, де забезпеченість кормами, приміщеннями та технологіями зумовлювали одержання високої продуктивності. За сучасних умов переходу України на ринкові відносини відбувається і реорганізація фермерських господарств, мета якої - перехід до прибуткової галузі. Молочна продуктивність великої рогатої худоби значно переважає показники інших сільськогосподарських тварин. У ряді господарств України удій на корову становить 6000-9000 кг в рік. Від корів-рекордисток одержують понад 25 000 кг молока за лактацію, а за життя 150 000 кг і більше. Світовий рекорд щодо надою 25 247 кг належить корові голштинської породи Бічер Арлінда Елин, а вищий добовий 110,9 кг - Убре Бланки. За раціональної повноцінної годівлі молодняку середньодобові прирости становлять 1500-2000 г. Молоко є основним видом продуктивності. Воно містить легкоперетравні найпотрібніші поживні речовини для тварин і людини. Перетравність поживних речовин молока досягає 98 %. З молока виготовляють масло, сир, молочнокислі, інші продукти та казеїн - сировину для промисловості. Яловичина, будучи цінним харчовим продуктом, що дає велика рогата худоба, у загальному виробництві м'ясних продуктів становить 45-47 %. Між тваринництвом і рослинництвом у сільському господарстві існує тісний взаємозв'язок: чим інтенсивніше землеробство, тим вищою буде продуктивність тваринництва, і навпаки, чим вища продуктивність тваринництва, тим інтенсивнішим повинно ставати землеробство.

У дореволюційний та довоєнний періоди в Україні розводили кілька порід великої рогатої худоби молочного і комбінованого напрямків продуктивності. Найбільше розповсюдження мали сіра українська, червона степова, симентальська, чорно-ряба, білоголова українська породи. М'ясної худоби в Україні не розводили. В повоєнний час в Україну почали інтенсивно завозити чорно-рябих голландських, англерів, монбельярдів, голштинів та інших тварин порід молочного напрямку продуктивності, а також - поголів'я м'ясних порід для створення самостійної галузі м'ясного скотарства. В 1916 році в господарствах України нараховувалося всього 7,9 млн. голів великої рогатої худоби, а на 100 душ населення припадало 29,4 голови. За роки громадянської війни поголів'я великої рогатої худоби значно зменшилося і було відновлено тільки у 1928 році як за загальною кількістю, так і у розрахунку на 100 душ населення та на 100 га сільськогосподарських угідь. Найбільшої кількості поголів'я великої рогатої худоби з розрахунку на 100 душ населення і на 100 га сільськогосподарських угідь досягло у 1980 р.

В 1990 році на душу населення було вироблено 84 кг м'яса в забійній вазі і 472 кг молока. Підвищення молочної продуктивності корів в 1980-1990 роках на 648 кг зумовлене імпортом в Україну значної частини високомолочних голштинів з США, Канади, Західної Європи, покращенням генетичного потенціалу корів існуючих порід та деяким поліпшенням кормової бази. У свій час в Україні побудували багато нових великих молочних комплексів, а також реконструювали частину існуючих молочних ферм. Вони давали змогу впроваджувати сучасну прогресивну технологію виробництва молока і значно підвищити продуктивність праці. Організація невеликих приватних фермерських господарств дозволяє більш раціонально і продуктивно використовувати сільськогосподарські угіддя.

У зв'язку з переводом скотарства на промислову основу і організацією фермерських господарств виникла необхідність розробити принципово новий підхід до системи вирощування ремонтного молодняку в спеціалізованих господарствах. При цьому повинні бути гарантовані міцне здоров'я і висока технологічність тварин з досить високою продуктивністю. Подальший ріст молочної і м'ясної продуктивності має забезпечити не зростання поголів'я, а підвищення його продуктивності. На черзі зміна співвідношення кількості молочної та м'ясної худоби: різко збільшиться кількість останньої та зменшиться - першої.

В Україні вже є ряд господарств, що одержують від фуражної корови 7000-9000 кг молока і мають середньодобові прирости молодняку 1000-1500 г. Останніми роками у господарствах України використовувалося 36 порід, у тому числі 18 - молочного, 7 - молочно-м'ясного і 11 - м'ясного напрямів продуктивності.

Для забезпечення сталої високої продуктивності галузі потрібно, насамперед, удосконалення племінних і продуктивних якостей порід великої рогатої худоби і виведення нових високопродуктивних ліній та гібридів для промислової технології. На першому плані у зв'язку з цим - підвищення продуктивності і однорідності молочних стад за максимальної пристосованості корів до індустріальної технології. Один із шляхів до цієї мети - ефективне використання глибокозамороженої сперми висококласних бугаїв-плідників та пересадка ембріонів від високопродуктивних корів-донорів. Не меншого значення в цьому плані набуває якісне поліпшення молочної худоби внаслідок ефективного використання генофонду високопродуктивних порід зарубіжної селекції у відповідних природно-кліматичних регіонах України. Так, уперше в нашій державі створена і затверджена в 1992 році молочна червоно-ряба порода, через три роки апробована нова молочна чорно-ряба порода, яку одержали внаслідок відтворного схрещування з використанням голштинів. Генетичний потенціал тварин цих порід за молочною продуктивністю 6000-7000 кг і більше за лактацію. На основі лебединської і бурої карпатської порід створюється бура молочна порода, а у степовій зоні України червона молочна. Збільшення виробництва і поліпшення якості яловичини неможливе без розвитку спеціалізованого м'ясного скотарства. Створення самостійної галузі спеціалізованого м'ясного скотарства дає змогу не тільки збільшити виробництво яловичини, а й регулювати її безперебійне постачання населенню протягом року. Проте в господарствах України частка тварин спеціалізованих м'ясних порід і типів становить лише 0,2 %загальної кількості великої рогатої худоби. М'ясне скотарство як галузь вперше створюється в Україні. В організації і веденні цієї галузі беруть участь близько 200 господарств. Тут організували ферми для розведення м'ясної худоби і вивчення оптимальних технологій її утримання. У 1993 році вперше у вітчизняній практиці апробована і затверджена українська м'ясна, а в 1994 році - волинська м'ясна породи. Для різних природно-кліматичних умов України створені зональні типи м'ясної худоби: знам'янський, поліський, південний. Ведеться робота по створенню асканійської м'ясної породи, що матиме три внутрішньопородних типи: таврійський, причорноморський, кримський. В Україні створено ефективну систему організації племінної справи у скотарстві та управлінні нею: є мережа племінних стад, племпідприємств штучного осіменіння; запроваджено метод отримання консервування та тривалого зберігання сперми плідників; діють селекційні центри та наукові установи, які розробляють прогресивні методи селекції худоби; впроваджено великомасштабну селекцію. Порівнюючи розвиток скотарства в Україні з іншими державами, можна зазначити, що чисельність великої рогатої худоби та її співродичів зростає на земній кулі щорічно на 2 %. За умов інтенсивної технології використовується 300 порід великої рогатої худоби, 121 - зебу і 30 - гібридного походження. Найбільш великим виробником яловичини є США, молока - США, Франція, Німеччина. На долю США припадає 13,5 % світового виробництва молока, Франції - 7,7 %, Німеччини - 5,7 %. Найвищі надої молока в Ізраїлі, США, Нідерландах (понад 6000-8000 кг). Поряд з цим в ряді країн (Ефіопія, Пакистан, Індія, Колумбія та інші) річний надій на корову становить менше 1000 кг.