Товарознавство м'яса - Бірта Г.О. - Прекос

Прекос - у перекладі з французької означає скоростиглий. Породу створено в кінці XIX- на початку XX століття шляхом селекційного використання овець, одержаних від схрещування мериносів типу рамбульє та англійських напівтонкорунних м'ясних лейстерських у Франції (мерино-прекос) і мериносів, борделлейс-терських та мерино-прекосів у Німеччині (остаточно назвали мери-но-фляйш або прекос). У 1983-1995 рр. створено харківський і закарпатський внутрішньопородні типи прекосів (для ввідного схрещування використані австралійські мериноси, полварси і австралійські коріделі). Області районованого розведення - Харківська, Вінницька, Черкаська, Чернігівська, Сумська, Хмельницька, Полтавська, Тернопільська, Житомирська, Закарпатська, Волинська, Київська, Рівненська, Івано-Франківська. Прекоси становлять близько 25 % загальної кількості овець в Україні. Настриги чистої вовни по заводських стадах становлять 2,5-2,6 кг. Жива маса баранів-плідників досягає 120-130 кг, вівцематок - 60-70 кг. Настриг немитої вовни відповідно 10-12 і 5- 5,5 кг, вихід чистого волокна - 50-55 і 40-52 %, настриг чистої вовни - 6-8 і 2,5-2,8 кг, довжина штапелю - 9-10 і 8-9 см. Барани і матки - комолі. Жива маса ягнят при відлученні від маток в 4-міс. - 30-32 кг, молодняк у річному віці досягає 75-80 % живої маси дорослих тварин.

Тільки у напівтонкорунних овець вовна складається з самого перехідного або перехідного волосу і пуху, вирівняних за тониною. Існують довгововнові і короткововнові породи. Тонина вовни коливається від 25,1 до 40 мкм (58, 56, 50, 48, 46 і 44 якості). Руно штапельної будови і косичної (якщо вовна дуже довга і рідка). Штапель не дуже щільний, оскільки порівняно з тонкорунними вівцями тут вовна рідша і менш жироггітна. Велика і середня добре виражена звивистість, люстровий у довгововнових чи нормальний блиск вовни. Напівтонкорунні вівці безскладчасті, з гіршою порівняно з тонкорунними тваринами оброслістю ніг, голови і черева. За настригом немитої і чистої вовни поступаються тільки тонкорунним. Напівтонкорунні вівці - великі, з видатною скоростиглістю, багатоплідністю і молочністю. Серед домашніх овець вони найкраще поєднують високий розвиток м'ясної і вовнової продуктивності. У світі налічується 218 напівтонкорунних порід овець, у т. ч. в Україні - 5 (найбільш поширена лише одна порода). Основних виробничих напрямків напівтонкорунного вівчарства три - вовново-м'ясний (цигайська порода, аргентинський ромні-марш, грузинська жирнохвоста та інші), м'ясо-вовновий довгововновий (новозеландський корідель, Лінкольн, ромні-марш, асканійські кросбреди, північнокавказька та інші), м'ясо-вовновий короткововновий (гемпшир, шропшир, суфольк, латвійські темноголові, німецькі чорноголові та інші).

Цигайська порода

Цигайська порода створена в давні часи народами Балкансько-го півострова і Малої Азії. На південь України її завезли у XIX столітті переселенці-болгари з Бесарабії та румунські кочівники-вівчарі з Трансильванії. На основі селекції з використанням для ввідного схрещування англійської породи ромні-марш створено приазовський тип цигайських овець. Жива маса баранів-плідників становить 110-120 кг, вівцематок - 55-65 кг, настриг немитої вовни відповідно 9-10 кг і 4-5 кг, вихід чистого волокна- 60-65 і 5560 %, настриг чистої вовни - 6-8 і 2,6-3 кг, довжина вовни - 1011 і 8-9 см. Барани - рогаті, матки - комолі. Жива маса ягнят при відлученні від маток у 4-міс. 28-30 кг, а молодняк у річному віці досягає 70-75 % живої маси дорослих тварин. Особливість вовни цигайських овець - пружність. Тому хутра (цигейки) і тканини з цигайської вовни стійкі до зминання, її використовують також для виготовлення технічних сукон (шліфувальних, для віджимних валів у целюлозо-паперовій промисловості тощо).