Підсумовуючи розглянуті питання, доходимо висновку, що географічний підхід до вивчення туризму найяскравіше виявляється на двох рівнях - науково-теоретичному та навчально-практичному.
На науково-теоретичному рівні з-поміж низки питань найактуальнішими залишаються розвиток теорії географії туризму, пошуки нових закономірностей ЇЇ територіальної організації. Це стало особливо нагальним завданням в умовах переходу до ринкових умов господарювання, де туризм належить до вагомих сегментів ринкової економіки.
Не менш важлива проблема - вдосконалення методів наукових досліджень, упровадження в методику нових підходів, що спричинено, зокрема, неринковістю більшості екологічних товарів, які є складовими природних ресурсів, або, скажімо, історико-культурних туристичних ресурсів, що важко піддаються вартісній і навіть бальній оцінці.
На навчально-пізнавальному рівні не зовсім чітко визначені питання економіко-географічної класифікації туристичної діяльності та їхньої характеристики. До цього часу не існує єдиної думки з класифікації та складу основних форм і видів туризму. Оскільки географія туризму стала предметом вивчення студентами вищих навчальних закладів, котрі будуть працювати у сфері туризму, необхідно зробити все можливе, щоб отримані результати стали максимально наближеними до науково обґрунтованих.
Сучасна фінансово-економічна криза торкнулася всієї світогосподарської системи, не оминувши й туризму. Однак, на відміну від багатьох інших галузей, туризм є дещо стабілізаційним чинником, зокрема для районів із переважанням туристично-рекреаційної спеціалізації. Для цього фахівцям галузі необхідно брати до уваги територіальні особливості розвитку туризму і - чи не найголовніше - просторові відмінності попиту та пропозицій, які залежать не стільки від економічного стану країни, скільки від потреби в оздоровленні, відновленні фізичних і духовних сил. Саме тому в навчальному посібнику розглянуто особливості формування туристичних потреб, сучасні концепції розвитку та розміщення туристичної діяльності, запропоновано оцінку туристичних ресурсів за умов можливої зміни попиту і пропозицій.
Відповідно до прогнозів UNWТО, майбутнє туризму, а тим паче під час економічної кризи, яка має властивість періодично повторюватися, на 2/3 буде пов'язане з ринком місцевих споживачів і лише на 30-40 % - з іноземними туристами. Тому сучасному бізнесу дуже важливо зауважити цю особливість, удосконалюючи матеріально-технічну базу вітчизняного туризму задля повернення туристичних потоків у внутрішньодержавне туристичне русло. Адже ігнорування такої специфіки може спричинити ще більше відчуження потенційних туристів від найпопулярніших вітчизняних туристичних маршрутів.
Видання, запропоноване Вам, читачі, не можна вважати завершеним дослідженням без характеристики геопросторових особливостей розвитку туризму в світі. Тому автор продовжує працювати, завершить задуманий проект, де розглядатимуться основні принципи туристичної регіоналізації, зарубіжний досвід регіональної організації туризму, фактичний стан і проблеми розвитку туризму в макрорегіонах світу, а також - місце України у світовому туристичному просторі.