Організація і проведення туристсько-краєзнавчих подорожей - Пангелов Б.П. - Режим і розпорядок дня

Водний туризм (подорож) в першу чергу вимагає від учасників гарного знання свого судна, вміння управляти ним. Керівник повинен мати досвід керівництва водним туризмом того самого різновиду (пліт, катамаран або гребні судна).

Водні подорожі можна здійснювати на шлюпках, прогулянкових човнах, розбірних байдарках, катамаранах. Найприйнятніші для подорожей розбірні байдарки і катамарани. Вони достатньо стійкі, місткі та мають задовільні ходові якості, невелику вагу, легко перевозяться на транспорті, зручні для плавання по річках різної складності, їх легко ремонтувати.

Підготовка водної подорожі відбувається так само, як і пішої, але потребує більше часу.

Режим і розпорядок дня

У водній подорожі режим похідного дня залежить від конкретного маршруту, погоди і застосовуваних плавзасобів. Наприклад, подорожуючи на плотах або у відкритих човнах, у разі сильного дощу туристам краще змінити режим і зачекати його припинення. У поході на байдарках по річці, яка не має перешкод, навпаки, можна рекомендувати вихід на денний перехід і в негоду, дочекавшись лише невеликого прояснення, щоб зібрати і вкласти речі у байдарки.

Тривалий дощ чи його поновлення не є перешкодами для руху туристів-водників, якщо вони мають надійні накидки, а байдарки - водозахисні деки і фартухи. У цих умовах слід рухатись без обіду і вибирати місце стоянки з розрахунком на ночівлю. Зупинятись потрібно раніше, тому що необхідно знайти сухе паливо і приготувати вечерю.

Ускладнює рух туристів і зустрічний вітер. Якщо вітрильність суден велика, вітер краще перечекати, скоротивши ранковий перехід і відповідно збільшивши частину маршруту ввечері, коли вітер зазвичай ущухає. На режим похідного дня впливають світлові умови: при поганому освітленні чи низькому положенні сонця, яке світить прямо в очі, не можна проходити пороги. Подолання цих перешкод слід переносити на сприятливий час доби.

Порядок руху

На човнах або байдарках пливуть у кільватері з відстанню ЗО-50 м між суднами. Під час пересування вузькими річками або за сильної попутної течії дистанцію збільшують до 100-150 м. Перешкоди у водній мандрівці проходять, як правило, почергово. Підходячи до них, наперед висилають судно з найдосвідченішим екіпажем. Не відходячи далеко від берега, щоб можна було пристати, за ним рухаються інші судна. У разі небезпеки екіпаж човна, який іде попереду, висаджується і вже з берега робить розвідку шляху (див. Додатки, рис. 34).

Огляд перешкоди полягає у визначенні її характеру, доборі способу і порядку подолання. Іноді для кращої розвідки водного потоку у нього скидають контрольні буї (палиці, бруски).

При складному фарватері і невидимих із води перешкодах на берегах варто встановити мітки або поставити людей, які жестами вкажуть екіпажам новоприбулих човнів напрямок поворотів. За необхідності нижче небезпечного місця ставлять пости з рятувальними засобами.

Лінія руху

Лінія руху у туристському плаванні залежить від характеру течії. На невеликих рівнинних ріках, найзручніших для подорожей новачків, лінією руху суден є основний потік. Ним необхідно йти, вибираючи глибокі місця, щоб повністю використати швидкість течії і по фарватеру подолати різні перешкоди. На більших річкових артеріях туристи повинні дотримуватись правил плавання по внутрішніх суднохідних шляхах і триматись поблизу правого берега (вздовж руху), щоб не заважати руху великих суден.

На швидких річках і річках, які мають багато перешкод (наприклад, передгірних) доцільно вибудовувати лінію руху так, щоб направляти човен з одного мису на інший, дотримуючись внутрішнього (по ходу) берега повороту, і перетинати фарватер на плесах. ПІД* ходячи до крутих поворотів або перешкод, важливо не опинитись в основному потоці, який може завалити човен; також існує ризик опинитися всередині високих валів.

Під час плавання відкритими водними акваторіями доводиться постійно враховувати можливість сильних вітрів, великих хвиль, прибою, а план переходу вибудовувати залежно від конкретних умов, не віддаляючись далеко від берега, щоб завжди мати можливість пристати до нього.