Географія - Олійник Я.Б. - 58. СОЦІАЛЬНИЙ КОМПЛЕКС

58.1. Сутність та особливості формування. Галузева структура

До складу комплексу входять легка промисловість, виробництво товарів культурно-побутового та господарського призначення, торгівля, громадське харчування і сфера послуг. Від розвитку цього комплексу залежить поліпшення умов життя населення, задоволення його запитів на предмети споживання, житлово-комунальне, транспортне, побутово-культурне обслуговування. Високий рівень розвитку та організації такого комплексу є одним із показників народного добробуту і важливою умовою гармонійного розвитку людини.

Однією з провідних галузей, що виробляють товари народного споживання, є легка промисловість.

Виробництво товарів культурно-побутового й господарського призначення зосереджене на підприємствах багатьох галузей промисловості: машинобудування, хімічної, деревообробної, поліграфічної та ін. Значну роль відіграє місцева промисловість. Випускають легкові автомобілі, мотоцикли, велосипеди, холодильники, пральні та швейні машини, музичні інструменти, меблі, посуд, радіоприймачі, телевізори, магнітофони, фото- і кінотехніку, іграшки, навчальне приладдя, садово-городній інструмент та багато інших товарів.

Підприємства, що виробляють товари культурно-побутового й господарського призначення, є і в невеликих містах, і навіть у селах.

Важлива галузь комплексу—торгівля. Вона забезпечує обіг товарів, просування їх із сфери виробництва до сфери споживання на основі купівлі-продажу. У внутрішній торгівлі розрізняють оптову і роздрібну торгівлю. Оптова торгівля здійснює поставки товарів від виробників до підприємств роздрібної торгівлі (магазинів). Основні її функції—закупівля товарів у виробників, зберігання товарних запасів, сортування й комплектування партій товарів для роздрібної торгівлі. Роздрібна торгівля забезпечує продаж товарів населенню. Для цього вона має широку мережу спеціалізованих магазинів, універмагів, торговельних центрів.

До державної та кооперативної торгівлі належать підприємства громадського харчування. Добре організоване громадське харчування — одна з важливих умов подальшого соціального розвитку Від нього значною мірою залежать здоров'я людей, продуктивність праці, економія часу населення. Розміщення підприємств торгівлі та громадського харчування тісно пов'язане з особливостями розселення.

Сфера послуг охоплює ті галузі народного господарства, що обслуговують населення. Послуги населенню надають підприємства як виробничої, так і невиробничої сфер.

58.2. Легка промисловість, її значення і галузева структура. Принципи розміщення та географія основних галузей легкої промисловості

Група галузей, що забезпечує населення тканинами, одягом, взуттям та іншими предметами споживання, становить легку промисловість. Вона належить до обробної промисловості та включає текстильну, взуттєву і швейну галузі. Ця галузь тісно пов'язана з сільським господарством, галузями машинобудування та хімічною промисловістю. Сільське господарство забезпечує легку промисловість окремими видами сировини, машинобудування — обладнанням, хімічна промисловість — хімічними волокнами, барвниками. Однією з особливостей розміщення підприємств легкої промисловості є територіальне їх сполучення з важкою індустрією, наприклад, металургією, що дозволяє раціонально використовувати трудові ресурси. Легка промисловість у тому чи іншому територіальному комплексі найчастіше є додатковою галуззю (або галузями), що обслуговує, але іноді вона відіграє шс й районоутворювальну роль. Визначальні фактори розміщення підприємств легкої промисловості: споживчий, сировинний, забезпеченість трудовими ресурсами.

Територіальна організація легкої промисловості зумовлена передовсім впливом споживчого та сировинних факторів. Кожен із цих факторів діє по-різному — залежно від стадії виробництва і техніко-економічних особливостей певної галузі. Окрім галузевого та споживчих факторів, велике значення має забезпеченість тієї чи іншої території робочою силою.

Основні галузі легкої промисловості: текстильна, швейна, шкіряна, взуттєва, хутрова, дубильно-екстрактна. Продукція легкої промисловості використовується у меблевій, автомобільній, авіаційній, нафтохімічній, харчовій промисловості, сільському господарстві, транспорті, у сфері охорони здоров'я та ін.

Текстильна промисловість об'єднує підприємства, які виробляють тканини (бавовняні, лляні, вовняні, шовкові), неткані матеріали, трикотажні, текстильно-галантерейні та інші вироби з рослинної (бавовник, льон-довгунець, коноплі, джут, кенаф), тваринної (вовна, кокони шовкопряда) та хімічної (штучні й синтетичні волокна) сировини. До неї належать: бавовняна, вовняна, шовкова, лляна, конопле-джутова, трикотажна, текстильно-галантерейна. Крім предметів народного споживання, вона виробляє й засоби виробництва (технічні, фільтрувальні та інші тканини, корд).

Підприємства первинної переробки сировини мають велику кількість відходів (до 30— 40 % ваги сировини) і тому тяжіють до сировинних баз. Волокнисті культури обробляють у місцях їхнього виробництва, а тваринницька сировина піддається первинній переробці далеко від сировинних баз. Так, миття вовни можна здійснювати на шляху транспортування сировини за наявності водо- і паливопостачання. Розміщення виробництва шкіри може бути сполучене як із тваринницькою базою, так і з центром споживання м'яса.

На розміщення легкої промисловості (а надто її головної галузі — текстильної) великий вплив справляє науково-технічна революція. Це відбивається насамперед на концентрації текстильного виробництва, на зміні його сировинної бази. Натуральне волокно поступово витісняється хімічними волокнами. Велика кількість тканин виробляється з сумішей натуральних і хімічних волокон.

У шкіряній промисловості значне місце посідають штучні шкіри.

Промисловість органічного синтезу як сировинна база для легкої промисловості різко змінила умови розміщення її підприємств в окремих районах.

На відміну від первинної обробки сировини, виробництво готової продукції характеризується складнішим розміщенням. Вибираючи варіант розміщення, беруть до уваги сировинний, споживчий і трудові фактори. Головним виступає фактор трудових ресурсів, бо легка промисловість — найбільш працемістка галузь, а водночас населення є споживачем готової продукції. Отож райони, забезпечені трудовими ресурсами, масово споживають продукцію легкої промисловості, створюючи цим сприятливі умови для розміщення її підприємств.

58.3. Сфера послуг, її значення та особливості розвитку

Сфера послуг охоплює ті галузі народного господарства, які обслуговують населення. Послуги населенню надають підприємства як виробничої, так і невиробничої сфер. До сфери послуг належать житлово-комунальне господарство, побутове обслуговування населення, охорона здоров'я, санаторно-курортні та оздоровчі установи, освіта й культура, фізична культура і спорт, транспорт і зв'язок.

Послуги відіграють важливу роль у поліпшенні життя людей, у духовному й фізичному їх розвиткові.

Підприємства та установи сфери послуг здебільшого розміщують з урахуванням особливостей розселення.

Побутове обслуговування дуже різноманітне за видами послуг. Воно налічує близько 500 видів різних послуг виробничого й невиробничого характеру. Серед них, наприклад, такі, як ремонт одягу і взуття, меблів, житла, прання, хімічне чищення і фарбування одягу, ремонт побутової техніки, теле- і радіоапаратури, ремонт легкових автомобілів і мотоциклів, фото-послуги, послуги перукарень.