Гроші та кредит - Круш П.В. - 1. Функції грошей

1. Функції грошей.

2. Грошовий обіг.

3. Грошова маса. Закон грошового обігу.

Сутність грошей найбільш повно розкривається через функції, які вони виконують. У виконуваних функціях найповніше виявляється соціально-економічна сутність і роль грошей у сферах виробництва і обміну. Отже, у своїй конкретно-історичній визначеності, в реальному функціонуванні гроші реалізують себе через певну комбінацію функцій.

1. Функції грошей

Функція грошей - це конкретне призначення їх в економіці, певна дія чи "робота" грошей з обслуговування руху вартості в процесі суспільного відтворення.

Різноманітність та складність виробничих відносин, які втілюються в грошах, визначають множинність функцій грошей. Кількість їх не є загально визнаною. Класична економічна теорія виділяє п'ять функцій грошей:

- міри вартості;

- засобу обігу;

- засобу платежу;

- засобу нагромадження і утворення скарбів;

- світових грошей.

Сучасні західні економісти, як правило, вирізняють лише три функції:

- міру вартості;

- засіб обігу;

- засіб нагромадження.

Між означеними позиціями стосовно кількості функцій грошей істотних протиріч немає. На думку західних економістів, функція грошей як засобу платежу не повинна виділятися окремо, бо охоплюється функцією засобу обігу. Світові гроші не виділяються в окрему функцію тому, що національні валюти західних країн є вільно конвертованими, а тому однаково функціонують на внутрішньому і зовнішньому ринках і виконують на зовнішньому ринку ті ж самі функції, що й гроші в національному ринковому господарстві.

Основна, центральна в системі грошових відносин є функція міри вартості. Це визначається тим, що гроші за своєю глибинною сутністю виступають в обігу товарів як засіб реалізації їхньої вартості.

Функція міри вартості

Функція міри вартості - це здатність грошей як загального еквівалента вимірювати вартість усіх товарів, бути посередником під час визначення ціни.

На основі цієї функції вартість виявляє себе в ціні товару. Цю функцію в ідеальному варіанті виконує золото: кількість праці, витраченої на виробництво товару, порівнюється з кількістю праці, необхідної для виробництва золота, тобто визначається, скільки золота відповідає даному товару. Прирівнювання товарів до визначеної суми грошей дає кількісне вимірювання величини вартості товару.

Золото як загальний еквівалент здатне виконувати функцію міри вартості лише завдяки тому, що має реальну внутрішню вартість. Але це не означає, що гроші роблять товари порівняльними. Основою порівняльності всіх товарів є уречевлена в них суспільна праця. Тому вартість товарів може вимірюватися особливим товаром - грошима. Золоті гроші самі є втіленням абстрактної праці, самі мають внутрішню вартість і тому можуть бути мірою вартості.

На основі міри вартості встановлюється ціна. Основою встановлення цін товарів є величина їхньої вартості. Ця величина визначається кількістю затрат суспільно необхідної праці на виготовлення товарів. При цьому вихідною величиною є не індивідуальний рівень затрат праці окремого товаровиробника на виготовлення товару, а суспільно необхідний рівень витрат. Ціна залежить, з одного боку, від вартості товару, а з іншого - від величини вартості самої грошової одиниці. Зміна вартості грошової одиниці призводить до зміни ціни товарів. Отже, існує обернено пропорційна залежність ціни і вартості грошової одиниці.

Однак установлення цін цим не обмежується, враховуються ще деякі обставини. Може враховуватися споживна вартість товарів, співвідношення попиту та пропозиції на них. Ціна може змінюватися також під впливом заходів держави при встановленні нею податків наприклад, податок на продаж, акцизів тощо.

Функцію міри вартості гроші виконують ідеально, тобто на основі мисленого прирівнювання товару до уявленої кількості грошей ще до обміну. Реальних грошей при цьому може не бути.

Щоб визначити вартість товарів у грошах, необхідно певну кількість грошового матеріалу прийняти за одиницю. Вона називається масштабом цін. Масштаб цін - це суто технічна функція грошей, що являла собою законодавчу фіксацію певної кількості (за масою) монетарного металу (золота чи срібла), яка закріплювалася державою за грошовою одиницею.

При обігу повноцінних золотих грошей у законодавчому порядку визначався ваговий вміст золота в національній грошовій одиниці. Ця величина і становила масштаб цін. Ціни, що встановлюються, пов'язуються із вмістом золота в грошовій одиниці. Масштаб цін не залежав від зміни вартості золотого металу, оскільки він був фіксованою ваговою кількістю металу.

Відміна фіксованого золотого вмісту грошової одиниці і перехід до неповноцінних грошових знаків викликали деякі особливості використання масштабу цін. Із завершенням демонетизації необхідність офіційної фіксації державою масштабу цін відпала. Зараз за допомогою масштабу цін ціни товарів установлюються не за ваговою кількістю золота, а в національних грошових одиницях. Мірою вартості в Україні є гривня, в Російській Федерації - рубль, в Англії - фунт стерлінгів тощо.

Отже, на зміну повноцінній монеті з реальною внутрішньою вартістю прийшли паперові гроші. Зараз функцію міри вартості забезпечує вимірювання вартості товарів і послуг через визначення ціни. Таке вимірювання реально здійснюється в процесі підрахунку собівартості виробництва і закінчується виявленням ціни в процесі реалізації товару.

Завдяки функції міри вартості всі товари і послуги в сучасних умовах набувають ціну і стають порівняльними. Це дає можливість визначити дуже важливі економічні показники, що використовуються в процесах регулювання і управління ринковою економікою (прибуток, собівартість, обсяг інвестицій тощо).

За допомогою функції грошей як міри вартості підприємство має можливість заздалегідь визначити свої витрати на виробництво і доходи від реалізації продукції, рівень прибутковості. Усе це вкрай необхідно, щоб в умовах ринку виробити правильну підприємницьку тактику і стратегію.

За допомогою функції грошей як міри вартості на макроекономічному рівні визначаються такі важливі показники розвитку економіки, як обсяги валового внутрішнього продукту, національного доходу, інвестицій, фінансових, кредитних ресурсів тощо. Без цього неможливо забезпечити свідомого регулювання економічного життя суспільства.

Функцію міри вартості сучасні гроші виконують тим краще, чим стабільніша їхня купівельна спроможність. Тільки при стабільних грошах усі грошові показники здатні правильно відображати зміни в реальних економічних процесах. В іншому разі ці показники представляють стан економіки на мікро- та макрорівнях у викривленому, спотвореному вигляді і не можуть бути надійними орієнтирами для прийняття правильних економічних рішень.