1. Суть, види та завдання фіскальної політики держави.
2. Бюджетна система. Державний бюджет, його стан та обмеження.
3. Державний борг та його вплив на національну економіку.
4. Взаємозв'язок монетарної та фіскальної політики держави.
1. Суть, види та завдання фіскальної політики держави
Суть фіскальної політики
Фіскальна (бюджетно-податкова) політика - це заходи уряду, спрямовані на забезпечення повної зайнятості та виробництво неінфляційного ВВП шляхом зміни державних видатків, системи оподаткування та підходів до формування державного бюджету в цілому.
Це дії уряду, спрямовані на формування оптимального обсягу і структури державних витрат для забезпечення належного рівня зайнятості, обмеження і запобігання інфляції та інших негативних економічних явищ.
Цій політиці властиві такі функції:
- вплив на стан господарської кон'юнктури;
- перерозподіл національного доходу;
- нагромадження необхідних ресурсів для фінансування соціальних програм;
- стимулювання економічного зростання;
- підтримка високого рівня зайнятості тощо.
Заходи фіскальної політики визначаються поставленою метою (боротьба з інфляцією, стабілізація економіки, забезпечення економічного зростання). Держава регулює сукупний попит і реальний національний дохід за допомогою державних витрат, трансфертних виплат та оподаткування.
Бюджетно-податкова політика держави є важливим сутнісним компонентом державного регулювання економіки. На думку Дж. Кейн-са та представників неокласичного напряму, в економічні теорії саме внаслідок фіскальної політики держава здійснює основні функції з регулювання основних макроекономічних процесів та явищ ринкової економіки.
Фіскальну політику розрізняють як дискреційну та недискреційну.
Дискреційна політика - це цілеспрямована зміна величини державних податків, видатків і сальдо державного бюджету (різниця між частиною податків і державними закупками) в результаті зміни законодавства, метою якої є:
- стабілізація економіки;
- досягнення рівноваги в економіці;
- збільшення рівня зайнятості;
- зниження темпів інфляції.
Дискреційна політика може здійснюватися тільки з часом, оскільки вона пов'язана з прийняттям законодавчих рішень.
До інструментів дискреційної фіскальної політики належать:
- зміна ставок оподаткування;
- скасування або запровадження нових податків чи податкових пільг;
- трансферти, обсяги яких нейтральні щодо розмірів доходів. Дискреційна фіскальна політика залежно від фази циклу може бути:
стимулювальною (експансії) фіскальною політикою - це
бюджетно-податкова політика, спрямована на збільшення державних витрат та зменшення податків з метою розширення сукупного попиту в економіці в період циклічного спаду;
стимулювальною (обмежувальною) фіскальною політикою - це бюджетно-податкова політика, за якої відбувається скорочення державних видатків та збільшення податків з метою скорочення сукупного попиту в умовах надлишкового попиту при циклічному піднесенні;
недискреційною (автоматичною) фіскальною політикою - це політика вбудованих стабілізаторів, вона не пов'язана зі зміною законів;
автоматичним ("вбудованим") стабілізатором - це механізм, який дає змогу зменшити циклічні коливання в економіці без зміни податкового законодавства. Такими стабілізаторами є:
- прогресивна податкова система;
- трансфертні платежі;
- система участі в прибутку;
- допомоги по безробіттю в період економічних спадів.
2. Бюджетна система. Державний бюджет, його стан та обмеження
Основним елементом фінансової системи державний бюджет.
Поняття про державний бюджет
Доходи та видатки бюджету
3. Державний борг та його вплив на національну економіку
Державний борг
4. Взаємозв'язок монетарної та фіскальної політики держави
Зв'язок фіскальної та монетарної політики
Стабілізаційна політика держави
ТЕМА 11. МАКРОЕКОНОМІЧНА ПОЛІТИКА У ВІДКРИТІЙ ЕКОНОМІЦІ
1. Міжнародний поділ праці. Форми міжнародних відносин. Теорії міжнародної торгівлі