Вступ до мовознавства - Кочерган М.П. - Уйгурська (східна) група

До неї належать кримсько-татарська, карачаєво-балкарська, караїмська, казахська, ногайська, каракалпацька, киргизька, кумицька, алтайська та половецька мови.

Кримсько-татарська мова функціонує в Автономній Республіці Крим (Україна), а також в Узбекистані та інших країнах Середньої Азії. Кількість носіїв цієї мови досягає 700 тис. Писемні пам'ятки збереглися з XIII ст. Сучасна літературна мова сформувалася в першій половині XX ст. Писемність до 1929 р. - на основі арабської графіки, потім - на основі латиниці, а з 1938 р. - кирилиці.

Карачаєво-балкарська мова поширена в Кабардино-Балкарській Автономній Республіці та Карачаєво-Черкеській автономній області Росії. Нею розмовляють понад 190 тис. карачаївців і балкарців. Літературна мова сформувалася на початку XX ст. Писемність у 1924- 1926 рр. - на основі арабської графіки, в 1926 - 1937 рр. - на основі латиниці, а з 1937 р. - кирилиці.

Караїмською мовою в 1979 р. розмовляло всього 535 осіб у Криму, Галицькому районі Івано-Франківської області, Литві та Польщі. Має три діалекти: кримський, тракайський і галицький. Єдиної літературної мови немає. Караїми користуються давньоєврейським, латинським і кириличним алфавітами. Збереглися рукописні переклади Біблії з XIV ст.

Казахська мова - офіційна мова Казахстану. Поширена також на сусідніх територіях Росії, Узбекистану, Туркменії та Киргизії, частково в Китаї, Монголії, Ірані, Афганістані, Пакистані та Туреччині. Користуються нею 8 млн. осіб. Літературна мова сформувалася в XIX ст. Писемність до 1930 р. - на основі арабської графіки, потім - на латиниці, а з 1940 р. - кирилиці.

Ногайська мова поширена в Чечні, Ставропольському і Краснодарському краях Росії. Налічує 60 тис. носіїв. Дуже близька до казахської і каракалпацької. Літературна мова склалася в першій половині XX ст. Писемність сформована на основі кириличної графіки.

Каракалпацька мова функціонує в Каракалпацькій Автономній Республіці Росії, а також в окремих районах Узбекистану та Казахстану. Кількість її носіїв становить 350 тис. Писемність нині - на основі кирилиці.

Киргизька мова - офіційна мова Киргизії. Поширена також у сусідніх державах Середньої Азії, в Китаї, Монголії, Афганістані та Пакистані. Загальна чисельність ЇЇ носіїв - майже 2,4 млн. Писемність створена в 1924 р. на основі арабського алфавіту, у 1926 р. переведена на латиницю, а в 1940 р. - на кирилицю.

Кумицькою мовою розмовляють 224 тис. осіб у Дагестані, Чечні, Інгушетії та Північній Осетії (Росія). Літературна мова сформувалася в першій половині XX ст. на основі хасав'юртівського і буйнацького діалектів. Писемність нині - на основі кирилиці.

Алтайська (ойротська) мова локалізована в Алтайському краї Росії. Розмовляють нею приблизно 60 тис. осіб. Дуже близька до киргизької. Писемність - на основі кирилиці з 1939 р.

Половецька (куманська) мова - мертва мова кипчаків-половців, які жили в південно-руських степах у XI-XIV ст. Збереглися писемні пам'ятки з XIII ст. (латинсько-персько-половецький словник, переклад уривків із Нового заповіту, молитви, загадки). Вважають, що на її основі утворилися карачаєво-балкарська, караїмська, кримсько-татарська й кумицька мови.

Огузька група

До неї належать турецька, туркменська, азербайджанська й гагаузька мови.

Турецька мова - офіційна мова Турецької Республіки та (як і грецька) Республіки Кіпр. Поширена також у Румунії, Ірані, Іраку, Сирії, Греції, Югославії та Болгарії. Розмовляють нею 59 млн. осіб. Літературна мова склалася в середині XIX ст. Пам'ятки арабською графікою фіксуються з XIII ст. Сучасна писемність (з 1928 р.) - на основі латинської графіки.

Туркменська мова функціонує в Туркменії та сусідніх країнах - Узбекистані, Таджикистані, Казахстані, Росії, Ірані, Туреччині, Іраку. Спілкуються нею майже 4 млн. осіб. Сучасна літературна мова сформувалася на початку XX ст. Писемніть до 1928 р. - на основі арабської графіки, пізніше - латиниці, а з 1940 р. - на основі кирилиці.

Азербайджанська мова - офіційна мова Азербайджану, частково поширена в Грузії, Вірменії, Ірані, Іраці та Туреччині. Розмовляють нею приблизно 14 млн. осіб. Літературна мова розвивається а XIII ст. Писемність до 1929 р. - на основі арабської графіки, з 1929 р. до 1939 р. - на основі латиниці, а з 1939 р. - кирилиці.

Гагаузькою мовою користуються 173 тис. гагаузів, які проживають у Молдові та Ізмаїльському районі Одеської області. Гагаузька мова функціонує переважно як розмовна. Писемність на основі кирилиці введена в 1957 р.

Карлуцька група

її представляють узбецька і новоуйгурська мови. Узбецька мова - офіційна мова Узбекистану. Функціонує також у сусідніх державах Середньої Азії. Користуються нею 18 млн. 466 тис. осіб. Має деякі спільні риси з кипчацькими мовами. Сучасна літературна мова склалася в першій половині XX ст. Писемність до 1927 р. - на основі арабської графіки, потім - латиниці, а з 1939 р. - на основі кирилиці.

Новоуйгурська мова поширена в Китаї, частково в Казахстані. Термін уйгурська мова є умовним, прийнятим на з'їзді представників етносу в 1921 р. (до того цю мову називали татарською Західного Китаю, східнотуркестанською та ін.). Ця мова не є спадкоємницею староуйгурської мови. Загальна кількість її носіїв становить приблизно 6,5 млн. Писемність у Китаї - на основі арабської графіки, а в Казахстані - на основі кириличного алфавіту.

Уйгурська (східна) група

До неї належать якутська, тувинська, тофаларська, хакаська, шорська, чулимська і мертва староуйгурська мови.

Якутська мова поширена в Якутії та прилеглих до неї територіях. За переписом населення 1979 р., розмовляють нею 312,7 тис. осіб. Перша пам'ятка писемності (переклад молитви) з'явилася в 1705 р. Сучасний алфавіт - на основі кирилиці.

Тувинською мовою користуються 185 тис. осіб в Тувинській Автономній Республіці Росії, а також частково в Монголії та Китаї. Літературна мова сформувалася в 50-х роках XX ст. Писемність з 1930 р. - на основі латинської графіки, а з 1941 р. - на основі кирилиці.

Тофаларською (карагаською) мовою спілкувалися у 1979 р. в трьох селах Іркутської області (Росія) 474 мовці. Писемність на основі кирилиці - з 1988 р.

Хакаська мова функціонує в Хакаській автономній області та на прилеглій до неї території (Росія). Кількість її носіїв наближається до 60 тис. Літературна мова сформувалася в першій половині XX ст. Писемність на основі кирилиці - з 1924 р.

Шорською мовою розмовляють майже 10 тис. осіб у Кемеровській області Росії. Літературна мова сформувалася в 20-30-х роках XX ст. Писемність на основі кирилиці - з 1927 р.

Чулимською мовою спілкуються лише 500 осіб, які живуть на берегах річки Чулим (Росія). Мова безписемна, використовується в побутовій сфері.

Староуйгурська мова - мертва літературна мова, яка в IX-XIII ст. була офіційною мовою держави Кочо в Східному Туркестані (нині територія Китаю). Збереглися писемні пам'ятки з VIII-XVIII ст.