Вступ до мовознавства - Кочерган М.П. - Історична лексикологія та етимологія

Історична лексикологія - розділ мовознавства, який вивчає історію лексичного складу мови - його формування й розвиток, історію слів та їх значень, зміни в різних групах слів.

З історичною лексикологією тісно пов'язана етимологія.

Етимологія (від гр. etymon "істина" і logos "наука") - розділ мовознавства, який вивчає походження слів.

Слово етимологія вживається також у значенні "походження слова".

Завдання й основна мета етимології - знайти й пояснити давні (первинні) значення та форми слів. Важливим поняттям етимології є внутрішня форма, тобто спосіб мотивації слова, семантична й структурна співвіднесеність морфем, із яких воно складається, з іншими морфемами. Іншими словами, внутрішня форма - це покладена в основу називання ознака при утворенні нового значення, яке відображає ту ознаку, за якою названо предмет. Внутрішня форма мотивує звуковий вигляд слова, вказує причину, за якою дане значення виражене саме цим словом.

Вибір ознаки, що лежить в основі називання, тобто є внутрішньою формою, не завжди визначається її важливістю. Нею може бути одна з багатьох ознак, яка випадково привернула увагу. Це є причиною того, що в різних мовах один і той самий предмет називається на основі різних ознак. Пор.: укр. швець "той, що шиє", рос. сапожник "той, хто робить чоботи (рос. сапоги)", болг. обущар "той, хто робить взуття", нім" Schuhmacher "той, хто робить черевики"; укр. веселка пов'язана з веселий, рос. радуга від рад або райдуга "весела дуга", нім. Regenbogen буквально перекладається як "дощова дуга"; укр. пролісок "такий, що росте на узліссі", рос подснежник "такий, що цвіте під снігом", нім. Schneeglockchen "сніжний дзвіночок", англ. snowdrop "сніжна крапля"; укр. ковзани пов'язане з ковзатися, рос. коньки - з кіньми, нім. Schlittschuhe - з Schlitten "сани" і Schuhe "черевики".

Є слова з виразною внутрішньою формою, як, наприклад, читальня "приміщення, де читають", їдальня "приміщення, де їдять", пральня "приміщення, де перуть" чи назви рослин соняшник, безсмертник, незабудка або назви українських і білоруських місяців лютий, квітень, травень, липень, серпень, жовтень, листопад; сакавік, красавік, жнівень тощо. Однак більшість слів мають приховану (затемнену, забуту, утрачену) внутрішню форму. Втрату словом своєї внутрішньої форми, тобто етимологічних зв'язків із спорідненими словами (відповідно й первинного значення), називають деетимологізацією.

Не кожен пересічний мовець здогадається, що слово жінка пов'язане зі словами ген, генеза, генетив і мотивоване значенням "та, яка народжує", що слово вікно споріднене зі словом око, хист із хитрий, олівець із олово, долоня з долина, що слова початок і кінець мають один корінь, що рос. ожерелье пов'язане зі словом горло, що укр. начальник і польське naczelnik мають різне походження (начальник від начало, а naczelnik від czoio "чоло"), що нім. Elephant "слон" і укр. верблюд походять від одного й того самого слова.

Розрив зв'язку з однокореневими словами наступає внаслідок фонетичних змін (слова початок і кінець походять від одного кореня, в якому чергувалися голосні [о] і [е] - кон/кен; [о] в українській мові перейшло в [І] за аналогією до інших форм цього слова, де [о] було в закритому складі; [к] перед голосним переднього ряду [е] перейшло в [ч], а єн за законом відкритого складу перетворилося в носовий голосний [є], який згодом перейшов у [а]) та перебудови семантичних зв'язків (рос. понедельник деетимологізувалося, оскільки неделя "день тижня, коли нічого не роблять (не делают)", стало використовуватися на позначення тижня).

Деетимологізація уможливлює поєднання слів, які за живої етимології були б неможливими (біла білизна, синя білизна, чорне чорнило, червоне чорнило, рос. путешествовать поездом).

Внутрішню форму слова можна встановити лише шляхом наукового етимологізування, тобто враховуючи закономірності фонетичних, словотвірних і семантичних змін. Забута внутрішня форма, яка відкривається при спеціальному дослідженні, називається етимоном.

Наукова етимологія пов'язана з порівняльно-історичним методом і ґрунтується на шести принципах: фонетичному, семантичному, словотвірному, генетичному, речовому і просторовому.

Фонетичний принцип передбачає врахування фонетичних законів, тобто встановлених закономірностей звукових змін і всередині мови, і в групі споріднених мов. Так, враховуючи зміну дифтонга [аі] на довгий голосний [ё], який згодом перетворився на [Ъ], перехід [к] в [ц] перед голосним переднього ряду, а також перехід [&] в [е] в російській мові та [і] в українській мові, ми можемо навести такі відповідники: лит. kaina "ціна", рос. цена, укр. ціна.

Семантичний принцип зобов'язує дослідника відшукати спільність у значеннях етимона й етимологізованого слова, враховуючи закономірності семантичних змін. Так, наприклад, слово лебідь пов'язують із індоєвропейським коренем "elb "білий" (лат. albus "білий", нім. Elba, чеськ. Laba - назва ріки, "біла") і вважають, що назва ця дана за кольором. Давати назви птахам за кольором - досить поширене явище (синиця, ворона, соловей "сірий" та ін.). Значить, така етимологія не порушує семантичний принцип.

Словотвірний (морфологічний) принцип передбачає з'ясування морфемної структури слова. Так, слово пир походить від пити, тому що це не заперечується його морфемною будовою: корінь пи- і суфікс -р (такий суфікс мають слова жир, дар, які відповідно походять від жити і дати).

Генетичний (генеалогічний) принцип полягає в зіставленні слів тільки споріднених мов, тобто в забороні виходити за межі мовної сім'ї.

Речовий принцип передбачає звернення до позначуваних словом реалій і речей, до етнографії. Так, назва квітки братики стає зрозумілою, коли врахувати, що кожна квітка складається з поєднаних двокольорових пелюсток. Етимологію слова червоний можна розкрити лише знаючи, що червону фарбу виготовляли з черв'яків (кошенілі).

Просторовий принцип полягає в урахуванні географічної локалізації слова, що може допомогти встановити, з якої мови запозичене слово.

Від наукової потрібно відрізняти народну етимологію.

Народна (побутова) етимологія - етимологізування за першим випадковим співзвуччям, без врахування фонетичних законів, способів переходу значень, морфемного складу та його змін і переосмислення невідомого (незрозумілого) чи маловідомого слова за випадковою подібністю з відомим і зрозумілим, що призводить до хибного встановлення внутрішньої форми, а часто й до фонетичного "спотворення" слова. Так, слово козак, яке є давнім запозиченням із тюркських мов, деякі "любителі етимологізувань" пов'язують зі словом коза (мовляв, козаки високо і легко стрибали, як кози). Слово кооператив у народі нерідко вимовляють, як купиратив, мотивуючи це слово як "місце, де можна щось купити", а кросівки як красовки, мотивуючи їх як красиві. Слово сальний у виразі сальний анекдот нерідко зближують із сало ("жирний анектот"), тоді як насправді воно походить від фр. sale "грязний".

Народною етимологією зумовлена перекручена вимова таких слів, як копитал (капітал), помир (цигарки "Памір"), мілкоскоп (мікроскоп), нервоз (невроз), нерво-патолог (невропатолог); рос. спинжак (пиджак), верояции (вариации), клеветон (фельетон), гульвар (бульвар).

Дуже часто факти народної етимології трапляються в дитячому мовленні, що відзначено К. Чуковським у книжці "Від двох до п'яти": всадник - "это который в саду", деревня - "где деревьев много", кустарник - "старик, который караулит кусты", лодырь - "человек, который делает лодки", мельница - "жена мельника". У дитячому мовленні нерідко можна почути слова мазелін (вазелін), вулиціонер (міліціонер), теплометр (термометр).

Відомі випадки, коли слова у спотвореній під упливом народної етимології формі закріплюються в мові. Так, скажімо, рос. свидетель походить від слова вьдьти "відати, знати" і повинно було б писатися як сведетель, однак під упливом більш відомого сучасним мовцям слова видеть стало сприйматися як похідне від нього, чим і пояснюється його теперішнє написання.