Представлена у цьому підручнику типологічна класифікація мов не позбавлена недоліків. Головний із них стосується непослідовності й порушення єдиного принципу класифікації. Так, скажімо, на синтетичні й аналітичні мови поділяють тільки флективні індоєвропейські мови, тоді як на такі типи можна поділити всі мови світу, і тоді до аналітичних мов будуть віднесені не тільки такі індоєвропейські мови, як французька, англійська, а й неіндоєвропейська китайська мова.
У цьому плані на увагу заслуговує типологічна класифікація мов сучасного американського мовознавця Джозефа Грінберга (нар. 1915) на основі статистичних індексів. Так, зокрема, Індекс синтетичності вираховується за формулою ф-, де М - кількість морфів у певному відрізку тексту, а W - кількість слів у тексті. Мови з індексом від 1 до 2 вважаються аналітичними, від 2 до 3 - синтетичними, а від 3 і більше - полісинтетичними. За підрахунками Дж. Грінберга, найнижчу величину має в'єтнамська мова - 1, 06, тобто на 100 слів припадає 106 морфів, найвищу має ескімоська мова - 3,72, тобто на 100 слів припадає 372 морфи. Англійська мова має показник 1,68, російська - 2,33 (за іншими даними - 2,45), санскрит - 2,59. На основі індексу синтетичності до аналітичних мов відносять в'єтнамську, китайську, перську, італійську, німецьку, датську; до синтетичних - українську, російську, санскрит, литовську, чеську, польську, якутську; до полісинтетичних - ескімоську, туземно-американські, іберо-кавказькі.
Крім індексу синтетичності, Дж. Грінберг використав індекс префіксації, індекс деривації та індекс аглютинації.
Як бачимо, на противагу своїм попередникам Грінберг порівнює не мови в цілому, а тільки їх окремі риси і виражає ці відношення числовими індексами, що забезпечує його типології повну об'єктивність: кожна мова посідає в класифікації певне місце відповідно до статистичного показника ознаки, за якою класифікуються мови.
Загальне визнання здобула синтаксична типологія І.І. Мєщанинова (1883-1967), що ґрунтується на оформленні основних синтаксичних відношень у реченні, тобто на відношеннях між дією, діючою особою та об'єктом дії. За цією ознакою Мєщанинов виділяє три типи мов: пасивні, ергативні й номінативні.
У пасивних мовах ні суб'єкт, ні об'єкт не мають жодного граматичного оформлення, об'єднуючись у один комплекс, підпорядкований провідному слову. До пасивних належать інкорпоративні мови.
В ергативних мовах дієслово-присудок має подвійний синтаксичний зв'язок з підметом. Воно не тільки узгоджується з підметом, але й одночасно керує ним: при перехідному дієслові підмет стоїть в особливому (ергативному) відмінку - відмінку діяча, а при неперехідному - в абсолютному. До ергативних мов належать кавказькі (аварська, лакська, даргинська, частково грузинська), баскська, шумерська, давньоєгипетська, деякі індійські та іранські мови, а також деякі мови Австралії й Америки.
У номінативних мовах підмет знаходиться в називному відмінку незалежно від того, перехідне чи неперехідне дієслово. До номінативних належать індоєвропейські, тюркські, монгольські, фіно-угорські та інші мови.
З інших типологічних класифікацій відомі класифікації Ф. Містелі, Е. Сепіра й О. Ісаченка.
Швейцарський мовознавець Франц Містелі (1841 - 1903) в основу своєї типологічної класифікації поклав два критерії: місце слова в реченні і внутрішню структуру слова. Перший (синтаксичний) критерій є дуже важливим, бо в аналітичних мовах (англійській, шведській, норвезькій та ін.) місце присудка після підмета суворо фіксоване, в аглютинативних мовах, зокрема тюркських, присудок знаходиться в кінці речення.
Американський мовознавець Бдуард Сепір побудував свою типологічну класифікацію на таких двох критеріях: 1) техніка об'єднання морфем (злютованість кореневої та афіксальної морфем). На основі цієї ознаки він виділяє ізолюючі мови (не мають формальних елементів), аглютинативні (приєднання афікса не викликає змін у корені), фузійні (морфемний шов важко визначити) і символічні (наявні внутрішні зміни в корені); 2) ступінь синтезу лексичних і граматичних значень. На цій основі виділяють аналітичні, синтетичні та полісинтетичні мови. Поєднання цих двох критеріїв дало можливість Сепіру виділити 21 тип мов.
Австрійський мовознавець Олександр Ісаченко (1910- 1978), використовуючи критерії кількості голосних і музикального наголосу, а також кореляції приголосних за м'якістю/твердістю, на матеріалі слов'янських мов установив два типи мов: вокалічний, до якого належать словенська, сербська та хорватська мови, і консонантний, куди входять українська, російська, білоруська, польська та інші мови.
Література
І. Підручники й посібники зі вступу до мовознавства
Ардентов Б.П. Введение в языкознание. - Кишинев, 1967.
Баранникова Л .И. Введение в языкознание. - Саратов, 1973.
Баранникова Л.И. Основные сведения о языке. - М., 1982.
Білецький А.О. Про мову Й мовознавство. - К., 1996.
Бондарко Л.В., Вербицкая Л.А., Гордина М.В. Основы общей фонетики. - СПб., 1991.
Будагов P.A. Введение в науку о языке. - М., 1965.
БулаховскиЙ Л.А. Введение в языкознание. - М., 1954.
Булаховський Л.А. Нариси з загального мовознавства. - К., 1959.
Георгиев В., Дуриданов И. Езикознание. - София, 1978. Головин Б.Н. Введение в языкознание. - М., 1983. Дорошенко СЛ., Дудик П.С. Вступ до мовознавства. - К,. 1974. Зиндер Л.Р. Общая фонетика. - М" 1979. Калинович М.Я. Вступ до мовознавства. - К.- Львів. 1947. Камчатнов A.M., Николина М.А. Введение в языкознание. - М.. 1999.
Карпенко Ю.О. Вступ до мовознавства. - К.- Одеса, 1991. Касевич В.Б. Элементы общей лингвистики. - М.. 1977. Кодухов В.И. Введение в языкознание. - М., 1987. Кочергина В.А. Введение в языковедение. - М., 1991. Лайонз Дж. Введение в теоретическую лингвистику. - М., 1978.
Маслов Ю.С. Введение в языкознание. - М.. 1987 Матусевич М.И. Введение в общую фонетику. - Л., 1959.
Мурат В.П. Введение в языкознание: Методические указания для студентов филологических факультетов университетов. - М., 1988.
Норман Б.Ю., Павленко H.A. Введение в языкознание; Хрестоматия. - Минск, 1977.
Плунгян В.А. Почему языки такие разные. - М., 1996.
Перетрухин В.Н. Введение в языкознание. - Воронеж, 1972.
Потапенко О.І. Цікаве мовознавство. - Біла Церква, 1996. Реформатский A.A. Введение в языковедение. - М., 1996. Рождественский Ю.В. Введение в общую филологию. - М., 1979.
Росетті А. Вступ до фонетики. - К., 1974.
Фигуровский И.А. Введение в общее языкознание. - М., 1969.
Широков О.С. Введение в языкознание. - М., 1985.
Ющук І.П. Вступ до мовознавства. - К., 2000.
Milewski Т. Jezykoznawstwo. - Warszawa, 1972.
IІ. Збірники вправ і завдань
Венцкович Р. Лингвистический тренажер. - М., 1974.
200 задач по языковедению и математике. - М., 1972.
Доленко М.Т. Вступ до мовознавства: Збірник вправ і завдань. - К., 1975.
Донець Л.С.,Мацько Л.І. Вступ до мовознавства: Практикум.- К., 1989.
Зиндер Л.Р. Введение в языкознание: Сборник задач. - М., 1987.
Калабина С.И. Практикум по курсу "Введение в языкознание". - М.( 1985.
Кодухов В.И. Задания к практическим занятиям и контрольным работам по "Введению в языкознание". - М., 1976.
Кондратов H.A. и др. Сборник задач и упражнений по введению в языкознание. - М., 1991.
Копосов Л.Ф., Рупосова Л.П. Сборник задач и упражнений по введению в языкознание. - М., 1985.
Малаховский В.А. Сборник задач и упражнений по курсу "Введение в языкознание". - М., 1960.
Мучник И.П. Введение в языкознание: Сборник задач и упражнений для практических занятий и самостоятельной работы студентов. - м., 1961.
Норман Б.Ю. Сборник задач по введению в языкознание. - Минск, 1989.
III. Довідкова література
Вахек Й. Лингвистический словарь Пражской лингвистической школы. -М., 1964.
Кротевич Є.В., Родзевич Н.С. Словник лінгвістичних термінів. - К., 1957.
Левицьки Й Ю.-М. Мови світу: Енциклопедичний довідник. - Львів, 1998.
Лингвистический энциклопедический словарь. - М., 1990.
Марузо Ж. Словарь лингвистических терминов. - М., 1960.
Немченко В.Н. Основные понятия морфемики в терминах. - Красноярск, 1985.
Немченко В.Н. Основные понятия словообразования в терминах. - Красноярск, 1985.
Нечаев Г.А. Краткий лингвистический словарь. - Ростов-на-Дону, 1976.
Розенталь Д.Э., Теленкова М.А. Словарь-справочник лингвистических терминов. - М., 1976.
Українська мова. Енциклопедія. - К., 2000 (друге видання - 2004).
Українська мова. Короткий тлумачний словник лінгвістичних термінів / За ред. СЯ. Єрмоленко. - К., 2001.
Хэмп Э. Словарь американской лингвистической терминологии. - М., 1964. .
Штерн І.Б. Вибрані топіки та лексикон сучасної лінгвістики. Енциклопедичний словник. - К.( 1998.
Энциклопедический словарь юного филолога.