Міжнародні фінанси - Рогач О.І - Поняття та види валютних позицій

У процесі торгівлі валютою в учасників валютного ринку виникають та змінюються вимоги та зобов'язання в різних валютах.

Співвідношення вимог та зобов'язань з тієї чи іншої валюти в оператора валютного ринку створює його валютну позицію.

Валютна позиція може бути:

1) закритою — передбачає збіг (дорівнювання) вимог та зобов'язань у певній валюті;

2) відкритою — незбіг.

Відкрита валютна позиція, своєю чергою, може бути:

• довгою — вимоги щодо певної придбаної валюти перевищують зобов'язання з проданої тієї самої валюти;

• короткою — показує, що зобов'язання в певній валюті перевищують вимоги;

• овернайт-позицією — це позиція, що залишається відкритою до наступного дня.

Саме наявність відкритої позиції передбачає, що оператор валютного ринку в умовах плаваючих валютних курсів несе валютний ризик.

Для покриття можливих збитків в умовах овернайт-позиції дружньому банку видаються лімітовані, або стоп-лос-доручення. Вони складаються у письмовій формі, щоб банк-реципієнт міг використати його як заявку на виконання за досягнення ринком певного курсу. Наприклад, банк не бажає, щоб його потенційні збитки перевищували певну межу, і курс продажу має бути не нижчим за певний рівень.

Письмове доручення містить такі дані: купівля/продаж, валюта — предмет торгівлі, валюта котирування, визначений курс, дата валютування, спосіб платежу, строк дії доручення, умови передачі на інші ринки.

Сучасні тенденції розвитку валютного ринку

В останні десятиліття характер торгівлі на валютному ринку змінився: значно зріс обсяг угод, виконання яких відноситься на майбутнє. Цьому сприяли такі чинники:

• прискорення передачі інформації за допомогою сучасних засобів зв'язку;

• глобалізація фінансових та валютних ринків різних країн;

• фінансова лібералізація та послаблення державного валютного регулювання та контролю.

Усе це зумовило, з одного боку, підвищену вразливість валютного ринку до кон'юнктурних змін і значне збільшення валютних коливань, а з іншого — зростання можливостей для високоефективного інвестування.

Поряд із традиційними валютними біржами почали функціонувати біржі, що спеціалізуються на торгівлі фінансовими активами і валютою на строк. До найбільш потужних і впливових можна віднести такі біржі, що діють у визнаних світових фінансових центрах:

• Лондонська міжнародна біржа фінансових ф'ючерсів (London International Financial Futures Exchange — LIFFE);

• Чиказька товарна біржа (Chicago Mercantile Exchange — CME);

• Філадельфійська товарна біржа (Philadelphia Board of Trade — PBOT);

• Швейцарська біржа фінансових ф'ючерсів та опціонів (Swiss Options and Financial Futures Exchange — SOFFEX);

• Європейська опціонна біржа в Амстердамі (European Options Exchange — EOE);

• Німецька строкова біржа у Франкфурті (Deutsche Terminboerse - DTB);

• Міжнародна грошова біржа в Сінгапурі (Singapore International Monetary Exchange — SIM EX);

• Біржа строкової торгівлі в Сіднеї (Sydney Futures Exchange — SFE);

• Австрійська строкова опціонна біржа у Відні (Oesterreichische Termin Optionsboerse — OeTOB).

На багатьох біржах поряд з операціями з придбання і продажу валюти поширюються операції з похідними фінансовими інструментами — валютні й фінансові ф'ючерси та опціони, валютні Й процентні свопи. Водночас розвиваються національні валютні ринки, тобто ті, що функціонують усередині однієї держави.

Особливістю сучасного валютного ринку є децентралізований характер проведення валютних операцій. Основна маса угод здійснюється безпосередньо між банками з використанням електронних мереж Reuter 2000-2, EBS (Electronic Broking Service) компанії Quotron і консорціуму американських та європейських банків, MIN ЕХ системи групи японських банків, брокерів Dow Jones Telerate і японських телекомунікаційних компаній. Хоча в деяких країнах (Німеччина, Франція, Японія, країни Скандинавії), як уже зазначалося, збереглися валютні біржі, роль їх незначна і зводиться головно до фіксації довідкових курсів валют.