Міжнародні фінанси - Рогач О.І - Особливості ринку євровалют

Ринок євровалют має низку переваг порівняно з національними валютними ринками і ринками позичкових капіталів:

■ Великі розміри: у 1960 р. — 2 млрд дол., у 1985 р. — 3,2 млрд дол., у 1990-ті роки — понад 8 трлн дол.

■ Відсутність чітких меж. Тенденція до розширення географічних меж ринку євровалют відображає прагнення банківських монополій забезпечити безперервне функціонування валютного ринку, долаючи обмеженість часових поясів, а також пошуки оптимальних умов (економічних, надто податкових, політичних) для валютних операцій. Це зумовило специфіку структури ринку євровалют, який охоплює близько 500 про-1 відних банків, розміщених у фінансових центрах різних континентів: у Лондоні (понад І/3 обороту на початок 80-х років). Нью-Йорку, Франкфурті-на-Майні, Амстердамі, Базелі, Цюріху, Женеві, Парижі, Мілані, Відні, Сінгапурі, Сянгані, Бахрейні та ін.

■ Інституційна особливість — виділення категорії євробанкш і міжнародних банківських консорціумів.

■ Це оптовий, а не роздрібний ринок, оскільки оперують на ньому, як правило, великими сумами. Торгівля здійснюється переважно на суми понад 500 тис. дол. США. Дуже важливим с неодмінне дотримання узгоджених термінів через причини бонітетності. Процент формується за попитом та пропозицією на ринку, тобто для кожної трансакції він узгоджується індивідуально.

Основними позичальниками є державні організації/установи, такі як уряди, центральні банки та кооперації державного сектора. Більше того, майже 4/5 ринку євровалют припадає на міжбанківські операції.

■ Універсальність — на цьому міжнародному ринку здійснюються валютні, депозитні та кредитні операції. Курси з термінових валютних операцій орієнтуються на проценти, що виплачуються за євровалютними депозитами, а не на проценти відповідного національного ринку позичкових капіталів.

■ Специфіка процентних ставок на євроринку — вони відносно самостійні щодо національних ставок. Ставки євроринку охоплюють як змінну Л І БОР — Лондонську міжбанківську ставку пропозиції, за якою лондонські банки надають кредити в євро-валюті першокласним банкам шляхом розміщення в них відповідних депозитів, а як постійний елемент — надбавку спред, тобто премію за банківські послуги.

■ Спрощена процедура проведення операцій. Хоча техніка операцій є традиційною (депозит, позика, акцепт), євроугоди здійснюються по телефону, телексу з обміном у той самий день телеграфним підтвердженням, яке служить єдиним документом; а з розвитком електронних комунікацій — і по електронній пошті. При цьому не вимагається забезпечення: гарантією угоди є авторитет банку-контрагента.

Таблиця 8.4

Процентні ставки євровалют

* Перший цифровий показник — процентна ставка за залученими коштами; другий цифровий показник — процентна ставка з позик.

Джерело: Financial Times. 1999. May.

■ Вклади на ринку в основному короткострокові, оскільки більшість вкладів — міжбанківські, які мають переважно короткостроковий характер, однак позики в євро вал ютах видаються зазвичай на більш тривалий термін.

■ Ринок євровалют існує для заощаджень строкових вкладів, а не для поточних вкладів, які видаються на вимогу вкладника.

Іншими словами, організації/установи, які здійснюють вклади у євровалютах, не знімають з цих вкладів суми в національних валютах для придбання товарів чи послуг.

Ринкові євровалют властиві дві вади:

По-перше, коли вкладники користуються регульованою банківською системою, їм відомо, що ймовірність банкрутства банку, а отже втрати їхніх вкладів, є незначною. Регулювання підтримує ліквідність банківської системи. У нерегульованій системі, якою є ринок євровалют, імовірність банкрутства і втрати вкладниками своїх грошей зростає (хоча в абсолютних показниках залишається незначною). Так, нижча процентна ставка на вклади, зроблені вдома, відбиває витрати на страхування краху банку. Деякі вкладники віддають перевагу гарантіям такої системи і готові сплачувати необхідну ціну.

По-друге, позичання коштів у міжнародному масштабі може бути ризикованим для компанії на ринку валютних обмінних операцій. Від цього можна застрахуватися, скориставшись форвардним ринком обміну, однак форвардний ринок не забезпечує абсолютної гарантії. Тому багато компаній, шоб уникнути ризику на ринку валютного обміну, позичає кошти у внутрішній валюті, хоча ринки євровалют і можуть запропонувати привабливіші ставки процента.

РОЛЬ РИНКУ ЄВРОВАЛЮТ У МІЖНАРОДНИХ ВАЛЮТНО-КРЕДИТНИХ ВІДНОСИНАХ

Ринок євровалют є важливим чинником розвитку міжнародних валютно-кредитних відносин.

По-перше, переміщення євровалют, яке залежить від фази циклу, коливань процентних ставок, вектора економічної політики країни, впливає на національну економіку і часто-густо суперечить грошово-кредитній політиці країни. Спекулятивні потоки євровалют посилюють нестабільність національної економіки, утруднюють її вихід із кризи.

По-друге, обмін євровалют на національні валюти сприяє розширенню кредитної експансії всередині країни.

По-третє, ринок євровалют впливає на платіжний баланс. Наприклад, відплив доларів із США на євроринок збільшує обсяг іноземних вимог до американських банків, шо посилює дефіцит платіжного балансу країни з поточних операцій.

По-четверте, ринок євродоларів справляє неоднозначний вплив на розвиток кризи світової валютної системи. Спершу, в 50—60-ті роки, він гальмував розвиток цієї кризи, поглинаючи доларовий надлишок і розширюючи масштаби використання долара як міжнародного платіжного та резервного засобу. З початку 70-х років функціонування ринку євродоларів почало посилювати кризу Бреттон-Вудської системи. У 1990—2000 рр. ринок євровалют чинить потужний вплив на потоки капіталу і виникнення та розвиток сучасних економічних криз.

По-п'яте, євровалютні операції служать передавальним механізмом впливу змін грошово-кредитної й валютної політики однієї країни на іншу. Так, політика високих процентних ставок у США на початку 80-х років змусила країни Західної Європи підвищити свої процентні ставки для стримування відпливу капіталів і утруднила проведення ними грошово-кредитної політики, спрямованої на вихід з економічної кризи. В середині 80-х років за

рішенням п'яти провідних країн проведено узгоджене зниження міжнародних процентних ставок, однак зберігається різниця в їхніх рівнях. У 2000 р. зниження процентних ставок у Японії сприяло їх зниженню в Європі.

Ринок євровалют є універсальним міжнародним ринком, який поєднує в собі елементи валютних, кредитних і комісійних операцій. Депозитно-позичкові операції, що здійснюються на даному ринку, часто супроводжуються переводом ресурсів з однієї валюти в іншу. Надзвичайна мобільність коштів на ринку за великих масштабів операцій чинить значний вплив на валютний стан світового фінансового середовища.

Поряд із цим ринок євровалют використовується найбільшими банківськими конгломератами провідних у кредитному відношенні країн (передовсім США, Великої Британії, Швейцарії) для мобілізації коштів з метою кредитування власного економічного домінування — поглинання компаній.

Зважаючи на те, що євровалюти на сьогодні матеріально не забезпечені і їх розвиток стримується переважно можливостями капіталовкладень, у тому числі спекулятивного характеру, виникають питання про межі зростання даного ринку, оптимальні розміри, співвідношення євровалют, необхідність регулювання та ін.