Ринок фінансових послуг - Сич Є.М. - 2.3. Фінансові послуги на страховому ринку

2.3.1. Сутність і структура страхового ринку

Розвиток ринкових відносин стосується становлення досконалого страхового ринку з притаманним йому комплексом фінансових послуг, що реалізують процеси купівлі-продажу специфічного товару - страхового захисту. Страховий ринок слід розглядати як сферу фінансово-економічних відносин між страховиками і страхувальниками з надання страхових послуг і захисту майнових інтересів юридичних осіб і громадян, а також зі здійснення відповідної фінансової діяльності в межах чинного законодавства з боку комерційних страхових компаній і фірм чи державних організацій.

У широкому розумінні страховий ринок являє собою всю сукупність економічних відносин з приводу купівлі-продажу страхових послуг, тобто ринок забезпечує органічний зв'язок між страховиками і страхувальниками, і тут здійснюється обов'язкове визнання страхової послуги. При цьому необхідною умовою існування страхового ринку є наявність суспільної потреби на страховиків, які можуть задовольнити ці потреби. Об'єктивною основою страхового ринку є виникнення в процесі відтворення необхідності надання грошової допомоги потерпілим у випадку настання непередбачених подій. При цьому основним економічним законом функціонування страхового ринку є закон попиту і пропонування.

Згідно з кількістю діючих на страховому ринку страхових компаній на ньому складаються специфічні умови, які впливають на відносини страховиків і страхувальників, рівень і методи державного регулювання, способи надання страхових послуг, організаційні особливості страхових компаній тощо.

Законом України "Про страхування" встановлено, що страховиками визнаються фінансові установи, які створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств із додатковою відповідальністю згідно з Законом України "Про господарські товариства" з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про страхування", а також ті, що одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності. Учасників страховика має бути не менше трьох. Страхова діяльність в Україні здійснюється виключно страховиками-резидентами України.

Отже, основними учасниками страхового ринку є страхові компанії (продавці страхових послуг), які реалізують страховий продукт (страховий захист), та страхувальники у вигляді юридичних і фізичних осіб, які придбали страховий продукт, а також страхові посередники у вигляді маклерів і страхових агентів.

Крім цього, до суб'єктів страхового ринку можна віднести також різні об'єднання страховиків, освітні центри з підготовки і перепідготовки кадрів, наявну спеціальну пресу і рекламу страхового ринку, а також перестраховиків, товариства взаємного страхування, професійних оцінювачів ризиків (андеррайтери, сюрвеєри), професійних оцінювачів збитків (аварійні комісари, диспашери, аджастери), актуаріїв та Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України, яка здійснює організацію ліцензування, розроблює методологію й організацію нагляду, займається питаннями розвитку законодавства і зовнішніх зв'язків, координацією роботи і правового забезпечення страхової діяльності. У структурі Держфінпослуг виділено окремий департамент - Департамент страхового нагляду, який, зокрема, проводить перевірку щодо правильності застосування страховиками законодавства України про страхову діяльність і вірогідності їх звітності за показниками, що характеризують виконання договорів страхування. Страховий ринок передбачає самостійність суб'єктів ринкових відносин, їхнє рівноправне партнерство, розвинуту систему горизонтальних та вертикальних зв'язків між ними. Він забезпечує органічний зв'язок між цими суб'єктами шляхом спільного визнання потреби у страховій послузі, що є продуктом цілеспрямованої діяльності страхової компанії та пропонується на страховому ринку на умовах еквівалентного обміну з метою одержання прибутку. Отже, страхова послуга є товаром у середовищі страхового ринку. Але порівняно зі звичайним товаром страховик не створює ніякого матеріального продукту. Його продукт може бути визначений як невідчутна діяльність і тому належить до поняття "послуга". Основні споживачі ринку - фізичні та юридичні особи (страхувальники). Саме для них страхові компанії розробляють різноманітні страхові продукти, визначають програму страхування, формують попит та пропонування на свої послуги.

Страхова послуга на підставі Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг" належить до категорії фінансових послуг, як і послуги банків та інших фінансових установ. Згідно з цим законодавчим актом фінансова послуга - операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів з метою одержання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Пропонувати страхові послуги на страховому ринку можуть лише спеціалізовані організації, які повинні надати відповідні фінансові гарантії, тобто страхові компанії. Діяльність страховиків згідно з законодавством України підлягає обов'язковому ліцензуванню. Крім того, форма реалізації страхової послуги може бути добровільною чи примусовою (обов'язковою). Але це стосується тільки тих випадків, коли надання страховиком захисту необхідне з погляду суспільних інтересів.

Фінансові послуги на страховому ринку як компонента ринку фінансових послуг вміщують такі підсистеми (рис. 2.39).

Рис. 2.39. Види фінансових послуг на страховому ринку

Становлення та розвиток страхового ринку в Україні зумовлюється необхідністю надання грошової допомоги потерпілим у разі виникнення страхового випадку. Страховий ринок спрямований на забезпечення страхового захисту суспільства.

Страхування - це особливий вид економічної діяльності, пов'язаний з перерозподілом ризиків серед учасників страхового ринку. Страхові компанії (страховики) за рахунок коштів клієнтів забезпечують акумуляцію страхових внесків, створюючи страхові резерви для здійснення страхових виплат своїм клієнтам при завданні збитків у випадку непередбачених, несприятливих обставин.

Економічну сутність страхування розкривають його функції, такі як ризикова, попереджувальна, заощаджувальна та контрольна.

Ризикова функція обумовлюється наявністю різних видів ризиків, що і є передумовою страхування.

Попереджувальна (превентивна) функція здійснюється фінансуванням певних заходів, спрямованих на виключення або зменшення ступеня страхового ризику. Це дозволяє зменшити тим самим і збитки від можливих ризиків.

Заощаджувальна функція - це акумуляція і зберігання грошових коштів населення за допомогою особистого страхування. Це реалізує прагнення громадян у страховому захисті на тривалий строк.

Контрольна функція страхування реалізується у контролі цільового використання засобів страхового фонду, що регламентується нормативно-законодавчими актами. Контрольна функція здійснюється через фінансовий контроль за правильністю ведення страхових операцій страховими компаніями.

У країнах з розвиненими ринковими відносинами страховий ринок вважається стратегічним сектором економіки, який позитивно впливає на стабілізацію економічного розвитку. Це пояснюється таким:

- система страхування є важливою складовою економічного середовища;

- страховий захист впливає на підвищення рівня життя населення;

- процес страхування є джерелом поповнення інвестиційного потенціалу і сприяє розвитку економіки.

Страховий ринок України має значний потенціал зростання. На сьогодні лише 10 % ризиків є застрахованими, тоді як у більшості розвинутих країн цей показник становить 90-95 %. Існує велика кількість видів страхових послуг (рис. 2.40), проте страхова галузь України все ще перебуває на стадії становлення і забезпечує перерозподіл лише 0,9 % ВВП.

Розвиток вітчизняного страхового ринку залежить:

- від стабільності фінансового становища суб'єктів господарювання;

- життєвого рівня широких верств населення;

- формування надійних страхових компаній;

- активізації ролі держави та її органів у розвитку страхового ринку;

- формування державних пріоритетів у галузі страхування;

- розвиненості та стабільності законодавчої бази страхування;

- використання сучасних страхових технологій, методів та засобів управління страховими компаніями;

- маркетингових підходів у сфері надання страхових послуг з метою виявлення потреб населення в страховому захисті.

Регулювання державою порядку та умов страхових відносин забезпечується шляхом встановлення певних правил, критеріїв і стандартів відносно надання страхових послуг.

Сутність страхового захисту полягає в нагромадженні й витрачанні грошових та інших ресурсів для здійснення заходів з запобігання, подолання або зменшення негативного впливу ризиків і відшкодування пов'язаних з ними витрат. Для реалізації системи заходів щодо страхового захисту необхідно спрямувати певний обсяг коштів на створення страхового фонду. Розмір і структура страхового фонду залежить від стану розвитку економіки, співвідношення між формами власності, методів залучення коштів і т. ін.

У промислово розвинутих країнах ставлення до страхового ринку визначається як до стратегічного сектору економіки і потужного фактора позитивного впливу на неї. Це зумовлено тим, що сам процес страхування є важливим елементом економічного середовища, підвищує інвестиційний потенціал і сприяє збільшенню багатства нації, що особливо актуально для української економіки. Соціальна сторона страхових процесів впливає на підвищення рівня життя населення за рахунок забезпечення надійного страхового захисту.

Рис. 2.40. Види страхових послуг