Банківські системи зарубіжних країн - Мельник П.В. - ЧАСТИНА V. МІЖНАРОДНА БАНКІВСЬКА СИСТЕМА

Після Другої світової війни розлад міжнародної і національних валютно-кредитних систем, а також вкрай складне становище в народному господарстві країн, що воювали, зумовили необхідність мобілізації національних фінансових ресурсів цих держав і впровадження колективних заходів для ліквідації наслідків війни. З цією метою на Міжнародній валютно-фінансовій конференції ООН, що відбулася в 1944 р. у Бреттон-Вудсі (США), було ухвалено рішення про створення кредитних інститутів глобального значення, а саме: Міжнародного валютного фонду (далі - МВФ) як спеціалізованого органу ООН - для відновлення і стабілізації міжнародної і національних валютно-фінансових систем і Міжнародного банку реконструкції і розвитку (далі - МБРР) - для сприяння приватному капіталу в розширенні інвестиційного кредитування.

У процесі стабілізації національних економік європейських країн, розширення міжнародних економічних зв'язків та інтернаціоналізації господарського життя у світі відбувалися зміни в діяльності МВФ і МБРР. Ці міжнародні організації стали більше приділяти уваги організації допомоги країнам з подолання кризових явищ, які виникали під час структурних перебудов їх економіки, а також значно розширили фінансове сприяння країнам, що отримали державну незалежність, з метою прискорення темпів їх економічного розвитку. Крім того, збільшилось коло питань у валютно-кредитній сфері як на міжнародній арені, так і в окремих регіонах, які необхідно було вирішувати світовому співтовариству. Також цей процес викликав потребу у створенні регіональних банків довгострокового кредитування.

У результаті, якщо в довоєнні роки існував лише Банк міжнародних розрахунків у Базелі (Швейцарія), то на сьогодні функціонує система міжнародних валютно-кредитних організацій як глобального (Світовий банк), так і регіонального характеру (Азіатський банк розвитку, Міжамериканський банк розвитку, Африканський банк розвитку, Європейський банк реконструкції і розвитку тощо).

Нині налічується декілька тисяч міжнародних організацій, що функціонують на користь забезпечення політичної, економічної стабільності і суспільного добробуту в усьому світі.

Інституцій на структура міжнародних фінансових відносин також включає численні організації, які займають важливе місце в системі міжнародних економічних зв'язків. їх створення - це результат пошуку ефективних засобів для вирішення надзвичайних або кризових ситуацій в усьому світі. Можливо виділити декілька об'єктивних причин виникнення даних кредитних систем:

• посилення взаємозалежності між державами, що виявляється в нових формах суперництва у сферах економіки, політики, культури;

• розвиток міждержавного регулювання світових господарських зв'язків, у т.ч. фінансових відносин;

• необхідність сумісного вирішення проблем нестабільності світової економіки, включаючи світову валютну систему, світові ринки валют, кредитів, цінних паперів, золота;

• проведення загальної політики макроекономічної перебудови, викликаної дією докорінних змін у структурі світової економіки, прискореним розвитком ринків капіталу та їх тенденцією до інтеграції.

Специфічними причинами створення регіональних банків розвитку країн потрібно назвати: завоювання політичної незалежності цими країнами; підвищення їх ролі в міжнародних економічних відносинах; тенденція до регіональної співпраці та економічної інтеграції з метою вирішення проблем національної економіки.

Цілями створення міжнародних фінансових інститутів є:

• вивчення і вживання заходів з найбільш важливих питань міжнародних фінансів і світової економіки;

• здійснення міждержавного фінансового і валютно-кредитного регулювання;

• колективна розробка і координація стратегії й тактики світової валютно-кредитної та фінансової політики;

• забезпечення стабілізації валют;

• усунення торговельних бар'єрів і сприяння широкому товарообміну між державами;

• дослідження додаткових можливостей приватного капіталу для розвитку технологічного й економічного прогресу.

Залежно від цілей і ступеня універсальності можна виділити три основні типи міжнародних фінансових і валютно-кредитних установ:

1) організації, які регулюють суперечливу цілісність усесвітнього господарства, забезпечуючи в цілому безперебійне функціонування фінансово-валютних відносин;

2) механізми налагодження співпраці між країнами, розгляд і винесення ухвал з міжнародних спірних питань;

3) організації, що забезпечують збір, вивчення і аналіз інформації щодо актуальних фінансових та валютно-кредитних проблем, розробку рекомендацій щодо їх усунення.