Фінанси - Лондар С.Л. - 14.2. Основні терміни і поняття, які використовуються у страхуванні

Специфічність категорії "страхування" породжує закономірну необхідність вираження тих чи інших конкретних страхових відносин за допомогою спеціальної термінології:

Страховик - юридична особа (страхова компанія), що діє на підставі відповідної ліцензії беручи на себе певні зобов'язання щодо створення колективного страхового фонду і виплати з нього страхового відшкодування страхувальнику або третій особі (на користь якої укладено договір страхування) при настанні страхового випадку. Страховики - це суб'єкти фінансового ринку, які реалізують різні види страхових послуг, основною функцією яких є здійснення всіх видів і форм страхування шляхом взяття на себе за певну плату різноманітних видів ризиків із зобов'язанням відшкодувати суб'єкту страхування збитки при настанні страхового випадку.

Страхувальник - фізична або юридична особа, яка укладає договір страхування зі страховиком, сплачує страхові платежі, є учасником створення страхового фонду і має право по закону (обов'язкове страхування) або за угодою (добровільне страхування) одержати грошову суму при настанні страхового випадку - події, передбаченої договором страхування. Страхувальники - це суб'єкти фінансового ринку, які купують страхові послуги у страхових компаній та фірм з метою мінімізації своїх фінансових втрат при настанні страхової події.

Застрахований - особа, яка бере участь в особистому старуванні, чиє життя, здоров'я та працездатність виступають об'єктом страхового захисту. Якщо застрахований сам сплачує страхові внески, то він водночас є і страхувальником. За деякими видами особистого страхування ці суб'єкти можуть не збігатися. Наприклад, при страхуванні дітей страхувальниками є батьки, а застрахованими - діти.

Страхові продукти - специфічні послуги, що пропонуються на страховому ринку. Ціна страхових продуктів відображається у страховому тарифі. Формується вона на основі конкуренції при порівнянні попиту і пропозиції.

Об'єкт страхування - об'єкт, за яким страховик несе відповідальність. В особистому страхуванні - життя, здоров'я та працездатність громадян; у майновому страхуванні - матеріальні цінності (будівлі, врожай сільськогосподарських культур, автомашини, домашнє майно тощо); у страхуванні відповідальності - відповідальність за майнові інтереси третіх осіб, які можуть бути порушені страхувальником у процесі його діяльності, як за об'єктивних, так і за суб'єктивних причин або у результаті неприйняття необхідних превентивних заходів.

Страховий ризик - певна подія, у разі настання якої проводиться страхування. Вона має ознаки ймовірності та випадковості. Страхується той ризик, за яким можна оцінити ймовірність страхового випадку, визначити розмір збитку й обчислити ціну страхової послуги та можливу частку страхового відшкодування.

Обсяг страхової відповідальності - перелік конкретних страхових ризиків або окремий ризик, при настанні хоча б, одного з яких, страховик виплачує страхувальнику грошову суму за рахунок коштів страхового фонду. Обсяг страхової відповідальності може установлюватись законодавством та правилами страхування або ж визначитись за угодою страхувальника та страховика при укладанні договору добровільного страхування.

Страхова сума - грошові кошти, в межах яких страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату з настанням страхового випадку, а також сума, що виплачується в особистому страхуванні. Виплата страхових сум за договорами особистого страхування здійснюється незалежно від суми, яку має отримати одержувач за державним соціальним страхуванням, соціальним забезпеченням, і суми, що мають йому сплатити як відшкодування збитку. При страхуванні майна страхова сума встановлюється в межах вартості майна за цінами й тарифами, що діяли на момент укладання договору, якщо інше не обумовлено договором страхування або умовами обов'язкового страхування.

Строк страхування - період часу, на який застраховано об'єкти страхування. Обов'язкове майнове страхування є безстроковим і діє протягом експлуатації застрахованих матеріальних активів. За добровільним страхуванням (будь-якої галузі) строк страхування обмежено договором. Від строку страхування слід відрізняти дію договору страхування, яка починається з моменту набрання договором чинності після сплати разового чи першого страхового внеску і закінчується одночасно із закінченням строку страхування.

Страховий поліс - документ страхової компанії, що підтверджує домовленість про страхування, і видається після завершення страхової угоди (укладання договору страхування).

Страхова оцінка - вартість майна, яка визначається з метою страхування. На практиці може бути використана страхова оцінка по таким видам вартості об'єкта страхування: балансова, фактична та ринкова. У майновому страхуванні страхова оцінка є вихідним показником для всіх наступних розрахунків: визначення страхової суми, страхових платежів, розміру збитку й страхового відшкодування.

Страховий тариф (тарифна ставка) - страховий платіж з одиниці страхової суми за визначений (як правило, річний) строк. За одиницю страхової суми приймається, звичайно - 100 гри. (рідше - 1000 гри), страховий тариф може виражатися як у грн., так і у відсотках до страхової суми.

Страхова премія-плата страхувальника страховикові за те, що той зобов'язується відшкодувати страхувальнику, в разі виникнення, матеріальні збитки, завдані застрахованому майну, або виплатити страхову суму при настанні певних подій.

Страхове поле - максимальна кількість об'єктів, які можуть бути охоплені тим або іншим видом страхування. По відсотку охоплення страхового поля встановлюється рівень розвитку даного виду страхування. Правильне визначення страхового поля має важливе значення для обґрунтованого встановлення планів розвитку страхування, завдань по укладанню договорів майнового та особистого страхування.

Страховий портфель — фактична кількість застрахованих об'єктів, число договорів страхування, документально підтверджених у справах страховика. Страховий портфель характеризує діяльність кожної компанії на ринку.

Перестрахування — є системою економічних відносин, у процесі яких страхувальник (цедент, перестрахувальник) з метою створення збалансованого портфеля договорів страхування, забезпечення фінансової стійкості й рентабельності страхових операцій, беручи на страхування ризики, певну частку відповідальності за них (з урахуванням своїх фінансових можливостей) передає на узгоджених умовах іншим страхувальникам (перестраховикам) у частині, що перевищує допустимий розмір власного утримання. Цедент продовжує нести перед своїм страхувальником відповідальність у повному обсязі договору страхування.

Співстрахування - особливий вид спільної діяльності страховиків, коли одночасно два або більше страховиків за угодою про співстрахування приймають на страхування великі страхові ризики одного страхувальника з дотриманням принципу пропорційної відповідальності. Кожен з цих страховиків відповідає за свою частину страхових зобов'язань безпосередньо перед страхувальником. За наявності відповідної угоди між страховиками і страхувальниками один із страховиків може представляти всіх інших у взаємовідносинах зі страхувальником, залишаючись відповідальним перед ним у розмірі своєї частки.

Страховий випадок - подія (стихійне лихо, нещасний випадок), при настанні якої у силу закону або договору страховик зобов'язаний виплатити страхове відшкодування (страхову суму).

Страхове відшкодування - це сума, яку повинен виплатити страховик за майновим страхуванням та страхуванням відповідальності з настанням страхових випадків для покриття збитків.

Франшиза - це передбачене умовами страхування звільнення страховика від відшкодування збитків, що не перевищують визначений розмір (частка участі страхувальника у покритті шкоди). Франшиза встановлюється у відсотках від страхової суми або у визначеній грошовій сумі і поділяється на два види: умова на та безумовна. При умовній франтизі не виплачується сума обчисленого страхового відшкодування в межах суми грошових коштів, які складають франшизу. При безумовній франти зі - із будь-якої суми страхового відшкодування франшиза віднімається.

Доходи страховика - це кошти, за рахунок яких створюється необхідний страховий фонд. Доходи поділяються: на доходи від страхової діяльності - усі премії зі страхування і перестрахування; доходи від розміщення тимчасово вільних коштів як власних, так і страхових резервів.

Витрати страховика — здійснюються в процесі розподілу страхового фонду. Складаються із таких груп: витрати зі страхових операцій (собівартість страхової послуги); витрати на перестрахування.

Фінансові результати страхових операцій - це грошова оцінка результатів господарської діяльності страхової організації.