Фінанси - Юрій С.І., Федосов В.М. - 16.2. Міжнародний ринковий механізм перерозподілу фінансових ресурсів і капіталу

Найпотужнішою складовою у системі міжнародного перерозподілу фінансових ресурсів і капіталу, як за масштабністю операцій, так і багато канальністю руху фінансових потоків, є світовий фінансовий ринок. Цей глобальний механізм, що забезпечує переливання грошово-кредитних ресурсів між країнами, регіонами, галузями та окремими суб'єктами бізнесу, збалансовує світовий попит і пропозицію на капітал (рис. 16.1).

Отже, з функціонального погляду, світовий фінансовий ринок — система ринкових відносин, що забезпечує акумуляцію та перерозподіл світових фінансових потоків і міжнародних потоків капіталу.

Світовий фінансовий ринок виник на основі інтеграційних процесів між національними фінансовими ринками. Інтеграція фінансових ринків окремих країн розпочалася приблизно в середині 60-х років XX ст. Активізація міжнародних потоків капіталу та конкуренція щодо його залучення сприяли зміцненню зв'язків, розширенню контактів між національними фінансовими рив ками,

Рис. 16.1. Міжнародний ринковий механізм перерозподілу фінансових ресурсів і капіталу

їх динамічному розвитку і взаємозалежності, що прогресує. Згодом, з початку 80-х років XX ст., відбувається реструктуризація фінансового ринку під впливом процесів лібералізації, транснаціоналізації й глобалізації, у результаті чого зростає централізація і концентрація капіталу, особливо банківського. З середини 90-х років XX ст. відбувається модифікація світового фінансового ринку під впливом наростаючих процесів фінансової консолідації та розвитку інноваційних фінансових послуг, упровадження інформаційних технологій у банківській і фінансовій сферах, що дало значний поштовх глобалізації фінансових ринків. Таким чином, об'єктивною основою становлення і розвитку світового фінансового ринку стали: розвиток міжнародного поділу праці, інтернаціоналізація суспільного виробництва, концентрація і централізація фінансового капіталу, консолідація фінансових інституцій та інформаційна революція.

З інституціонального погляду, світовий фінансовий ринок — сукупність фінансово-кредитних інституцій (банків, спеціалізованих фінансово-кредитних установ, фондових бірж), які виконують посередницькі функції у перерозподілі фінансових активів між кредиторами та позичальниками, продавцями та покупцями фінансових ресурсів, забезпечують рух світових фінансових потоків

За рівнем організації і функціонування світовий фінансовий ринок об'єднує національні фінансові ринки країн та міжнародний фінансовий ринок, що відрізняються як умовами емісії, так і механізмом обігу фінансових активів.

Міжнародний фінансовий ринок

Міжнародний фінансовий ринок як складова світового фінансового ринку — надзвичайно розгалужена система акумулювання вільних фінансових ресурсів та надання їх позичальникам із різних країн на принципах ринкової конкуренції. Цей ринок набув величезних масштабів і перетворився в одне з найважливіших джерел фінансових ресурсів, став визначальним фактором господарського життя всіх без винятку країн світу. На відміну від національних, міжнародні фінансові ринки вирізняються масштабністю операцій (щоденні операції на міжнародних фінансових ринках у 60 разів перевищують операції світової торгівлі товарами), у них відсутні географічні кордони, операції проводяться цілодобово, їх учасники — переважно першокласні банки, корпорації, фінансово-кредитні інститути з високим рейтингом, надзвичайно диверсифікована сегментарна структура ринків, інструментів та операцій в умовах революції сфери фінансових послуг, забезпечуються стандартизація операцій та високий ступінь інформаційних технологій.

Головне призначення міжнародного фінансового ринку полягає у забезпеченні перерозподілу між країнами акумульованих вільних фінансових ресурсів для сталого економічного розвитку світового господарства й одержання від цих операцій певного доходу.

Функціональне призначення міжнародного фінансового ринку полягає у забезпеченні міжнародної ліквідності, тобто можливості швидко залучати достатню кількість фінансових ресурсів у різних формах на вигідних умовах на наднаціональному рівні.

Міжнародний фінансовий ринок становить складну, внутрішньо структуровану систему. Незважаючи на майже столітню історію становлення і розвитку міжнародного фінансового ринку, донині не склалося єдиної, загальноприйнятої класифікації цієї системи. Це пояснюється тим, що між окремими структурними елементами міжнародного фінансового ринку не можна провести чіткої межі. Наприклад, міжнародний ринок облігацій є складовою міжнародного ринку боргових зобов'язань і водночас за логікою, елементом міжнародного ринку цінних паперів. Не меншу проблему становить і виокремлення такого відносно нового елемента міжнародного фінансового ринку, як міжнародний ринок похідних фінансових інструментів (деривативів). З одного боку, для нього характерні ознаки грошового ринку, а з іншого — похідні інструменти мають деякі елементи довгострокових боргових інструментів міжнародного ринку капіталу.

З урахуванням цього найчастіше у спеціалізованій науковій літературі виділяють такі головні елементи міжнародного фінансового ринку:

— міжнародний валютний ринок;

— міжнародний ринок боргових зобов'язань (у тому числі міжнародний ринок банківських кредитів та міжнародний ринок боргових цінних паперів);

— міжнародний ринок цінних паперів (у тому числі міжнародний ринок титулів (або прав) власності та міжнародний ринок боргових цінних паперів (міжнародні ринки облігацій));

— міжнародний ринок похідних фінансових інструментів (деривативів). Валютний ринок у широкому розумінні — система економічних відносин,пов'язаних операціями купівлі-продажу іноземних валют, платіжних документів у іноземних валютах та розміщення тимчасово вільних валютних коштів.

З інституційного погляду, валютний ринок —- сукупність установ і організацій (банків, валютних бірж, інших фінансових інститутів), що забезпечують функціонування ринкових валютних механізмів. Відповідно можна виокремити чотири групи суб'єктів валютного ринку:

— державні установи, основне місце серед яких займають центральні банки (а також казначейства окремих країн);

— юридичні та фізичні особи, що працюють у різноманітних сферах зовнішньоекономічної діяльності;

— банківські установи (банки-дилери), які забезпечують валютне обслуговування зовнішніх зв'язків і, особливо, великі транснаціональні банки, які мають розгалужену мережу філіалів;

— валютні біржі та валютні відділи товарних і фондових бірж. Міжнародні валютні ринки — міжнародна мережа офіційних центрів, де

відбувається купівля-продаж іноземних валют. Міжнародні валютні ринки забезпечують своєчасність здійснення міжнародних платежів і розрахунків, страхування валютно-кредитних ризиків, диверсифікацію валютних резервів. Разом з тим значні коливання курсових співвідношень роблять міжнародний валютний ринок важливим місцем проведення спекулятивних операцій. Отже, функціональне призначення міжнародного валютного ринку полягає:

— у здійсненні міжнародних розрахунків;

— регулюванні валютних курсів;

— диверсифікації валютних резервів;

— хеджуванні валютних ризиків;

— отриманні учасниками валютного ринку прибутку у вигляді різниці курсів валют;

— узгодженні валютної політики в межах світового господарства.

За масштабами операцій валютний ринок багаторазово перевищує інші компоненти міжнародного фінансового ринку (за даними Банку міжнародних розрахунків, який проводить моніторинг діяльності на валютному ринку, обсяг щоденних операцій тут у середньому сягає 1,6 трлн дол. США і щорічно зростає на 10 %). Хоча на валютному ринку відбувається купівля-продаж усіх видів валют, за кількістю провідне місце належить операціям з доларом. Трансакції на валютному ринку можуть здійснюватися як партнерами всередині однієї країни, так і партнерами, що перебувають у різних країнах. Основна частина міжнародних валютних операцій припадає всього на три світові фінансові центри — Лондон, Нью-Йорк, Токіо. Торгівля валютою опосередковується головним чином найбільшими банківськими установами, що працюють у провідних фінансових центрах (окрім Лондона, Нью-Йорка, Токіо, у Франкфурт-на-Майні, Сінгапурі, Гонконгу). У світових фінансових центрах 3/4 обсягу торгівлі валютою проводять 10—11 % банківських інституцій, що діють у різних секторах валютного ринку.

Організаційно валютні ринки є позабіржовими, вони цілодобово функціонують у всіх країнах світу. Фізична дія міжнародного валютного ринку тісно пов'язана з часовими поясами. Міжнародний валютний ринок — глобальна телекомунікаційно-комп'ютерна мережа, що з'єднує банки та брокерські компанії рівних країн і через яку здійснюються операції купівлі-продажу іноземних валют та відбувається поступове пересування ділової активності зі Сходу на Захід. З одного боку, це означає неможливість здійснення операцій одночасно в усіх часових поясах, проте, з іншого — не дає змогу припинити функціонування валютних ринків ні на хвилину. З початком доби на Сході свою роботу починає валютний ринок Нової Зеландії. Рухаючись у західному напрямку і минаючи часові зони, до торгів на світовому валютному ринку долучаються ринки Сіднея, Токіо, Гонконгу, Сінгапуру, Пекіна, за ними ринки країн СНД, далі — ринки країн Східної та Західної Європи, і закінчується торговий день у Нью-Йорку та Лос-Анджелесі. Саме на цій основі відбувається швидкісна передача інформації про курси валют, попит та пропозицію, стан банків, новини в економіці та політиці, що забезпечує миттєві трансакції.

Міжнародний ринок боргових зобов'язань — сфера обігу боргових зобов'язань, що гарантують кредиторові право стягувати борг із боржника. З ін-ституційного погляду, міжнародний ринок кредитних ресурсів — сукупність установ і організацій, за допомогою яких здійснюється рух позикового капіталу у сфері міжнародних економічних відносин. Кредиторами є приватні банки, фірми, небанківські фінансові інститути. Джерела міжнародного кредиту такі:

— тимчасово вивільнена у підприємств у процесі кругообігу частина капіталу в грошовій формі;

— грошові накопичення держави, мобілізовані банками;

—- грошові заощадження населення, мобілізовані банками.

Міжнародний ринок боргових зобов'язань складається з двох головних сегментів: міжнародного ринку банківських кредитів та міжнародного ринку боргових цінних паперів (міжнародного ринку облігацій). Разом з тим важливо зауважити, що впродовж останніх років спостерігається тенденція до сек'юритизації боргових зобов'язань (переважання на міжнародному ринку кредитних ресурсів емісії боргових цінних паперів над звичайними банківськими кредитами — іноземними і синдикованими єврокредитами, оскільки останні менш привабливі для представників промислово розвинених країн).