Фінанси - Юрій С.І., Федосов В.М. - Фінляндія

Фінляндія — одна з найбільш економічно розвинених європейських держав, член Євросоюзу з 1995 р. Менше двох століть тому Фінляндія входила до складу Російської імперії і здобула незалежність лише після Жовтневої революції 1917 р.

З 1994 р. фінська економіка переживала період швидкого і стійкого економічного зростання після подолання глибокої кризи початку 1990-х років. Накопичений потенціал позитивних тенденцій, сприятлива зовнішньоекономічна кон'юнктура і внутрішня соціально-економічна стабільність надали можливість країні зберегти позитивну динаміку найважливіших макроеконо-мічних показників. Проте одним із серйозних наслідків реформ є високий рівень зовнішньої заборгованості країни, яка збільшилася після кризи початку 1990-х років і з того часу практично не знижується.

У 2004 р. ВВП країни становив 151,2 млрд дол. за паритетом купівельної спроможності. У перерахунку на одну особу це 29 тис. дол. Зростання ВВП у 2004 р. було зафіксоване на рівні 3 %. Сума зовнішнього боргу в 2005 р. сягала 175 млрд євро.

Із середини 1990-х років одним із пріоритетів державних витрат є розвиток науки. Рівень видатків на науково-дослідні роботи у відсотках відносно ВВП є одним з найвищих у світі (1999 р. — 3,19 %, 2000 р. — 3,29 %). Значна частина асигнувань з державного бюджету на науково-дослідні роботи розподіляється через Фінське національне агентство з розвитку технологій та Академію Фінляндії, яка функціонує під егідою міністерства освіти.

Встановлені у Фінляндії податки є дещо меншими, ніж у сусідніх країнах — Швеції, Данії і Норвегії. Корпоративний податок (податок на прибуток підприємств) справляється за ставкою 29 %, причому ним обкладаються не всі підприємства, а тільки юридичні особи, що мають статус окремого платника податків (акціонерне товариство, кооператив, фонд). Податок на доходи індивідів — прогресивний податок, який підлягає сплаті державі й обчислюється із сукупних трудових доходів фізичних осіб. Закон про шкалу оподаткування доходів приймається щорічно. Мінімальна ставка становить 13%, а максимальна — 36 %.

Найважливіший із непрямих податків — податок на додану вартість, базова ставка якого — 22%. За ставкою 8 % обкладаються продаж ліків, книг, а також кінопрокат, фізкультурні заходи, послуги пасажирського транспорту. Деякі види діяльності, такі як експортні операції, продаж періодичних друкованих видань і банківські послуги, ПДВ не обкладаються. До встановлюваних парламентом комунальних податків належать: податок на доходи, на нерухомість, а також церковний (на утримання євангельсько-лютеранської або православної церков).

Сільське господарство, перш за все рослинництво, у Фінляндії, як і в багатьох інших країнах, збиткове. Тому тут прийнято закони про субсидування цієї галузі народного господарства. Субсидування може застосовуватися і відносно деяких інших галузей, наприклад промисловості, що працює на експорт. Проведення такої політики, а також політики митних зборів після вступу Фінляндії до Європейського Союзу значною мірою почало залежати від рішень цієї організації.

Більшість державних компаній Фінляндії діють у різних галузях — від гірничодобувної промисловості до банківської справи. Переважно вони були створені після Другої світової війни. Державний сектор у Фінляндії в післявоєнний час розвивався в умовах недостатнього розвитку ринку капіталу, внаслідок чого варіант створення державної власності став єдиним виходом для підйому промисловості й економіки взагалі. Уряд не націоналізував підприємства, а створював нові.

Незважаючи на орієнтацію на ринкові відносини, у 1980-х роках у Фінляндії ідея приватизації ще розглядалася як радикальний крок. Проте з початку 1990-х років рішення про продаж державних підприємств все більше втілюються в життя. Уряд почав переглядати свою політику у сфері державної власності і приватизовувати найбільші компанії, що раніше знаходилися в повній власності держави. У більшості приватизаційних операцій держава зберегла за собою мінімальний пакет акцій. За період 1978—2000 рр. у країні пройшло 26 приватизаційних процесів, які принесли фінському уряду 10,4 млрд дол. доходів (у цінах 1996 р.). Ці ресурси були спрямовані на фінансування освіти, зокрема університетів, на зменшення державного боргу. Водночас отримання доходів від продажу активів не було головним завданням приватизації. Завданням ставилося створення процвітаючої ринкової моделі економіки, максимально наближеної до західноєвропейських стандартів.

Загальної програми приватизації у Фінляндії немає, справи з кожним конкретним підприємством вирішуються індивідуально. У цілому виділяються три групи підприємств:

1) спеціального призначення, які можуть бути лише частково приватизовані, залишаючись у цілому під контролем держави (сфера повітряного транспорту, телерадДомовлення, національні лотереї і стадіони);

2) стратегічно важливі, частка держави в яких може знижуватися нижче 50 % (в основному хімічна і металообробна промисловість);

3) які можуть бути повністю передані в руки приватного власника (паперова промисловість, інженерні компанії, банківський сектор).

ПРАКТИКУМ

Базові терміни і поняття

Американська, західноєвропейська та скандинавська моделі перерозподілу ВВП державою, фінансова система США, фінансова система Німеччини, фінансова система Великої Британії, фінансова система Франції, фінансова система Японії.

Контрольні запитання і завдання

1. Коротко розкрийте еволюцію ролі держави та вкажіть основні причини зростання обсягів державних фінансів у XX ст.

2. Дайте характеристику загальних рис фінансових систем країн з розвиненою ринковою економікою.

3. Опишіть структуру фінансової системи США та особливості бюджетного процесу в цій державі.

4. Охарактеризуйте стан державних фінансів та пріоритети сучасної фінансової політики США.

5. Які є загальні риси федерального бюджету та податкової системи ФРН?

6. Поясніть особливості та проблеми фінансової політики ФРН після приєднання східних земель.

7. Розкрийте склад фінансової системи Великої Британії та дайте коротку характеристику її складових.

8. Які принципи управління державним боргом у Великої Британії?

9. Опишіть особливості системи спеціальних фондів у Франції.

10. Охарактеризуйте сучасну політику Франції у сфері управління державною власністю.

11. Окресліть проблеми державних фінансів Японії у контексті кризових явищ 90-х років.

12. Дайте характеристику складових фінансової системи Японії.

13. У чому полягає специфіка моделі державних фінансів у Скандинавських державах?

14. Опишіть особливості державних фінансів Швеції.

16. Поясність завдання та призначення стабілізаційного фонду у Норвегії. 16. Коротко охарактеризуйте риси сучасної фінансової політики Фінляндії.

Рекомендована література

1. Карлін М.І. Фінанси зарубіжних країн: Навч. посіб. — К.: Кондор, 2004 - 384 с.

2. Лютий І., Рожко О. Сучасні тенденції та використання державного кре диту у розвинутих зарубіжних країнах // Світ фінансів. — 2006. — № 4.

3. Миргородська Л.О. Фінансові системи зарубіжних країн: Навч. посіб. — К.: Центр навч. л-ри, 2003. — 240 с.

4. Пасічник Ю.В. Бюджетна система України та зарубіжних країн: Навч посіб. — 2-ге вид., перероб. і доп. — К.: Знання-Прес, 2003. — 623 с.

5. Рудый К£. Финансовые, денежные и кредитные системы зарубежных стран: Учеб. пособие. — 2-е изд., испр. и доп. — М.: Новое знание, 2004. — 400 с.

6. Суторміна В.М. та ін. Держава — податки — бізнес (зі світового досвіду фіскального регулювання ринкової економіки): Монографія / В.М. Суторміна, В.М. Федосов, В.Л. Андрущенко. — К.: Либідь, 1992. — 328 с.

7. Сутормина В.М. Фінанси зарубіжних корпорацій: Підручник. — К.:

КНЕУ, 2004. — 566 с.