Фінанси підприємств - Ярошевич Н.Б. - 12.3. Процедура ліквідації

Формами припинення діяльності юридичної особи є її ліквідація чи реорганізація [10, с. 37].

При ліквідації підприємства відбувається припинення не лише юридичної особи, а й її прав і обов'язків. При реорганізації припиняється діяльність юридичної особи, але її права, обов'язки і майно переходять до іншої юридичної особи у порядку правонаступництва.

Підприємство вважають ліквідованим з моменту виключення його з Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України (ЄДРПОУ).

Приймати рішення про ліквідацію підприємства можуть:

1. Власник (власники) підприємства, орган, уповноважений створювати підприємство (для державних підприємств) і вищий орган товариства (для господарських товариств).

2. Суд або Господарський суд.

Ліквідацію підприємства за рішенням власників здійснюють ліквідаційною комісією, створеною його власниками або уповноваженим ними органом. За їхнім рішенням ліквідацію здійснює саме підприємство в особі його органу управління.

Загальна процедура ліквідації підприємства за рішенцям власників складається з таких дій:

1. Ухвалення рішення про ліквідацію підприємства.

2. Створення ліквідаційної комісії.

3. Публікації в офіційній пресі за місцезнаходженням підприємства оголошення про його ліквідацію.

4. Повідомлення органів ДПА про намір підприємства ліквідуватися (не пізніше ніж через 3 дні від ухвалення рішення про ліквідацію).

5. Проведення інвентаризації, оцінки та продажу майна підприємства.

6. Виявлення та стягнення дебіторської заборгованості.

7. Виявлення та задоволення претензій кредиторів, розрахунків зі засновниками.

8. Складання ліквідаційного балансу на дату ухвалення рішення про ліквідацію.

9. Подання заяви про зняття з обліку до фондів соціального страхування (не пізніше ніж через 10 днів від дня ухвалення рішення про ліквідацію).

10. Подання ліквідаційного балансу до органів ДПА (не пізніше ніж через 13 днів від дня ухвалення рішення про ліквідацію).

11. Перевірки підприємства органами соціальних фондів.

12. Зняття підприємства з обліку як платника страхових внесків.

13. Перевірки підприємства органами ДПА.

14. Зняття підприємства з обліку як платника ПДВ, суб'єкта ЗБД, виходу з товариств і об'єднань, повернення торговельних патентів, анулювання ліцензій, зняття з реєстрації РРО тощо.

15. Закриття рахунків в установах банків.

16. Зняття з обліку як платника податків в органах ДПА.

17. Складання балансу після проведення ліквідаційних заходів.

18. Підтвердження достовірності балансу аудиторами.

19. Передачі документів довгострокового зберігання до архіву.

20. Знищення печаток і штампів.

21. Виключення підприємства з ЄДРПОУ.

Про ліквідацію підприємство повинно інформувати своїх кредиторів двома способами:

1) публікацією оголошення про ліквідацію підприємства у пресі з зазначенням порядку і строку заяви кредиторами претензій (термін повинен бути не менше 2 місяців із дня опублікування цього оголошення);

2) направленням кожному кредитору письмового повідомлення про ліквідацію підприємства.

Претензії кредиторів до ліквідованого підприємства задовольняють за рахунок майна цього підприємства. Черговість задоволення претензій кредиторів регулює ст. 36 Закону України "Про підприємства в Україні".

У разі прийняття рішення про банкрутство суд затверджує ліквідатора - арбітражного керуючого, тоді строк ліквідаційної процедури не може перевищувати 12 місяців.

Ліквідатор має такі повноваження:

1) приймає до свого відання майно боржника, забезпечує його збереження;

2) виконує функції розпорядження майном;

3) здійснює інвентаризацію й оцінку майна банкрута;

4) очолює ліквідаційну комісію;

5) пред'являє до третіх осіб вимоги щодо повернення дебіторської заборгованості;

6) звільняє працівників підприємства-банкрута;

7) реалізує майно банкрута, задовольняє вимоги кредиторів, включені до реєстру.

Кандидатуру ліквідатора узгоджують з комітетом кредиторів. Ліквідатором може бути лише особа, яка вже виконувала повноваження розпорядника майна чи керуючого санацією.

З дня прийняття Господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури:

1) підприємницька діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу;

2) строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута вважається таким, що настав;

3) припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), відсотків та інших економічних санкцій з усіх видів заборгованості банкрута;

4) відомості про фінансовий стан банкрута перестають бути конфіденційними;

5) скасовується арешт, накладений на майно боржника;

6) припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом і розпорядження його майном;

7) керівника банкрута звільняють з роботи у зв'язку з банкрутством підприємства;

8) припиняються повноваження власників майна банкрута.

При здійсненні своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які несуть солідарну відповідальність за зобов'язанням підприємства-банкрута у зв'язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначають з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою. Вимоги, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, суд не розглядає.

Ліквідаційна маса - всі види матеріальних активів банкрута, які належать йому на правах власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури.

Після проведення інвентаризації й оцінки майна банкрута ліквідатор продає майно банкрута на відкритих торгах. Не рідше одного разу на місяць ліквідатор повинен надавати комітету кредиторів звіт про свою діяльність.

У разі недостатності коштів, одержаних від продажу майна банкрута, для повного задоволення всіх вимог кредиторів вимоги задовольняють пропорційно сумі вимог, що належать кожному кредитору однієї черги. Порядок задоволення вимог кредиторів за рахунок коштів, одержаних від продажу майна підприємства-банкрута, є таким:

1-ша черга кредиторів:

1) вимоги, забезпечені заставою;

2) виплата вихідної допомоги звільненим працівникам;

3) витрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство, в тому числі:

- витрати на оплату державного мита;

- витрати на публікацію оголошення про порушення справи про банкрутство;

- витрати на інші публікації в засобах масової інформації, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство;

- витрати на оплату праці ліквідатора;

- витрати ліквідатора (арбітражного керуючого), пов'язані з утриманням і збереженням майнових активів банкрута;

- витрати кредиторів на проведення аудиту;

- витрати розпорядника майна; 2-га черга кредиторів:

4) вимоги, що виникли зі зобов'язань банкрута перед працівниками по заробітній платі;

3-тя черга кредиторів:

5) вимоги щодо сплати податків і зборів; 4-та черга кредиторів:

6) вимоги кредиторів, не забезпечені заставою;

5-та черга кредиторів:

7) вимоги щодо повернення внесків членів трудового колективу до статутного фонду;

6-а черга кредиторів:

8) усі інші вимоги.

Майно, що залишається після задоволення вимог кредиторів, передається власнику. Після завершення всіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до Господарського суду ліквідаційний баланс. Якщо майна банкрута вистачило, щоб задовольнити всі вимоги кредиторів, він може продовжувати свою діяльність.

Доведення до банкрутства, тобто умисне, з корисних мотивів, особистої зацікавленості вчинення дій, що привели до стійкої фінансової неспроможності суб'єкта підприємництва із завданням істотної шкоди державним чи громадським інтересам, правам і інтересам кредиторів карається штрафами, позбавленням права займати певні посади або займатися певною діяльністю та позбавленням волі на строк до 5 років з конфіскацією майна.

12.4. Система раннього попередження та реагування









© Westudents.com.ua Всі права захищені.
Бібліотека українських підручників 2010 - 2018
Всі матеріалі представлені лише для ознайомлення і не несуть ніякої комерційної цінностію
Электронна пошта: site7smile@yandex.ru