Фінансовий менеджмент - Крамаренко Г.О. - 5.3.3. Аналіз показників рентабельності

Завдання аналізу розподілу прибутків полягає у виявленні відповідності між розподілом та використанням прибутку з урахуванням результатів роботи колективу підприємства.

Згідно з чинним положенням прибуток, одержаний підприємством, розподіляється у такому порядку. Перш за все в бюджет сплачується податок на прибуток. Для визначення оподатковуваного прибутку прибуток зменшується на суму: доходів у вигляді дивідендів, процентів, одержаних за акціями, облігаціями та іншими цінними паперами, що належать підприємству; доходів, одержаних від пайової участі у діяльності інших підприємств; відрахувань у резервний фонд та інші аналогічні фонди до досягнення розмірів цих фондів; пільг, наданих відповідно до чинного законодавства.

Чистий прибуток підприємства визначається як різниця між прибутком звітного року і величиною податку з урахуванням пільг.

Підприємство самостійно визначає напрямки використання прибутку, які включають: відрахування до резервного капіталу, утворення фондів споживання і фондів накопичення, виділення коштів на добродійні та інші цілі.

В акціонерних товариствах розподіл чистого прибутку ґрунтується на дивідендній політиці підприємства, в основі якої лежить питання про розмір і темпи зростання усуспільненого капіталу підприємства.

Складність розв'язання цих завдань полягає в тому, що однозначного критерію оцінки немає. Є очевидні переваги, такі, що можна розрахувати як з точки зору капіталізації чистого прибутку, тобто розподілу його до фондів накопичення, так і з точки зору стабільності виплати дивідендів.

5.3.3. Аналіз показників рентабельності

Капіталізація чистого прибутку дозволяв розширити діяльність підприємства за рахунок власних, більш дешевих джерел фінансування. При цьому знижуються фінансові витрати підприємства на залучення додаткових джерел. Розміри капіталізації чистого прибутку дають змогу оцінити темпи зростання власного капіталу підприємства, розкрити факторну структуру цього зростання та оцінити запас фінансової стійкості таких важливих показників, як рентабельність випущеної, реалізованої продукції та окремих її видів, оборотність усіх активів.

В основі аналізу лежать факторні моделі рентабельності, які розкривають найважливіші причинно-наслідкові зв'язки показників фінансового стану і фінансових результатів діяльності підприємства. Вони служать інструментом оцінки ситуації, що склалася. У цілому для всіх показників існує єдиний факторний простір, заданий набором взаємопов'язаних блоків показників.

Факторні моделі рентабельності являють собою керовані моделі прогнозування фінансової стійкості підприємства. Оскільки актуальним завданням для підприємства є необхідність передбачення перспектив розвитку, то формалізоване уявлення цієї проблеми - найважливіший елемент фінансового аналізу.

Найважливіші обмеження планованих темпів зростання обсягів реалізованої продукції - це темпи збільшення власного капіталу підприємства, які залежать від багатьох факторів, таких як:

- рентабельність продажу - фактор X,;

- оборотність всього капіталу (валюта балансу) - фактор

Х2;

- фінансова активність підприємства щодо залучення позикових коштів - фактор Х3;

- норма розподілу прибутку на фонд розвитку і фонд споживання - фактор Х4.

Взаємозв'язок перелічених факторів може бути подано у вигляді моделі, що характеризує потенційні можливості підприємства для розширеного відтворення:

де У- коефіцієнт зростання власного капіталу (дорівнює відношенню прибутку на нагромадження до власного капіталу);

X, - відношення величини чистого прибутку до чистої виручки;

Х2 - відношення чистої виручки до середньої величини валюти балансу;

Х3 - відношення середньої величини валюти балансу до середньої величини власного капіталу;

Х4 - відношення величини прибутку на нагромадження до величини чистого прибутку.

Моделі стійкого зростання знаходять практичне застосування у плануванні розвитку підприємства з урахуванням ризику банкрутства, одним з критеріїв якого є незадовільна структура балансу. При цьому необхідно враховувати коефіцієнт поточної ліквідності, коефіцієнт забезпечення поточних активів власними коштами і сумою боргових зобов'язань до власного капіталу.

У деяких зарубіжних країнах застосовується метод аналізу рентабельності, який називається "кеш флоу" - метод аналізу "грошового потоку", заснований на включенні в числівник амортизаційних відрахувань при обчисленні рентабельності. У країнах з розвинутою ринковою економікою, де відбувається швидке оновлення основних виробничих фондів, дозволені і використовуються методи прискореної амортизації.

Показник рентабельності, розрахований за методом "кеш флоу", дозволяє досить точно охарактеризувати тенденції прибутку і рентабельності в динаміці, відображає істотні і навіть малопомітні зрушення у цих показниках.

Таким чином, проведення факторного аналізу фінансових результатів діяльності підприємства дозволяє передбачити можливість банкрутства. На підставі його результатів необхідно розробити заходи, спрямовані на підвищення доходності та зміцнення фінансового стану підприємства.