Загальне документознавство - Палеха Ю.І. - Технічні умови як невід'ємна частина документації на продукцію

Технічні умови на продукцію (вироби, матеріали, речовину, послуги) використовують усі підприємства незалежно від форм власності й підлеглості, а також громадяни-суб'єкти підприємницької діяльності за договірними зобов'язаннями або (і) ліцензіями на право виготовлення та реалізації продукції (надання послуг).

Основні причини розробки технічних умов:

Відсутність державних та галузевих стандартів на розроблювану продукцію, послуги або за необхідності конкретизації їхніх вимог

Необхідність доповнення та (або) посилення вимог, норм та правил чинних стандартів на дану продукцію чи послуги

Об'єктами розробки технічних умов є:

Один конкретний виріб, матеріал, речовина, одна послуга тощо

Декілька конкретних виробів, матеріалів, речовин тощо, група послуг (групові технічні умови)

Структурні елементи побудови технічних умов зображено на схемі 4.17.

Схема 4.17 Структурні елементи побудови технічних умов як нормативного документа

Термін уведення в дію технічних вимог установлює підприємство (організація)-розробник. За погодженням із основним споживачем допускається не обмежувати їх термін дії. У такому разі на титульній сторінці повинен бути напис "Без обмеження терміну дії". Стадії розроблення технічних умов регламентуються ГОСТ 2.102 та ГОСТ 2.103.

Для технічних умов, які розробляються підприємствами (організаціями), що мають відомчу підпорядкованість, порядок їх затвердження встановлюється відповідним міністерством (відомством). В інших випадках технічні умови затверджує підприємство-розробник [2].

Державну реєстрацію технічних умов здійснюють територіальні органи Держкомспоживстандарту України за місцем знаходження підприємства (організації)-розробника, а зміни до них - ті ж органи за місцем знаходження підприємства (організації)- власника оригіналу технічних умов.

Основні реквізити технічних умов зведені в таблицю 4.10.

Таблиця 4.10. Основні реквізити технічних умов

Забезпечення технічними умовами й змінами до них здійснюється підприємствами (організаціями)- власниками їх оригіналів.

Патентний документ: історія та юридичний статус

Засади патентної системи були закладені першими патентними законами у Великій Британії, Франції та США. Батьківщиною патенту вважається Англія. Саме тут був прийнятий у 1623 р. спеціальний патентний закон - статус монополій та перше законодавство про промислові зразки.

У Російській імперії вперше закон про привілеї на винаходи був прийнятий в 1812 р. Перша класифікація винаходів була введена в 1917 р. [26].

Міжнародне співробітництво в галузі базується на основних положеннях Паризької конвенції про охорону промислової власності, яку було укладено в березні 1883 р. Пізніше, а саме в 1886 р., було прийнято Бернську конвенцію про охорону літературних і художніх творів. Сьогодні це співробітництво здійснюється в межах Всесвітньої організації інтелектуальної власності (ВОІВ), членом якої Україна є з 1970 р.

Адміністративні функції щодо укладання більшості міжнародних угод виконує Женевське Міжнародне бюро (секретаріат).

ВОІВ з грудня 1974 р. є спеціалізованою установою ООН і об'єднує 155 держав. Основні напрями діяльності цієї організації зображено на схемі 4.18.

Схема 4.18 Напрями діяльності ВОІВ

У рамках ВОІВ функціонує чотири міжнародні програмні угоди, наведені на схемі 4.19.

Схема 4.19 Міжнародні угоди ВОІВ

Законом України від 31 травня 1995 р. Верховна рада України ратифікувала угоду про співробітництво в галузі охорони авторського права й суміжних прав країн СНД. У червні 1999 р. Україна приєдналася до Міжнародної конвенції про охорону прав виконавців, виробників фонограм і організаторів мовлення.