Сучасна українська абетка (алфавіт, азбука) створена на основі старослов'янської кирилиці. Вона мас 33 літери. На письмі вживається апостроф ('). ставиться знак наголосу ('). а також (ь) - м'який знак (знак м'якшення).
УКРАЇНСЬКА АБЕТКА
Аа - (а) | Іі - (і) | Тт - (те) |
Бб - (бе) | Уу - (у) | |
Вв - (ве) | ий - 0от) | Фф - (еф) |
ГГ - (ге) | Кк - (ка) | Хх - (ха) |
Гг - (ге) | Лл - (ел) | Цц - (це) |
Дд - (де) | Мм - (ем) | Чч - (че) |
Ее - (е) | Нн - (єн) | Шш - (ша) |
Єє - Ое) | Оо - (о) | Щщ - (ща) |
Жж- (же) | Пп - (пе) | Ьь - (м'який знак) |
Зз - (зе) | Рр - (ер) | Юю - (ІУ) |
Ии - (и) | Сс - (ес) | Яя - О'а) |
6. Класифікація звуків української мови
Усі звуки нашої мови поділяються на голосні та приголосні.
Голосних звуків в українській мові шість: а, о, у, е, й, і. Це звуки, при творенні яких видихуваний струмінь повітря, що несе голос, у ротовій порожнині не натрапляє на перепони. Звуки а, о, у належать до голосних заднього ряду; і, й, е - до голосних переднього ряду. Звуки о та у називають лабіалізованими, усі інші - нелабіалізовані.
Приголосні звуки поділяються на сонорні, це коли голос переважає над шумом (р, л, м, н, й, в), та шумні (усі інші приголосні). У свою чергу, шумні за участю голосу поділяються на дзвінкі та глухі.
7. Чергування голосних
Чергування звуків - постійна і закономірна зміна їх у коренях і афіксах етимологічно споріднених слів та форм. Наприклад: стіл - столи, нести - носити, плести - заплітати, могти - помагати.
В українській мові розрізняють два види чергувань: позиційне (фонетичне) й історичне (фонетичне не зумовлене).
1. Позиційне - це чергування, яке відбувається залежно від позиції звука в слові і зумовлюється фонетичними законами сучасної мови. Наприклад: лити-ли [е] ла; ле [и] ла. Тут звукове чергування: и - и |е| -е |и|.
2. Історичне- це чергування, успадковане із спільнослов'янської та давньоруської мов.
Інші виникли в період формування фонетичної системи української мови. Більшість чергувань голосних належить до історичних:
а) о - а: могти - помагати, горіти - згарище, схопити - хапати;
б) е - і: плести - заплітати, летіти - літати, мести - замітати;
в) о - е - и з нулем звука: беру - брати, день --дня, ставок - ставка, дзвінок - дзвінка;
г) і - а: сідати - садити;
г) й - і: бити - бій. бий - бійка;
д) о, е - і: столи - стіл, семи - сім, печі - піч. Примітка. V коренях дієслів звук о чергується із звуком е. якщо магмо
наступний наголошений суфікс -а-; -я- (котити - катати, скочити - скакати). Ллє деякі слова цьому правилу не підлягають: вимовити - вимовляти, простити - прощати.
Чергування о, ез, і
Це чергування є специфічним для української мови. Фонеми о, е виступають найчастіше у відкритих складах, фонема і- в закритих. Наприклад:
1. У різних формах того самого слова: семи - сім, осені - осінь, гори - гір, мого - мій, радість - радості - радістю, ніч - ночі
- ніччю, піч - печі - піччю, Канів - Канева, Харків - Харкова, Чернігів - Чернігова.
2. У словах одного кореня або спільної основи: воля - вільний, будова - будівельник, робота - робітник, нога - підніжжя.
3. При зміні початкового звука о на і з'являється протетичний приголосний звук в: овес - вівса, око - вічко.
Примітка. У словах із звукосполученнями: -оро-, -оло-, -ере-, -еле- о, е в
закритих складах не переходить в і. Наприклад: подорож; мороз, сторож, очерет, шелест, прибережний, перед, через, посередній.
Чергування о,е, з нулем звука
При зміні слова голосні о, е в суфіксах випадають. Наприклад: садок
- садка, день - дня, ореч - орла, сон - сну.
Звук а з етимологічного (давнього) о
У сучасній українській мові є ряд слів, у яких в основі сталася зміна етимологічного (давнього) звука о на а. Наприклад: багато, багаття, багатир (у значенні багач)', гаразд, гарячий (але горіти); хазяїн, кажан, калач.
Таку зміну називають гармонійною асиміляцією (уподібненням).
У багатьох словах давній звук о зберігається: богатир (у значенні силач), монастир, солдат, лопата, товар, козак, гончар.
Чергування е з о після шиплячих та й
У сучасній українській мові після шиплячих ж, ч, ш, щ може вживатися звук е і звук о: шести - шостий, четвертий - чотири, жених - жонатий.
1. Звук е після ж, ч, ш, щ, буквосполучения дж та й вживається перед м'яким приголосним (зокрема, перед складом з е та и): пшениця, вечеря, учень, жевріти, вишенька, четверо, честь.
2. Звук о вживається після шиплячих, буквос получения дж та й перед твердими приголосними (зокрема, перед складом з о, а, у, и): пшоно, жолудь, жоржина, бджола, чоловік, щока, жовтий, знайомий, його.
3. Не змінюється е на о після шиплячих у книжних та іншомовних словах: чек, жетон, печера, чемпіон, ковчег.
4. У деяких словах е зберігається після шиплячих за усталеною традицією:* шепіт, черга, чепурний, черпати, чекати, щедрий, червоний.
Чергування о, ез, і
Чергування о,е, з нулем звука
Звук а з етимологічного (давнього) о
Чергування е з о після шиплячих та й
8. Чергування приголосних
Спрощення в групах приголосних
9. Синоніми в діловому мовленні
ЗАНЯТТЯ ДРУГЕ
1. Діалектна лексика