Мова ділових паперів - Кацавець Г.М. - ЗАНЯТТЯ П'ЯТНАДЦЯТЕ

1. Вставні слова і словосполучення в діловому мовленні

Слова і словосполучення, введені в речення з метою внесення того чи іншого пояснення або надання йому різних модальних значень, називаються вставними. Вони не пов'язані з членами речення способами узгодження, керування чи прилягання, але за смислом поєднані з реченням, тому виключення вставних слів і словосполучень із речення змінює його зміст, але не порушує синтаксичної будови.

Вставні слова і словосполучення часто використовуються у діловому мовленні, при складанні ділових паперів, ними розпочинаються речення, абзаци. Але рекомендується вживати їх обмежено.

В усному діловому мовленні вживання вставних слів і словосполучень не створює зайвої інформації. Використання цих конструкцій допомагає мовцеві зорієнтуватися, зосередитися, а слухачам - краще сприйняти сказане. В діалогічному мовленні надмірне вживання вставних слів створює враження некомпетентності, низької мовної культури.

За своїм значенням вставні слова і словосполучення діляться на три групи:

1. Вставні слова і словосполучення, що вказують на ставлення мовця до висловленої ним думки. Вони можуть означати ступінь впевненості або невпевненості в повідомленні. Наприклад: звичайно, напевно, безумовно, на жаль, на щастя, можливо, може, мабуть, безперечно, безсумнівно, вчасне кажучи, зрозуміло, без сумніву, немає сумніву, видно, очевидно, припустимо, відома річ, сказати правду, як-не-як, так би мовити, видимо, либонь.

2. Вставні слова і словосполучення, що вказують на те, кому належить висловлена думка (самому мовцеві чи комусь іншому). Наприклад: по-моєму, по-нашому, по-вашому, кажуть, мовляв, на мій погляд, намою думку, на думку (такого чи таких), за словами (такого чи таких).

3. Вставні слова і словосполучення, що вказують на зв'язок висловлюваного з контекстом. До них належать: отже, наприклад, значить, виходить, до речі, нарешті, навпаки, про те, загалом, справді, між іншим, словом, по-перше, по-друге, по-третє, кінець кінцем, мало цього.

Вставні слова і словосполучення в писемному мовленні виділяються комами, в усному - паузами.

2. Автобіографія

Автобіографія, - це опис свого життя. Складається вона довільно. Проте протягом років виробилися певні вимоги до оформлення цього офіційного документа.

Автобіографія подається при оформленні на роботу, при вступі на навчання тощо. Пишеться вона від руки, на аркуші паперу, іноді на спеціальному бланку. Форма викладу- від першої особи. Прийнято всі відомості подавати в хронологічному порядку.

В автобіографії вказується рік, місяць і число народження; прізвище, ім'я та по батькові батьків, їхня професія; освіта; відомості про трудову діяльність та участь у громадському житті; сімейний стан; склад сім'ї; домашня адреса; дата складання автобіографії; у кінці ставиться підпис. Подаємо зразок:

АВТОБІОГРАФІЯ

Я. Черненко Іван Миколайович, народився 29 липня 1980 року в м. Києві, у сім'ї робітників. Батько, Черненко Микола Сергійович, працює водієм АТП 00362, мати, Черненко Надія Іванівна, працює палітурницею у Київській книжковій друкарні наукової книги.

У 1997 році закінчив міську середню школу № 9. Навчаючись у школі, паралельно одержав спеціальність оператора електронно-обчислювальної техніки. Відвідував спортивну секцію зі спортивної гімнастики, маю III юнацький розряд. Захоплююся журналістикою. Пишу вірші. Друкувався в газетах "Вечірній Київ", "Освіта України".

Домашня адреса: _

05. 07. 2006 р.

___ /. М. Черненко

(ПІДПИС)

o прізвище Черненко пишеться за загальними нормами українського правопису:

o слово Київ відмінюється як іменники II відміни;

o у назвах газет "Вечірній Київ" і "Освіта України" за правилами українського правопису перше слово пишеться з великої літери, а сама назва береться в лапки;

o у словосполученні Київська книжкова друкарня наукової книги за правилами українського правопису пишеться з великої літери лише перше слово;

o слово електроні і о-обчислювальнш пишеться через дефіс за правилом: через дефіс пишуться складні прикметники, утворені з двох або більше прикметникових основ, якщо названі цими основами поняття не підпорядковані одне одному.