Правове письмо - Стефанчук Р.О. - 4.3.2. Договори

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір є одностороннім, якщо одна сторона бере на себе обов'язок перед другою стороною вчинити певні дії або утриматися від них, а друга сторона наділяється лише правом вимоги, без виникнення зустрічного обов'язку щодо першої сторони. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Зміст цивільно-правового договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими, відповідно до актів цивільного законодавства. До змісту договору належать також і умови (пункти), які містяться у складових частинах договору, якщо їх наявність обумовлена в основному тексті договору (додатки, плани, схеми, кошторис, малюнки тощо).

Залежно від юридичного значення, в змісті слід вирізняти істотні, типові, звичайні та випадкові умови. За істотні вважають умови про предмет договору та умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів певного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК України). Важливість істотних умов полягає в тому, що тільки з моменту досягнення домовленості з істотних умов договору в належній формі договір може бути визнаний укладеним (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

До типових умов слід відносити умови, які оприлюднені у встановленому порядку як типові для договорів певного виду (ч. 1 ст. 630 ЦК України). Також типові умови можуть міститись як у типових формах цивільно-правових договорів, що прийняті відповідними органами державної влади, так і в окремому переліку для конкретного договору. Якщо у договорі не міститься посилання на типові умови, такі типові умови можуть застосовуватись як звичай ділового обороту. Значення типових умов полягає в тому, що у випадку тлумачення змісту договору можуть враховуватися також типові умови, навіть якщо в договорі немає посилання на ці умови (ч. 2 ст. 637 ЦК України).

Звичайними є такі умови договору, які не узгоджуються сторонами, проте входять до їх договірного зобов'язання. Такими, здебільшого, можуть бути умови про строк договору та його ціну. Так, наприклад, відповідно до ч. 4 ст. 632 ЦК України, якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена, виходячи з його умов, вона визначається, виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору. Однак для окремих видів договорів ці умови можуть вважатись істотними, і тому повинні бути узгоджені між сторонами.

До випадкових слід відносити умови, які є нетиповими для договорів певного виду проте включаються до них за бажанням сторін. Так, наприклад, коли в договорі купівлі-продажу міститься вимога доставити придбаний товар до місця постійного проживання покупця, то ця умова не є типовою для договорів купівлі-продажу, однак може бути включена до змісту договору за узгодженням сторін.

Рекомендації щодо складання та оформлення договорів

1. Надати форми, якої вимагає закон.

2. Посвідчити в тому органі, який, згідно із законом, вправі його посвідчувати.

3. Вказати повну назву договору (наприклад, Договір купівлі-продажу квартири), оскільки досить часто, маючи справу з договорами, важко визначити, якими нормами закону слід керуватися в разі вирішення спорів.

4. Обов'язково зазначити дату та місце складання.

5. Чітко індивідуалізувати Сторони: прізвище, ім'я, по батькові (найменування, код та банківські реквізити юридичної особи), місце проживання (знаходження), паспортні дані.

6. Чітко сформулювати предмет договору.

7. Значну увагу слід приділити відповідальності Сторін, сформулювати конкретно штрафні санкції за невиконання чи неналежне виконання сторонами зобов'язань.

8. Підписати та у разі необхідності посвідчити у визначеному законом порядку.