Сучасна українська літературна мова - Шевчук С.В. - § 32. ПЕРІОД

Термін "період" походить від грецького слова лєріо6о<; (грецьк. алфавіт), що означає коло, окружність, обертання. Лінгвістичний термін слова "період" означає особливу синтаксичну конструкцію, яка характеризується ґрунтовним, розгорнутим викладом певного змісту й водночас - структурною цілісністю.

Період не є окремим структурним типом речення, його не можна віднести до жодного з відомих структурних типів. В окремих працях період відносять до складних речень²⁷, але це не зовсім точно. Період - це своєрідна організація складних, а інколи простих, переважно ускладнених речень: Коли в грудях моїх тривога то потухає, то горить; коли загублена дорога, а на устах любов тремтить; коли уся душа тріпоче, як білий парус на човні,-тоді рука моя не хоче пером виводити пісні (М. Рильський); Повитягались гострі шпилі, одділились окремі каміння, перетворились у білий мармур, - і став перед нами острів із моря (М. Коцюбинський).

Періоди не мають єдиної граматичної структури. Визначальною ознакою періоду є специфіка побудови їх. Усі вони чітко діляться на дві частини. У першій частині є обов'язково ряд однорідних елементів, подібних за будовою й за граматичною та смисловою функцією, які залежать від другої частини, що завершує весь вислів. Кожен з однорідних елементів, що входять до складу першої частини періоду може більшою чи меншою мірою ускладнюватися найрізноманітнішими синтаксичними засобами уточнення висловленої думки - підрядними реченнями, відокремленими членами, вставними словами: Ні насторожений шуліка, що годинами кружляє високо в небі; ні невідомий вершник, що вряди-годи беззвучно проскоче по обрію; ні чабан, що маячить на далеких толоках по плечі в текучому мареві, - ніщо не розвіє, ніщо не порушить степового величного спокою (О. Гончар). У цьому періоді однорідні підмети ускладнені залежними від кожного з них означальними підрядними реченнями.

Отже, істотною рисою періоду є те, що в ньому більш-менш повно висловлено певний зміст (перша частина), а в другій частині підведено підсумок, зроблено висновок із наведених фактів.

Періодові властивий постійний порядок розміщення його частин: спочатку перша частина, а потім друга. Такий порядок розташування частин обов'язковий, зміна його призведе до руйнування ритмічності, завершеності вислову.

Період має інтонацію, властиву лише йому. Перша частина періоду характеризується специфічною висхідною інтонацією: зберігаючи загальну перелічувальну інтонацію, кожен наступний з однорідних елементів, вимовляється вищим тоном, ніж попередній, кульмінація тону припадає на останній член і завершується тривалою паузою. Друга ж частина починається значно нижчим тоном і вимовляється з завершальною інтонацією.

Між першою й другою частинами на місці паузи ставиться кома й тире.

Усне розмовно-побутове мовлення, як мовлення ситуативне, практично несумісне з уживанням періодів. Ця конструкція властива монологічному мовленню. До періоду нерідко вдаються письменники, публіцисти, оратори. Застосування його надає розповіді розміреності, плавності, допомагає систематизувати факти.

§ 33. ПРЯМА МОВА

Основними способами відтворення чужого мовлення є пряма, непряма й власне пряма мова.

Пряма мова - це точно відтворене чуже мовлення зі збереженням форми, змісту та інтонації висловлювання. Вона може бути побудована у вигляді простих, ускладнених і складних речень, належати до різних типів речень за метою висловлення. Пряма мова супроводжується словами автора, які вказують, кому належить пряма мова й у який спосіб вона була висловлена. У складі слів автора є спеціальні слова, що вводять пряму мову, певною мірою з'ясовують її особливості: говорити, казати, повідомляти, відповідати, запитувати, зазначати, натякати, порадити, попросити, пояснювати, підкреслювати, зауважити, буркнути, думати: "Земля найкраще пахне восени", - говорить сам до себе Тимофій (М. Стельмах); "А що коли з ним насправді сталась якась небезпечна пригода?" - думав хлопець (О. Донченко).

Уволити пряму мову можуть не тільки дієслова, а й іменники: питання, відповідь, пропозиція, команда, шепіт.

Пряма мова зі словами автора - особливий тип синтаксичної конструкції, яка нагадує безсполучникове складне речення з різнотипними частинами. Проте в безсполучниковому реченні його складові частини нерозривно пов'язані між собою за змістом, розташовані в певному порядку. У реченні з прямою мовою слова автора можуть стояти перед прямою мовою, всередині її або після неї: Писав на фронт хлопчина лист малою щирою рукою: "Татусю, рідний, приїзди, бо я давно тебе не бачив. Повільно йдуть твої листи, імама нишком, знаю, плаче..." (В. Крищенко); "Позволь, чесний батьку, - заговорила Мирослава тремтячим з внутрішнього зворушення голосом, - сказати поперед усього, що син твій живий і здоров" (І. Франко); "Так, ви одужаєте, матусю", - тішилася Орися, тулячись до матері (С. Ярошинська).