Для керівників усіх рівнів характерні такі види діяльності та функції:
розробка політики і стратегії, оцінка реалізації політики і стратегії, відпрацювання інформаційних зв'язків, взаємовідносини з підлеглими, координація. Крім того, керівнику слід постійно підтримувати власний імідж, бо це також належить до мистецтва управління. Чимало він виконує й неформальних функцій (переговори, презентації, розв'язання конфліктних непередбачених ситуацій тощо).
Мистецтво керівника полягає в тому, щоб уміти приводити співпрацівників до успіху й самореалізації. Щоправда, коли обставини більш ускладнюються, одного "мистецтва управління" керівникові недостатньо. Потрібні знання та вміння системно й методично організувати власну діяльність і діяльність підпорядкованого управлінського персоналу. Це не так просто, бо потребує постійного фізичного й морального напруження. Однак із часом треба буде лише підтримувати системну технологію управління у відпрацьованому режимі функціонування (щоб система працювала в автоматичному режимі).
Ознаками відпрацьованості режимів управління, у тому числі психологічними, є обсяги формалізації функцій управління із застосуванням обчислювальної техніки, раціональних інформаційних потоків, а також управлінський персонал, що працює методично й самостійно в межах відпрацьованого регламенту. Чим більше формалізовано й автоматизовано функцій управління, тим більше часу й зусиль залишається керівникові підприємства на виконання неформальних функцій, які працюють на його імідж, а отже, і на імідж підприємства.
Якщо керівник згоден із таким підходом і відчуває потребу в упорядкуванні функціональної діяльності особистої та персоналу, то знання методології системного підходу стануть для нього інструментарієм такого функціонального упорядкування. Це підтверджує досвід менеджерської діяльності багатьох фірм світу, що досягли успіху в конкурентній боротьбі.
Таким чином, перший висновок для керівника підприємства полягає в тому, що об'єктивні умови реформування економіки, реструктуризації виробництва і, як наслідок, управління, пошук і вихід на нові ринки збуту потребують оволодіння ринковою методологією системного підходу.
Другий висновок стосується ролі керівника в структури їх перетвореннях виробництва. Краще, якщо цю роль візьме на себе керівник підприємства, не сподіваючись на якісь зовнішні втручання та сили. Краще йти з випередженням, ніж наздоганяти. Демонстрація здатності до управлінських нововведень справляє позитивне враження на інвесторів, партнерів, конкурентів.
Третій висновок полягає в тому, що вузький спеціаліст уже не може бути керівником, як раніше. Від лідера вимагається системне мислення, широкий світогляд, компетентність, здатність передбачати. Це означає, що керівник має постійно самовдосконалюватися, навчатися й експериментувати.
Самовдосконалення і навчання слід починати з вдосконалення на підприємстві бухгалтерського обліку відповідно до рівня світових стандартів. У цьому може допомогти незалежний фінансовий аудит, а щодо екологічних витрат — екологічний аудит. Потім треба налагодити аналітичну роботу на основі методів системного виробничо-господарського аналізу. Оволодіти цими методами слід також на рівні світових стандартів, а потім перейти до системної методології прийняття рішень. Причому слід відпрацювати теорію і практику прийняття рішень, а продемонструвати методологію системного підходу може допомогти саме екологічний аудит, незалежний і конфіденційний. Він не тільки допоможе в запровадженні управлінського нововведення — екологічного менеджменту, а й сприятиме
модернізації виробництва і реструктуризації управління з екологічними пріоритетами на рівні світових стандартів, тому що екоаудит ставить системний діагноз стану технологічних систем виробництва з позицій екологічної безпеки. Це не лише престижно для підприємства і працює на його "імідж", але й вигідно, оскільки приваблює інвесторів і вписується в державну екологічну політику, яка стає жорсткішою до користувачів і забруднювачів природи.
У проведенні екологічного аудиту беруть участь працівники підприємства. Це теж навчання управлінського персоналу системному, точніше — еколого-системному, підходові.
МЕНЕДЖЕРСЬКА МЕТОДОЛОГІЯ СИСТЕМНОГО ЕКОЛОГІЧНОГО УПРАВЛІННЯ
Основи культурного екоменеджменту
Основи діяльності керівника в системі екологічного управління
Основи екологічної підготовки управлінського персоналу
ДЕРЖАВНА СИСТЕМА ЕКОЛОГІЧНОГО УПРАВЛІННЯ
3.1 Загальні положення
3.2.Функції та ієрархія державної системи екологічного управління
3.3.Органи загального державного управління
3.4 Органи спеціального державного управління