Екологія - Васюкова Г.Т. - 4.2.2. Ядерна енергетика і її вплив на навколишнє середовище

Перша АЕС була введена в дію у Обнінську під Москвою в 1954р. Потужність її складає 5000 кВт. У1988р. у світі, заданими Міжнародного суспільства атомної енергії, у 26 країнах експлуатувалося 416 ядерних енергоблоків загальною потужністю 295 млн. кВт. Вони виробляли близько 16% всієї електроенергії світу.

Збитки, які атомні електростанції завдають навколишньому середовищу, мають воістину глобальні масштаби, яку просторі, так і в часі.

1. При роботі АЕС в екстремальному режимі істотно підвищується радіаційне тло, вплив якого може проявитися через кілька поколінь, привести до зростання числа мутацій, а також ракових і інших захворювань. Крім того, радіація підсилює вплив інших шкідливих факторів хімічного забруднення.
2. Через АЕС проходить величезна кількість води (при потужності 1 тис. МВт витрата складає 5 млн. м³/добу - у 7 разів більше, ніж споживання води містом Донецьк). Властивості відпрацьованої води ще не до кінця вивчені, однак, вже відомий ефект "теплового забруднення": температура у водоймах біля АЕС підвищується на 5-6°С, що призводить до порушення екологічної рівноваги цілого регіону.
3. Згодом накопичуються радіоактивні відходи (відпрацьоване паливо) АЕС, що вимагають дорогих сховищ. Контроль за ними потрібно вести сотні і навіть тисячі років; початкова температура контейнерів досягає 200°С. Є острови в Тихому океані, вже перетворені в радіоактивні могильники і законсервовані на 25 тисяч років (для порівняння - наша цивілізація існує, якщо вести відлік від Древнього Єгипту, всього 15 тисяч років). Радіоактивні відходи дуже небезпечні - одного грама досить, щоб викликати в тисяч людей ракові й інші хвороби. Слід зазначити, що атомні електростанції не стільки роблять електроенергію, скільки радіоактивні ізотопи - відходи. Приміром, через рік радіоактивність палива зростає більш, ніж у 10 млн. раз. Це можна представити так: з 1 кг. утвориться більш 10 тис. т. радіоактивних речовин, якщо брати той же рівень радіоактивності.

4. Видобуток урану, транспортування, обробка і поховання радіоактивних відходів - усе це найнебезпечніші для здоров'я людей виробництва, що часом виходять з поля зору громадськості і преси.

5. На сьогоднішній день абсолютна надійність АЕС не гарантована: за деякими оцінками, у середньому кожні два з половиною року на одному з реакторів у світі можлива велика аварія. Наслідки таких катастроф відомі на прикладі Чорнобильської АЕС і ін.

Навіть з економічної точки зору розвиток атомної енергетики стає все більш невигідним.

1. Вартість будівництва АЕС з кожним роком зростає у декілька разів. У той же час електроенергія, отримувана сонячними батареями, неухильно дешевшає і при ККД сонячних елементів 25%, вже досягнутому в лабораторних умовах, стане порівнянною з енергією, одержуваною на АЕС.

2. Демонтаж АЕС після закінчення терміну експлуатації (через 25-30 років) є складною і дорогою (100-200 млн. дол.) операцією .

3. АЕС працює на викопному паливі, запаси якого обмежені (по оцінках його вистачить лише на 30 років). Розвиток енергетики цим шляхом є глухим кутом. Спроба замінити уран плутонієм з використанням реакторів на швидких нейтронах зіштовхується з величезними технічними труднощами і породжує проблеми безпеки, тому що плутоній - дуже зручний матеріал для нелегального виготовлення атомних бомб із метою терору і шантажу. Саме ці побоювання змусили США відмовитися від використання плутонію.

Усе вище перераховане призвело до того, що в багатьох країнах змінюється відношення до атомної енергетики, що ще не дуже давно вважалася перспективною. В даний час у США взятий курс на згортання програми по АЕС; у Швеції, Швейцарії, Італії, Німеччині заборонене будівництво нових АЕС. В Австрії в 1968 р. приступили до демонтажу атомної станції, підготовленої до роботи ще 8 років тому, але так і не пущеної в хід з екологічних розумінь.