Екологія довкілля. Охорона природи - Грицик В. - 1.1. Структура природного середовища

1.1. Структура природного середовища

Безперервність життя на землі забезпечується унікальною здатністю живих істот створювати й підтримувати внутрішнє середовище, здійснювати обмін речовин з навколишнім середовищем і передавати ці властивості своїм нащадкам у спадок.

Перш ніж розглядати екологію як науку про взаємозв'язки і взаємозалежність всіх живих організмів з навколишнім середовищем, ми повинні розглянути поняття середовища.

Поняття "природа" і "навколишнє середовище" дуже подібні. Але поняття "природа" значно ширше. Природа - це об'єктивна реальність, результат еволюції матеріального світу, яка існує незалежно від свідомості людини. Проте у "природі" ми давно не живемо, оскільки мешкаємо в середовищі, трансформованому під впливом діяльності людини. Це навколишнє середовище утворилося в результаті тривалої еволюції планети Земля під впливом людської діяльності, створення так званої "вторинної природи", тобто міст, заводів, транспортних магістралей, сільськогосподарських угідь тощо.

Навколишнім середовищем називають ту частину земної природи, з якою людське суспільство безпосередньо взаємодіє у своєму житті й виробничій діяльності. Середовище, яке оточує людину, формувалося мільйони років. Воно складається з природного середовища, яке розвивалося в процесі еволюції Землі і життя на ній; природних ресурсів, без яких неможливе існування та розвиток суспільства; штучного середовища, створеного людьми в процесі розвитку і створення господарських інфраструктур. Одним з найважливіших компонентів навколишнього середовища (довкілля) є ландшафт.

Ландшафт - це природно-територіальний комплекс як цілісна система, що об'єднує елементи живої й неживої природи. Ландшафтом називають відносно однорідну ділянку географічного середовища, яка за своєю структурою відрізняється від інших ділянок.

Навколишнє середовище в науці сумісне з поняттям про географічне середовище. Воно - необхідна умова життя і діяльності суспільства. Середовище - це і простір для проживання, і джерело ресурсів, воно має великий вплив на духовний світ людей, їхнє здоров'я і настрій.

У даному посібнику автори намагалися розкрити різноманітні аспекти взаємодії суспільства і природи, використовуючи сучасне тлумачення самого відношення "людина - довкілля", яке є ширшим порівняно з традиційним відношенням "людина - природа" чи "людина - навколишнє середовище", оскільки відображає реальне середовище, що оточує нас. Таким чином, звернення до відношення "людина - довкілля" дозволяє враховувати багатшу палітру людських зв'язків зі світом, аніж це робилося раніше. Під поняттям "довкілля" тут розуміємо середовище існування людського суспільства.

Оскільки ми багато уваги приділяємо протиріччю між людським суспільством та середовищем його існування, виникає необхідність розглянути тлумачення цих понять. Людське суспільство будемо розглядати як спільноту людей, пов'язаних між собою матеріальними і духовними відносинами. Середовище існування суспільства є наслідком сукупної дії природних, техногенних та соціокультурних факторів, що прямо чи опосередковано впливають на життя і господарську діяльність суспільства. Воно складається з географічного та соціокультурного середовища. Перше - це матеріальне довкілля, складене з природних та техногенних об'єктів, у якому суспільство існує, задовольняє свої потреби і яке перетворює.

Соціокультурне середовище - це створений людством духовний світ, що охоплює національні, соціальні, економічні, політичні та інші суспільні відносини і вироблені людством протягом всієї історії духовно-культурні цінності, які впливають на людей, формують їхній світогляд, і зокрема, обумовлюють поведінку у сфері взаємовідносин з навколишнім середовищем (Бачинський, 1995).