Екологія довкілля. Охорона природи - Грицик В. - 1.4. Людське суспільство і середовище його існування

1.4.1. Еволюція взаємовідносин людини і природи

Географічна оболонка Землі тривалий час була абіотичною (неживою) геосистемою, в якій відбувався геологічний кругообіг речовин у вигляді взаємопов'язаних фізичних та хімічних процесів.

Близько 5 млрд. років тому сформувалася літосфера (вік найдавніших знайдених гірських порід - 4,5 млрд. років). Первинний океан (гідросфера) виник, вірогідно, близько 4 млрд. років тому, оскільки найдавніші осадові породи, утворення яких було можливе тільки в воді, мають вік 3,9 млрд. років.

Найдавніші рештки мікроорганізмів знайдені в породах, датованих 3,2 млрд. років тому.

У нижніх шарах протерозойських відкладів (2,5 млрд. років тому) виявлені продукти життєдіяльності синьо-зелених водоростей, поява яких вважається однією з найбільших біотичних революцій на планеті і пов'язується з переходом від відновлювальної (безкисневої) до окислювальної атмосфери. Тоді завдяки процесам органічного фотосинтезу, пов'язаних із життєдіяльністю одноклітинних водоростей, настає відчутне накопичення кисню в атмосфері (на рівні 1% вмісту в сучасній атмосфері - точка Пастера), що забезпечило умови для розвитку більш високоорганізованих істот. Якщо до того часу розвиток життя на планеті повністю залежав від фізичних і хімічних факторів середовища, то на цьому етапі еволюції живі організми почали самі перетворювати, "контролювати" середовище свого існування.

Проте бурхливий розвиток органічного світу на Землі, освоєння рослинами і тваринами суші відбулося лише 0,5-0,4 млрд. років тому. Активно змінювався склад поверхні Землі, атмосфери, гідросфери, виникла біосфера. Біологічний обмін речовин включився в геологічний і суттєво його трансформував.

Поява рослинного покриву на суші стала подією надзвичайного біогеохімічного значення: вона спричинила зміни клімату, формування ґрунтового покриву, потужного речовинного й енергетичного обміну між наземним і водним середовищами. Це призвело до справжнього розквіту рослинного й тваринного світу в кам'яновугільному періоді (350 - 280 млн. років тому). Припускають, що тоді в атмосфері було в 2-3 рази більше кисню, ніж у наш час, а накопичена в той час органіка лягла в основу формування сучасних покладів горючих копалин.

З розвитком органічного світу абіотична геосистема поступово перетворилася на глобальну екосистему - біосферу, що складається з двох взаємодіючих підсистем - неживої (абіотичної) і живої (біотичної). Для утворення біосфери вирішальне значення мала поява на планеті рослин, які містять хлорофіл. Подальший процес еволюції призвів до появи людини - найвищого біологічного виду, який, розвиваючись, дедалі більше впливав на природу.

З появою людей на Землі почався вплив їхньої діяльності на кругообіг речовин та енергетичний обмін у біосфері. На відміну від інших організмів людина - особливий біологічний вид, який впливає на природу не лише власними процесами біологічного обміну речовин, а й трудовою діяльністю. Вплив її пов'язаний не тільки з ростом населення, а й з технічною оснащеністю та вмінням організовувати працю.

Аналіз результатів різноманітних наукових досліджень, зокрема з археології, антропології, історії, географії дозволив стверджувати, що з впливом людської діяльності двокомпонентна глобальна екосистема почала поступово перетворюватися в трикомпонентну соціоекосистему (за О.Бачинським), у функціонуванні якої все більшу роль відігравало людське суспільство. В історії взаємодії суспільства і природи вчений виділяв три стадії, які по суті є різними етапами розвитку на планеті глобальної соціоекосистеми - незамкнена, частково замкнена і замкнена системи.

Перша стадія взаємодії суспільства і природи (незамкнена соціоекосистема) тривала близько 2-3 млн. років від часу появи на Землі перших людей примітивного виду до виникнення близько 40 тис. років тому сучасного людського виду Homo sapiens. Ця стадія відзначалась органічним входженням людей у природу. У той час для людини природне довкілля було практично необмеженим, тому глобальна геосоціосистема виступала як функціонально незамкнена.

Друга стадія взаємодії суспільства і природи (частково замкнена соціоекосистема) тривала близько 40 тис. років від початку палеоліту і до кінця другої світової війни, тобто до середини XX століття. На цій стадії інтенсивно розвивається землеробство, скотарство, виникають ремесла, розширюється будівництво сіл, міст, фортець. Людство своєю діяльністю починає завдавати природі відчутної шкоди, особливо з розвитком хімії та після одержання перших кислот, пороху, фарб, мідного купоросу тощо. Чисельність населення в XV - XVII століттях вже перевищувала 500 млн. Цей період можна назвати періодом активного використання людиною природних ресурсів і взаємодії з природою.

Глобальний тиск на довкілля був ще незначним і локальним, проте від початку цього періоду став прогресувати процес антропогенного вимирання окремих видів флори і фауни. При цьому залишались великі території, де вплив людини на довкілля був практично відсутній, існувала динамічна рівновага природних процесів та кругообігу речовин, виключалась можливість ерозії та зберігалась родючість ґрунтів.

Третя стадія взаємодії суспільства та природи почалася в середині XX ст. після закінчення другої світової війни, яка стимулювала різкий стрибок у розвитку науки і техніки. Це період хижацької експлуатації всіх природних ресурсів, протистояння природи та людського суспільства, нарощуванням гонки озброєнь між всіма розвинутими країнами світу, широкої хімізації виробництва. Наслідком всього цього став активний розвиток локальних і регіональних екологічних криз, і, нарешті, глобальної екологічної кризи.

На території нашої країни екологічна криза почала проявлятися з середини 50-х років. Саме цей час умовно можна вважати за початок періоду безконтрольної експлуатації природних ресурсів і забруднення навколишнього середовища. Щорічно в природний обіг речовин вводилося близько 1,5 мільярда тон первинної сировини (тобто майже 30 тон на кожного мешканця України). В результаті обсяг накопичених відходів від добувної, енергетичної, металургійної, хімічної та інших галузей промисловості становить вже близько 15 мільярдів тон. Набагато більше потрапило в грунт, воду і повітря, які є первинною основою життя. Причина цьому - відсутність природоохоронних інституцій, застарілі технології та незугарні управлінські рішення совєтської імперської адміністрації. На додаток ми маємо Чорнобиль, найбільшу в світі частку розораних земель і безконтрольне використання пестицидів, дві третини з яких мають чіткий мутагенний ефект. І це в умовах, коли близько 40% усіх сільськогосподарських угідь мають слабку здатність до самоочищення, тобто сприяють накопиченню токсичних речовин у життєво важливому шарі орного ґрунту. Все це підсилюється аварійним станом каналізаційних систем, що є причиною викидів інфекційно небезпечних відходів і зниження загального гігієнічного рівня.

Внаслідок цього помітно погіршився стан здоров'я населення України, порушились природні процеси. Тому ще першого року нашої незалежності Верховна Рада проголосила Україну зоною екологічного лиха.

Усе згадане повинно змусити людей переосмислити ставлення до природи, почати глибоке вивчення походження й розвитку складних взаємозв'язків і процесів у навколишньому середовищі, шукати шляхи гармонізації взаємин людського суспільства і природи. В останньому наш народ має глибокі історично-культурні традиції, про які теж не варто забувати.