Екологія довкілля. Охорона природи - Грицик В. - 2.3.5. Антропогенні фактори

У природному оточенні на кожен живий організм діють не тільки абіотичні фактори, але й інші живі істоти, що є невід'ємною частиною середовища мешкання. Безпосереднє живе оточення, яке створюється трофічними (харчовими) та іншими просторовими й функціональними зв'язками організму з іншими організмами, становить його біотичне середовище. Екологічні фактори, пов'язані з цим середовищем, є наслідком біотичних взаємовідносин організмів. Характер взаємовідносин двох різних видів організмів можна відобразити за допомогою символів "0" (вплив відсутній), "+" (вплив позитивний), (вплив негативний). На цій підставі виділяють різні типи біотичних взаємовідносин (за Одумом, 1986):

Нейтралізм (00) - співіснування популяцій двох видів організмів не впливає на жодну з них.

Конкуренція (--) - взаємне подавлення популяцій двох видів

організмів, яке виражається у взаємному накопиченні токсичних продуктів життєдіяльності тощо (пряма конкуренція), або в боротьбі за спільний ресурс - їжу чи простір (непряма конкуренція).

Аменсалізм (антибіоз) (- 0) - одностороннє подавлення однієї популяції організмів іншою (класичний приклад - алелопатія, хімічний вплив одних видів рослин на інші).

Паразитизм (+ -) - організм одного виду живе за рахунок іншого всередині або на поверхні тіла, використовуючи останнього як джерело їжі та місце мешкання.

Хижацтво (+ -) - безпосереднє використання одного організму іншим як об'єкту живлення.

Коменсалізм (нахлібництво) (+ 0) - діяльність організмів одного виду надає їжу або місце мешкання організму іншого виду.

Протокооперація (+ +) - взаємодія сприятлива для обох видів організмів, але не обов'язкова принаймні для одного з них (наприклад, запилення рослин комахами).

Симбіоз (мутуалізм) (+ +) - тривале, взаємовигідне і обов'язкове співжиття організмів різних видів.

У процесі еволюції роль негативних взаємодій зменшується за рахунок позитивних, які підвищують імовірність виживання організмів взаємодіючих видів.

2.3.4. Поняття екологічної ніші

Термін "екологічна ніша" вперше був запропонований американським ученим І.Грінеллом у 1917 р. Він застосовується для характеристики положення організмів певного виду в екосистемі, способу їх життя і живлення. Поняття екологічна ніша включає фізичний простір, який займають організми виду, їх функціональну роль в угрупованні, відношення до факторів зовнішнього середовища (освітленості, вологості, температури, кислотності чи соленості ґрунтового розчину тощо), а також їх пристосованість до цих факторів, фізіологічні та поведінко в і реакції. Іншими словами, екологічна ніша - це сукупність необхідних для організму певного виду умов середовища за відсутності суттєвої протидії організмів іншого виду в умовах даного місця мешкання.

Екологічна ніша характеризує ступінь екологічної спеціалізації організмів. Наприклад, червоні водорості займають недоступні іншим водоростям глибини моря, оскільки містять додаткові пігменти, які здатні поглинати проникаюче туди зелено-блакитне світло, непридатне для інших фотосинтезуючих рослин. Організми, які провадять подібний спосіб життя, як правило, не живуть в одних і тих самих місцях внаслідок міжвидової конкуренції. Тому кожна екологічна ніша зайнята переважно організмами одного виду.

Таким чином, екологічна ніша організму визначається сукупним набором абіотичних та біотичних факторів середовища, які забезпечують його існування. Вона представляє собою багатовимірний простір (гіпероб'єм), у межах якого умови середовища дозволяють існувати виду необмежено довгий час.

2.3.5. Антропогенні фактори

Антропогенні екологічні фактори зумовлені діяльністю людини, вплив якої на природу може бути як свідомим, так і випадковим. Процес взаємодії людини з природою почався з моменту появи людини на Землі, а до середини XX століття людина (за визначенням В. 1. Вернадського) стала найбільш могутньою геологічною силою на планеті. У наш час біосфера Землі підпадає під всезростаючий антропогенний вплив. При цьому можна виділити кілька найважливіших процесів, жоден з яких не поліпшує екологічну ситуацію на планеті:

1) глобальне потепління клімату внаслідок промислових і побутових викидів у атмосферу газів та аерозолів (вуглекислий газ, метан, аміак, хлорфторвуглеводи та ін.), які інтенсивно поглинають теплове (інфрачервоне) випромінювання), створюючи так званий "тепличний ефект";

2) утворення "озонових дір" - просторів зі зниженим вмістом озону в озоновому шарі, що затримує проникнення до земної поверхні жорсткого ультрафіолетового випромінювання та інших космічних променів, згубних для всього живого. Причиною їх утворення над Арктикою й Антарктидою є надходження в атмосферу оксидів азоту, фреонів та інших сполук, а також масштабне вирубування лісів планети;

3) хімічне забруднення оксидами сірки, азоту, важкими металами, пестицидами та іншими сполуками, токсичними для всього живого;

4) антропогенне опустелення земель, яке призводить до виникнення на величезних територіях умов, аналогічних умовам пустелі;

5) повсюдне винищення лісів;

6) демографічний вибух, що полягає в збільшенні населення Землі на 1 млрд. чоловік кожні 11-12 років. Це, в свою чергу, викликає подальше посилення глобальних впливів на біосферу, пов'язаних із господарською діяльністю людини.