Україна належить до країн, недостатньо забезпечених водними ресурсами. Сумарний поверхневий стік з її території (включно з транзитним) становить в середньому 208 км3 в рік, що складає коло 100 тис. м3 на людину. Дефіцит води вже зараз складає 4 млрд. м3 в рік.
Для оцінки природних вод існують певні показники, головними з яких є гігієнічні ГДК (гранично допустимі концентрації), їх дотримання забезпечує добре здоров'я населення і сприятливі умови для санітарно-побутового використання води. Вони також є критеріями ефективності заходів з охорони водойм від забруднення й стимулами прогресу промислових технологій. Ці гігієнічні нормативи використовують і для оцінки комплексного забруднення поверхневих вод. Вони визначаються з урахуванням запаху, кількості зважених частинок, прозорості, кольору, кислотності, вмісту розчинного кисню, біологічної потреби кисню (БПК), твердого залишку, кількості солей, хлоридів, фенолів, нафтопродуктів, жорсткості тощо.
Аналіз стану поверхневих вод України показує, що малі річки забруднені на порядок більше, ніж великі. Це пояснюється не тільки їх малою водністю, але й недостатньою охороною. Найбільш забруднені Південний Буг, річки Донецької та Луганської областей, Причорноморського регіону України.
Щороку до водоймищ України потрапляє 5 млн. т солей і 190 тис. м3 стоків від тваринницьких комплексів. Майже половина міндобрив і отрутохімікатів зливається з полів у ріки. Тим часом рівень очищення води надзвичайно низький. Існуючі очисні споруди навіть при біологічному очищенні вилучають лише 10-40% неорганічних речовин (40% азоту, 30% фосфору, 20% калію) і практично не вилучають солі важких металів.
У Дніпро - найбільшу водну артерію країни - щорічно скидається 370 млн. кубометрів забруднених стоків, або 14% від їх загального обсягу в країні. Річний стік Дніпра використовується промисловими підприємствами при граничнодопустимих 20%. Це дуже знижує якість води і рибопродуктивність і може призвести до втрати Дніпра як постачальника питної води. В такому разі 36 мільйонів жителів України вже найближчим часом можуть залишитися без питної води. Крім того, в басейні Дніпра крім Чорнобильської АЕС діють також Запорізька, Хмельницька, Рівненська, Курська і Смоленська АЕС.
Внаслідок варварського господарювання в Україні зникли сотні малих річок. Деградація і висихання малих річок невідворотно призведе до деградації великих рік, тому проблема їх збереження й оздоровлення є однією з найгостріших для нашої держави.
Викликають тривогу випадки катастрофічних викидів у річки, які почастішали за останні роки. Внаслідок катастрофи в Стебнику в 1988 р. у Дністер потрапили тисячі кубометрів відходів солекалійного виробництва, взимку й навесні 2000 р. ріка Тиса двічі була забруднена високотоксичними відходами з рудників, розташованих на території Румунії.
Зараз у країні проводиться значна робота з охорони вод від забруднення. Розробляються схеми комплексного використання і охорони вод, згідно з якими здійснюється вибір ділянок під будівництво об'єктів. Кожен проект будівництва і реконструкції промислових та інших об'єктів проходить екологічну експертизу. В Україні діє понад 2,8 тис. очисних споруд з самостійним випуском стічних вод у водойми. Серед них споруд біологічного очищення - 60%, механічного - 35% і фізико-хімічного - 5%. Понад 300 міст мають споруди повного біологічного очищення.
З метою охорони вод від забруднення потрібно прискорити введення нового порядку лімітування скидів, плати за скиди забруднювальних речовин.
3.6.1. Джерела, масштаби та наслідки забруднення атмосфери
3.6.2. Стан повітряного середовища України
3.7. Антропогенний вплив на живу природу
3.7.1. Соціоекологічне значення біоти
3.7.2. Лісові екосистеми та їх роль у біосфері й соціосфері
3.7.3. Поняття про біологічне різноманіття
3.7.4. Загальні проблеми збереження біорізноманіття
3.7.4.1. Проблеми за рівнями організації життя
3.7.4.2. Проблеми за типами ландшафтів і екосистем