Екологія довкілля. Охорона природи - Грицик В. - 3.7.1. Соціоекологічне значення біоти

3.7.1. Соціоекологічне значення біоти

Рослини, тварини і мікроорганізми, що населяють кожну конкретну екосистему і біосферу загалом, створюють органічний світ нашої планети - біоту.

Кожна жива істота - не абстракція, вирвана з її природного довкілля, а дуже складна система, яка існує завдяки постійному речовинно-енергетичному обмінові між живим і неживим середовищем. Сукупності живих організмів утворюють цілісні функціональні надорганізмові системи - екосистеми. Тому, з одного боку, біота є найвагомішим чинником і первинним виконавцем усіх космічних та суспільно-корисних функцій біосфери, а з іншого боку, людина як жива істота функціонально тісно пов'язана з іншими живими організмами - рослинними, тваринними і мікробними. Цим визначається соціоекологічне, зокрема середовищне, продукційне, редукційне, ресурсне, рекреаційне і естетичне значення органічного світу для людського суспільства.

Середовищне значення біоти полягає у підтриманні живими організмами фізичних і хімічних характеристик навколишнього середовища, необхідних для існування людини - газового складу атмосфери, кліматичних умов, родючості ґрунтів, гідрологічного режиму річок і формування захисних властивостей природних ландшафтів. Руйнування і деградація природних екосистем призводить до зниження цієї здатності, внаслідок чого виникають небажані природні явища і стихійні лиха, такі як опустелювання, засухи, замулення річок і озер, наводки й повені, лавини, селі, зсуви тощо. Знищення природної рослинності на великих територіях може суттєво вплинути на темпи поглинання вуглекислого газу, концентрація якого в атмосфері вже зараз перевищує норму, а оголення земної поверхні від лісового покриву змінює її відбивну здатність (альбедо), що призводить до локальних і регіональних кліматичних змін.

Продукційне значення біоти полягає у щорічному утворенні нею близько 2-3 o 10" т органічної маси. Близько 57% її припадає на наземні, а 43% - на морські та океанічні екосистеми. З цього врожаю на харчування людство використовує зараз лише коло 1% біомаси, у т.ч. 98% - продукція суші. З щорічного загального приросту морських та океанічних екосистем людство використовує майже виключно тваринну продукцію, з наземних - споживає 78% рослинної і 22% тваринної продукції (Одум, 1986). Значна кількість рослинної маси використовується для відгодівлі домашніх тварин, як паливо, будівельний матеріал, для виготовлення промислових і побутових виробів. Зважаючи на нагальну потребу забезпечення зростаючого населення Землі достатньою кількістю продуктів харчування, продукційну функцію плівки життя імовірно можна назвати найважливішою.

Редукційне значення біоти заслуговує на особливу увагу, оскільки редукування (розклад) нею органічних речовин у біосфері та всіх її екосистемах є таким же необхідним, як і продукування. Протягом усієї історії людства біосфера була приймачем і звалищем різноманітних відходів. До XX століття, поки ці відходи були переважно органічними (біотичного походження), редуцентні блоки екосистем забезпечували їхній розклад. Науково-технічний прогрес став причиною виробництва величезної кількості чужих для біоти синтетичних речовин і матеріалів, які не піддаються розкладу редуцентами біосфери. Тим часом, біосфера функціонує як практично безвідходна система. Тому перед людством постає важлива глобальна проблема, з одного боку, охорони деструкційного блоку біоти та його редукційної потужності, а з іншого подальшого розвитку безвідходних і маловідходних технологій з метою попередження її знищення.

Ресурсне значення має два аспекти - речовинно-енергетичний і інформаційний. До речовинно-енергетичних ресурсів органічного світу належать запаси органічної речовини і біогенних елементів, які накопичені різними органами рослин і в тілі наземних і водних тварин. Це також запаси торфів, органічного мулу, лісової підстилки, ґрунтового гумусу, гуано та інших видів мертвої органіки. До інформаційних ресурсів належить біологічне (видове, популяційне, екосистемне) різноманіття живих організмів та їх надорганізмових систем, у тому числі генофонд не лише корисних, але і тих видів, які стануть людині в пригоді у майбутньому. Для людства важливі ресурси харчової і кормової біомаси, лікарських, технічних та декоративних рослин, деревини тощо. Біотичні ресурси - не лише об'єкт наявної чи потенційної господарської експлуатації, але й основа стабільності, екологічного балансу і буферних властивостей біосфери як середовища існування людського суспільства.

Рекреаційне значення біоти пов'язане з виділенням окремих видів рослин фізіологічно активних речовин, які благодійно впливають на хімічний і фізичний стан повітря. Загальновідома оздоровча дія на людський організм насиченого фітонцидами повітря хвойного лісу, цілинного степу, позитивного психоемоційного впливу шуму лісового шатра. На цій основі побудовані такі прибуткові галузі господарства, як курортна справа, туризм, рекреація на базах відпочинку тощо, які сприяють попередженню і лікуванню різноманітних серцево-судинних, психічних, невралгічних, респіраторних та інших захворювань.

Естетичне значення неможливо оцінити в цифрах, проте органічний світ планети є невичерпним джерелом інформації для формування духовності, світогляду і життєвих знань людини. Краса незайманої природи є джерелом духовної наснаги і естетичної насолоди. Заради неї сотні мільйонів людей відвідують національні парки та інші мальовничі куточки світу. Вона виявляється у вигляді могутніх дерев, багатстві форм і кольорів квіток, веселкових барвах крил метеликів, пташиному співі, граціозності й динамічності диких тварин і в багатьох інших речах, які милують око, слух і душу людини. Тому соціальна вагомість естетичної функції біоти є незаперечною.