Основи екології - Олійник Я.Б. - 5.4. Земельні ресурси

Земельні ресурси - землі, що використовуються або можуть бути використані у різних галузях господарства. Це вид відновних природних ресурсів, які характеризуються територією, якістю ґрунтів, кліматом, рельєфом, гідрологічним режимом, рослинністю тощо. Земельні ресурси є основою розміщення господарських об'єктів, головним засобом виробництва у сільському, лісовому та інших господарствах, де важливу роль відіграє родючість ґрунтів. Земельний фонд становить 133,9 млн км2, або 26,3 % загальної площі Землі. Сільськогосподарськими землями (включаючи ріллю, луки, пасовища, сади, плантації) зайнято близько 35 %, лісами та чагарниками - понад 30 %, населеними пунктами, промисловістю і транспортом - 3 % земельного фонду світу. Тенденції до зростання кількості населення і зниження землезабезпеченості загострюють необхідність розширення загальної площі сільськогосподарських земель. За останнє десятиліття їх площа у світі зросла на 360 млн гектар.

Використання ґрунтів людиною в інтересах землеробства розпочалося ще у неоліті близько 12 тис. років тому, коли з'явилося мотичне рільництво. З розвитком поселень ґрунти стали широко використовуватися під забудівлю. Примітивна агротехніка та інтенсифікація використання ріллі при зростанні щільності населення викликали руйнування ґрунту під впливом води та вітру. Тому вже більш ніж 2 тис. років тому почався захист ґрунтів від ерозії (наприклад, в Китаї).

У сучасному розумінні земельні ресурси - складне поняття, яке умовно можна визначити як "природно-соціальне утворення", що характеризується ознаками просторового та інтегрального ресурсу: протяжністю, рельєфом, надрами, водами, ґрунтовим покривом, рослинністю, іншою біотою, а також є об'єктом господарської діяльності і розселення, визначає екологічні умови життя людей. Іншими словами, земельні ресурси - це сукупні ресурси земної території як просторового базису господарської діяльності і розселення людей, засобу виробництва, її біологічної продуктивності та екологічної сталості середовища життя.

Відтворення ґрунтового покриву відбувається дуже повільно, зі швидкістю 0,2-2 см за 100 років, тобто на утворення мінімально необхідного для землеробства шару ґрунту потужністю 18 см потрібно не менше тисячі років. Головна і найбільш серйозна проблема - спустелення земель внаслідок вирубування лісів, знищення природного покриву, розорювання, неправильної експлуатації, надмірного випасання худоби, а також промислового забруднення ґрунтів і водойм, що негативно позначається на рослинному покриві. За даними ООН, понад 40 % земної поверхні стали пустелями або перебувають під загрозою спустелення.

Сучасний розподіл земельних ресурсів найбільшими регіонами світу має приблизно такий вигляд. Площа земельного фонду країн Західної і Центральної Європи (без країн колишнього СРСР) становить 473 млн га, з яких 147 млн (близько 30 %) зайняті ріллею і плантаціями. В цілому, незважаючи на високу густоту населення, земельні ресурси цієї території використовуються досить ефективно, чому сприяє найнижча серед усіх частин світу частка неродючих та незручних для використання земель, а також в основному сприятливий для сільського господарства клімат і рельєф. Частка сільськогосподарських земель становить 48 % загального земельного фонду.

Структура земельного фонду Азії (без країн колишнього СРСР) значною мірою визначається наявністю посушливих або перезволожених територій, які займають майже 60 % території Азії, до того ж на гірський рельєф припадає близько 50 % її площі. Площа земельного фонду Азії - 2679 млн га, з яких 456 млн га - рілля та плантації. Гострий дефіцит земельних ресурсів відчувається у країнах з найбільшою густотою населення (Сінгапур, Японія, Індія, Китай, Бангладеш, Республіка Корея).

Оскільки в Африці величезні території належать до аридних, земельні ресурси материка мають низький потенціал. Площа земельного фонду цього регіону становить 2965 млн га і тільки 183 млн з них зайнято ріллею та плантаціями. Площа земельного фонду Північної Америки становить 2139 млн га, з яких 273 млн га - рілля та плантації. Більша частина земельного фонду материка припадає на США та південь Канади. Значні території у високих широтах (Канадський Арктичний архіпелаг, Гренландія) не належать до продуктивних земель. На Південну

Америку припадає 13,5 % світового земельного фонду. Його площа становить 1754 млн га, з яких 139 млн припадає на ріллю та пасовища.

Площа земельного фонду Австралії та Океанії дорівнює 843 млн га. З них обробляються 48 млн га. Пасовища займають досить значну територію - 460 млн га (понад 54 % площі земельного фонду). Незважаючи на переважно рівнинний рельєф Австралії і значну теплозабезпеченість, земельні ресурси цього материка мають у цілому незначний потенціал продуктивності внаслідок нестачі вологи.