Сьогодні, як ніколи раніше, всі галузі народного господарства, в тому числі промисловість України, потребують постійної уваги і підтримки у збереженні екологічної безпеки та екологічної рівноваги у природному середовищі, раціональному використанні матеріальних ресурсів тощо. Виконання цих важливих завдань залежить від багатьох чинників, одним з яких є ступінь підготовки спеціалістів з питань екології. Такі спеціалісти повинні мати високу екологічну свідомість, нове екологічне мислення, вільно володіти знаннями про різні екологічні напрямки науки, економічними, соціальними, правовими аспектами взаємодії суспільства та природи.

Вирішувати завдання, пов'язані з поліпшенням екологічного стану в промисловості, потрібно ще на етапі проектування та реконструкції підприємств, вибору екологічно чистих технологій і матеріалів та екологічно безпечного обладнання. Водночас кожен спеціаліст тієї чи іншої галузі промисловості повинен вміти обирати оптимальні конструкції пило-, газо- і водоочисних споруд, вільно володіти методами екологічного моніторингу.

Посібник складається з восьми розділів, які охоплюють комплекс питань з охорони навколишнього середовища на підприємствах гірничодобувної, машинобудівної, хімічної, деревообробної, целюлозно-паперової промисловості та ін.

У першому розділі розкриваються суть і структура природного середовища, властивості біосфери, біохімічний цикл міграції речовин у біосфері, взаємозв'язок людини і біосфери, основні джерела її забруднення.

У другому розділі аналізується екологічний стан довкілля на промислових підприємствах, виявляються основні джерела забруднення атмосферного повітря, виробничих стічних вод і ґрунтів.

У третьому і четвертому розділах характеризуються основні методи і засоби очищення атмосферного повітря, виробничих стічних вод і ґрунтів від шкідливих речовин, описуються конструкція і принцип роботи основних пило-, газо- і водоочисних споруд, надаються рекомендації щодо впровадження їх на підприємствах різних галузей промисловості.

У п'ятому і шостому розділах подані основні способи очищення земельних ресурсів і стічних вод, а також перероблення та знешкодження промислових відходів.

У сьомому розділі розглядаються основні методи і засоби захисту довкілля від енергетичного забруднення (шуму, вібрації, електромагнітних і радіоактивних випромінювань).

У восьмому розділі висвітлені основні принципи й методи екологічного моніторингу, проаналізована методика проведення екологічної експертизи промислових підприємств.

ВСТУП

Людство планети Земля стоїть перед загрозою екологічної катастрофи. Забруднення атмосфери, гідросфери, флори та фауни отруйними газами, пилом, електромагнітним, радіоактивним випромінюванням та акустичними забруднювачами, що виділяються промисловими підприємствами, створює загрозу для здоров'я не тільки теперішнього, але й майбутніх поколінь, завдає величезних матеріальних збитків, негативно впливає на зміну природних умов як окремих регіонів, так і Землі в цілому. Статистика [1] свідчить, що нині промисловими підприємствами всього світу лише в атмосферу щорічно викидається 15 млн т вуглекислого газу, більше 300 млн т окису вуглецю, 160 млн т сірчаного газу, 250 млн т пилу тощо. Наприклад, підприємства деревообробної промисловості України щорічно викидають в атмосферу понад 224 тис. т шкідливих речовин, з них лише 50 % вилучається і знешкоджується.

Негативний вплив підприємств різних галузей промисловості на природне середовище називають ще антропогенним впливом, а науку, що займається захистом навколишнього природного середовища від такого впливу, — промисловою екологією.

Отже, антропогенне забруднення атмосфери спричиняється насамперед роботою промислових, сільськогосподарських підприємств, а також підприємств енергетики, автотранспорту тощо, що може призвести до таких негативних наслідків:

— перевищення гранично допустимих концентрацій (ГДК) багатьох токсичних речовин у містах і населених пунктах;

— утворення смогу і кислотних дощів;

— поява парникового ефекту, підвищення середньої температури Землі з подальшим затопленням частини суші та порушенням біоциклів екосистем;

— виникнення небезпеки ультрафіолетового, електромагнітного та радіоактивного опромінення і масової загибелі флори і фауни, та, як наслідок, людства.

Найбільш потужними джерелами негативного антропогенного впливу на природне середовище е підприємства чорної металургії, хімічної, нафтовидобувної, гірничодобувної, деревообробної промисловостей, утилізація відходів, автотранспорт та ін. Дослідженнями багатьох учених підтверджено, що один автомобіль (прийнята середня величина між вантажним і легковим автомобілями) у середньому за рік викидає з вихлопної труби близько 1 т токсичних газів у вигляді твердих частинок, оксиду вуглецю, оксиду азоту, вуглеводнів, альдегідів, сполук свинцю та інших речовин.

Слід звернути особливу увагу на забруднення довкілля радіоактивними речовинами, що виділяються в атмосферу, гідросферу, літосферу та інші сфери природного середовища. Причинами такого забруднення в Україні є катастрофа на Чорнобильській атомній станції, яка трапилась 26 квітня 1986 року, але ще до цього часу спостерігаються масові захворювання людей унаслідок радіоактивного опромінення в забруднених районах.

Промислові підприємства є потужними джерелами забруднення гідросфери. Промислові об'єкти щорічно забирають із природних водойм величезну кількість води. При цьому 90 % цієї кількості повертається у водойми з різним ступенем забруднення. Наприклад, деревообробні підприємства України щорічно викидають близько 17 млн м3 виробничих стічних вод, з них зовсім не очищується 420 тис. м8, частково очищується З млн м8 [1].

Забруднення поверхневих вод зменшує запаси питної води, негативно впливає на розвиток фауни і флори водойм, порушує кругообіг багатьох речовин у біосфері, призводить до зниження біомаси на планеті, внаслідок чого гальмується процес утворення кисню. Спостерігається антропогенне забруднення зовнішньої оболонки Землі (літосфери), особливо при захороненні відходів виробництва.

Завданням промислової екології є ідентифікація негативного впливу антропогенних чинників на біосферу, розроблення та застосування ефективних засобів зниження цього впливу до допустимих рівнів, впровадження маловідходних і безвідходних виробничих циклів.

Отже, розроблення ефективних методів і засобів захисту природного середовища від негативного антропогенного впливу є одним з найважливіших завдань промислової екології.

Безперечно, завдання збереження та захисту біосфери залишається актуальним, проте пріоритетне значення все ж матиме захист людини.