Промислова екологія - Апостолюк C.O. - 1.5. Вплив людини на природне середовище

Одним із факторів, що негативно впливає на природне середовище, є урбанізація (термін "урбанізація" в перекладі з латинської мови означає "містоформування").

За даними ООН, нині у містах більшості розвинених країн мешкає 75—80 % загальної кількості населення. У світі е вже понад 160 міст з мільйонним населенням, які негативно впливають на довкілля в радіусі багатьох десятків кілометрів: атмосферне повітря забруднюється великою кількістю пилу, газів; ґрунти і природні води — мільйонами тонн стічних вод, побутових та промислових відходів; виводяться із землекористування тисячі гектарів родючих земель, лісів під забудову житловими масивами, промисловими комплексами, аеропортами. Відбувається безупинна концентрація людей в містах, з'являються і розростаються багатомільйонні міста — мегаполіси, а водночас виникають серйозні проблеми в системі "людина — жива природа".

Мегаполіси споживають велику кількість води, одночасно забруднюючи її. Жителі великих міст уже давно п'ють воду набагато гіршої якості, ніж у селах. Якість води у містах часто не відповідає санітарним нормам через невідповідність діючих водогонів і станцій очищення води сучасним санітарним вимогам, брак коштів на впровадження передових технологій та нарощування потужностей існуючого обладнання.

На карті світу з'явилися мегаполіси, що перевищують п'яти-шести - і навіть десятимільйонний рівень чисельності мешканців (Нью-Йорк — 14,164 млн ос; Лондон — 10,772 млн ос; Токіо — 10,686 млн ос; Шанхай — 7,432 млн ос; Париж — 7,42 млн ос; Буенос-Айрес — 6,7 млн ос; Лос-Анджелес — 6,53 млн ос; Москва — 6,285 млн ос.) [5].

В Україні тільки столиця — Київ — є містом, населення якого сягнуло трьох мільйонів. Сім міст уже перевищили або досягають одномільйонного рубежу: Харків, Дніпропетровськ, Донецьк, Одеса, Запоріжжя, Львів, Кривий Ріг. Десять міст з 0,3— 0,5 мільйона мешканців (Маріуполь, Миколаїв, Луганськ, Макіївка, Вінниця, Севастополь, Херсон, Сімферополь, Горлівка, Полтава) можуть ще в цьому столітті наблизитись до одномільйонного рівня. Отже, можна сподіватися, що невдовзі половина населення України проживатиме в містах. Переважно великі міста — це індустріальні комплекси, основна їх проблема — продукування виробничих відходів, сміття, виділення токсичних речовин у навколишнє середовище. Слід зауважити, що ґрунти в сучасних містах уже не можуть самоочищуватися, вони, як правило, мають підвищену кислотність, містять мало поживних речовин, є ущільненими.

Деградоване штучне міське середовище має комплексну шкідливу дію на здоров'я населення внаслідок забруднення атмосферного повітря, дефіциту сонячного проміння, води, а також стресових факторів, зумовлених напруженим ритмом життя, скупченістю населення, нестачею зелених насаджень, шумовим і вібраційним навантаженнями, впливом електромагнітних, теплових та іонізуючих випромінювань. Ступінь поширення багатьох хвороб у великих містах набагато вищий, ніж у малих містах чи селах. Така хвороба, як рак легенів, у великих містах нині реєструється в два-три рази частіше, ніж у сільських місцевостях. Тут набагато більше хворіють бронхітом, астмою, алергічними хворобами. Рівень інфекційних захворювань у містах також удвічі вищий. Великі міста створюють свій мікроклімат, під ними змінюється фізичний стан порід. Одночасно з розвитком міст збільшується негативний тиск на біосферу.

У результаті господарської діяльності людини інтенсивно використовуються природні ресурси з великою кількістю хімічних елементів. За оцінкою Всесвітньої організації охорони здоров'я, людство використовує до 500 тис. хімічних сполук (всього відомо

6 млн сполук), з них близько 40 тис. мають шкідливий вплив на природне середовище, а 12 тис. сполук є токсичними для людини.

Відбувається масове накопичення відходів, серед яких більшість є шкідливими для біосфери, порушується кругообіг речовин. В атмосферу щорічно викидаються величезні кількості пилу, кислих газів (діокису вуглецю, сполук сірки, оксидів азоту та ін.), оксиду вуглецю, оксидів металів і різних органічних речовин, які згубно впливають на природне середовище.

Небезпека забруднення атмосфери зростає, коли з відходами виробництва на звалище потрапляють несправні засоби та апарати з вмістом токсичних речовин. Наприклад, кожна люмінесцентна лампа містить 150 мг ртуті. Несправні лампи часто викидають на звалище, де вони руйнуються, в результаті чого ртуть забруднює атмосферу, ґрунти та водоймища.

Основними джерелами забруднень гідросфери є промисловість і сільське господарство. Внутрішні водойми забруднюються стічними водами різних виробництв, у тому числі житлово-комунальних підприємств, і поверхневими водами. Рівень забруднення води за окремими інгредієнтами перевищує 30 ГДК [7].

Виробничі стічні води утворюються при безпосередньому використанні води в технологічних процесах, транспортуванні сировини, промиванні обладнання, при водяному охолодженні, змиванні пестицидів, добрив дощовою водою та ін. За останні роки спостерігається катастрофічне забруднення морів та океанів нафтопродуктами, що виливаються із танкерів під час аварійних ситуацій.

Кількість і якість виробничих стічних вод залежить від виду сировини, матеріалів, продукованої продукції, виробничої потужності підприємств, норм водопостачання, досконалості технологічного процесу, повноти утилізації відходів виробництва, виду обладнання. Значну небезпеку для гідросфери створюють відходи виробництва синтетичного і мінерального походження. Наприклад, відходи синтетичних миючих засобів (пральних порошків) не знищуються у воді мікроорганізмами, вони накопичуються у стічних водах, потрапляють у водоймища і забруднюють їх.

При спалюванні кам'яного вугілля, мазуту та ін. в атмосферу разом з СО і С02 викидаються оксиди сірки 802, які при взаємодії з вологою і киснем утворюють сірчану кислоту — виникають так звані кислотні дощі, що згубно впливають на водні, земельні й рослинні ресурси.

Поверхневі стічні води утворюються в результаті змивання дощовою чи поливальною водою речовин і продуктів, що накопичуються на територіях підприємств, дахах і стінах виробничих будівель, на відкритих технологічних агрегатах, транспортних засобах. Основними домішками цих вод є тверді частинки (пісок, стружка, пил, тирса, сажа, залишки рослин, а також органічні та мінеральні добрива, що зберігаються на відкритих майданчиках).

Нині основними джерелами радіоактивних забруднень біосфери є радіоактивні аерозолі, які потрапляють в атмосферу під час випробовувань ядерної зброї, аварій на АЕС та радіоактивних виробництвах, а також радіонукліди, що виділяються з радіоактивних відходів, захоронених на суші й у морі, з відпрацьованих атомних реакторів та іншого обладнання. Радіоактивні опади залежно від розміру часток і висоти їх виносу в атмосферу мають різний час осідання та радіус поширення. Під час аварій атомних реакторів, розгерметизації захоронень радіоактивних відходів радіаційний бруд поширюється на десятки й сотні кілометрів, унаслідок вибухів ядерних бомб — на всю планету.

За силою та глибиною впливу на організм іонізуюче випромінювання вважається найсильнішим. Важко переоцінити трагічні наслідки Чорнобильської катастрофи, що стала для України фатальною, спричинивши загрозу генетичному здоров'ю нації. Радіоактивні продукти — гамма-випромінювачі — створили високий радіаційний фон і сприяли зовнішньому опроміненню людей. Багато з них потрапили в організм через органи дихання, травлення, шкіру. Після аварії основним радіонуклідом став радіоактивний йод, що нагромаджується у щитоподібній залозі, а потім здійснює кругообіг в організмі, розщеплюється в печінці та частково виводиться через нирки. Радіоактивний цезій відкладається переважно у м'язах, проникає в клітини і рівномірно опромінює організм. Плутоній є дуже небезпечним елементом, він переходить в америцій і поглинається організмом, викликаючи дуже важкі захворювання.

У багатьох районах світу біосфера замінена техносферою. Цей стан біосфери можна пояснити наявністю таких факторів, як демографічний вибух, урбанізація населення, науково-технічний прогрес, екологічно нераціональне ведення господарської діяльності, слабкий контроль і управління навколишнім середовищем, низький рівень природоохоронного законодавства та екологічної освіти. Подальше споживацьке ставлення людей до природного середовища є неприпустимим і може призвести до глобальної екологічної катастрофи.