Бюджетний менеджмент - Панкевич Л.В. - 4.5.2. Платіжна система як інструмент руху коштів, що перебувають у системі обліку єдиного казначейського рахунку

Удосконалення організаційних форм функціонування органів Державного казначейства, впровадження або вдосконалення нових казначейських процедур і методології бухгалтерського обліку та контролю були пов'язані передусім зі зміною статусу Державного казначейства України у зв'язку із входженням до системи електронних платежів Національного банку України.

З метою створення умов для ефективного управління коштами державного бюджету шляхом консолідації рахунків Державного казначейства України в Національному банку було ухвалено Постанову Кабінету Міністрів України і Національного банку України від 15 вересня 1999 року за № 1721 "Про створення внутрішньої платіжної системи Державного казначейства".

Державне казначейство поєднує можливості системи електронних платежів і системи термінових переказів коштів як єдиного взаємопов'язаного інструменту обслуговування ЄКР (єдиного казначейського рахунку) з використанням модифікованої казначейської моделі. Суть цієї моделі, яку умовно називають "4К" (тобто казначейська), базується на таких засадах:

1. Система електронних розрахунків складатиметься з двох підсистем:

- системи електронних платежів, що працює у файловому режимі обміну інформацією (наявна СЕП);

- системи термінових переказів (СТП), що працює в онлайновому режимі.

Система термінових переказів НБУ дає змогу миттєво переказувати кошти між кореспондентськими рахунками банків-учасників. СТП організована на принципово нових засадах - сучасних технологіях on-line - та надає банкам значно ширший сервіс у галузі міжбанківських розрахунків порівняно з наявною СЕП. Систему розробили фахівці Департаменту інформатизації НБУ, вона експлуатується в Центральній розрахунковій палаті НБУ.

2. Технологічні, програмно-технічні та організаційні рішення передбачають тісний взаємозв'язок зазначених підсистем. Бухгалтерська модель розрахунків через СТП ґрунтується на бухгалтерській моделі СЕП. Розрахунки банків, проведені через обидві системи, відображаються на їхніх кореспондентських рахунках в НБУ.

Для розмежування понять on-line і off-line вважатимемо, що:

- on-line (буквально "на лінії*") - це режим, при якому реакція на ініціалізовану трансакцію, з погляду користувача, відбувається практично миттєво (за частки секунди), а результат її виконання оформлений технологічно як невід'ємна частина самої трансакції, причому між ініціалізацією трансакції і отриманням результату не можуть бути виконані дії, що не стосуються цієї трансакції;

- off-line ("поза лінією") - це режим, при якому реакція на ініціалізовану трансакцію, з погляду користувача, відбувається за певний проміжок часу (хвилини, години), а отримання результату її виконання оформлено у вигляді окремої технологічної дії.

Застосування технологій on-line для виконання платежів надає такі можливості:

- зарахування коштів на кореспондентський рахунок банку-одержувача здійснюється в момент надсилання банком-відправником трансакції до системи;

- банки можуть виконувати важливі платежі практично миттєво, одразу будучи впевненими, що кошти потрапили на кореспондентський рахунок одержувача;

- очевидною стає реалізація в режимі on-line механізмів, що поєднують кілька інформаційно-обчислювальних систем, у яких вимагається синхронне виконання (чи відмова від виконання) певних дій (для ринку цінних паперів, для валютного ринку, врегулювання розрахунковим банком чистої позиції між учасниками карткової системи тощо);

- необхідною умовою участі країни в системі міждержавних розрахунків є наявність у цій країні загальнодержавної системи міжбанківських розрахунків.

З урахуванням перелічених переваг таких технологій було прийнято стратегічне рішення: подальший розвиток електронних міжбанківських розрахунків в Україні здійснювати за технологіями on-line, орієнтуючись на новітні програмно-технічні засоби [7].

4.5.3. Єдиний казначейський рахунок

Єдиний казначейський рахунок (ЄКР) - необхідний елемент управління операціями Державного казначейства, що надав можливість вирішити проблеми касового управління коштами, які перебувають у розпорядженні Державного казначейства, а саме:

- реалізувати оптимальний шлях платежів до бюджетів і розпорядників бюджетних коштів;

- скоротити або зовсім не допускати залишків коштів на рахунках їхніх розпорядників;

- централізувати або децентралізувати здійснення бюджетних платежів через систему органів Держказначейства.

Сфера функціонування ЄКР передбачає можливість його запровадження на кожному рівні (районному, обласному, центральному) або тільки на центральному. Держказначейство може виступати щодо банківської системи як клієнт або як її учасник, використовуючи систему електронних платежів банку.

Зазначимо, що в багатьох країнах із розвинутою системою зв'язку банківського сектора з системою казначейства використовують можливості різних банків, що не впливає на спроможність казначейства управляти бюджетними коштами. Найважливіше, щоб казначейство мало можливість здійснювати контроль за станом цих рахунків у режимі реального часу й оптимально переміщувати кошти туди, де вони потрібні.

У зв'язку з входженням Державного казначейства України в систему електронних платежів НБУ та прийняттям рішення про перехід на централізовану модель наказом Державного казначейства України № 122 від 26 червня 2002 року, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 18 липня 2002 року під № 595/6882, затверджено "Положення про єдиний казначейський рахунок", згідно з яким:

Єдиний казначейський рахунок - це рахунок, який об'єднує кошти субрахунків, що відкриті у Державному казначействі України (центральний рівень) управлінням Державного казначейства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Тобто єдиний казначейський рахунок об'єднує систему рахунків, що діють в єдиному режимі та які через органи Державного казначейства проводять операції за доходами та видатками бюджетів усіх рівнів відповідно до Закону України про Державний бюджет України на відповідний рік.

Запровадження єдиного казначейського рахунку, на який, згідно з новою бюджетною класифікацією, зараховуються всі державні доходи і з якого здійснюються всі подальші видатки бюджетів, дає змогу зосередити державні кошти "в одних руках". Уряд має можливість отримувати вичерпну інформацію про стан державних фінансів у режимі реального часу і контролювати дотримання встановленого розміру дефіциту бюджетів, тобто володіє фінансовими важелями регулювання економічної ситуації.

Отже, запровадження єдиного казначейського рахунку дозволяє зосередити державні кошти в руках однієї юридичної особи і забезпечити:

- досконалу базу даних за бюджетними показниками;

- щоденне перерахування за призначенням коштів, що надходять до державного та місцевих бюджетів;

- розподіл загальнодержавних податків, зборів та обов'язкових платежів між державним і місцевими бюджетами;

- перерахування місцевим бюджетам належних їм коштів відповідно до нормативів і результатів взаєморозрахунків;

- дотримання принципу цільового спрямування бюджетних коштів через здійснення попереднього контролю;

- надання інформації органам законодавчої влади про здійснені на єдиному казначейському рахунку операції;

- оптимальні можливості для прийняття представниками законодавчої та виконавчої влади оперативних рішень щодо використання залишків коштів на єдиному казначейському рахунку;

- повну незалежність держави від банківської системи у справі контролю та обліку доходів і платежів.

Тобто запровадження ЄКР дає можливість повною мірою реалізувати принцип єдності бюджетної системи, задекларований у Бюджетному кодексі України.

Відкриття кореспондентського рахунку на центральному рівні - це не просто технічне об'єднання 28 рахунків в єдиний казначейський рахунок із субрахунками для кожної області та з доступом до СЕП НБУ через розрахункові палати Нацбанку на обласному і центральному рівнях, а якісно новий крок у розвитку Державного казначейства України.

За наявності справді фізично єдиного казначейського рахунку органи Державного казначейства можуть контролювати рух бюджетних коштів безперервно в режимі реального часу щодня. Основні вимоги до щоденного управління коштами передбачають не лише визначення залишків бюджетних коштів на ЄКР, а й зіставлення виявлених тенденцій з прогнозами динаміки грошових ресурсів і відстеження причин суттєвих відхилень для проведення своєчасного коригування у планах позичання грошових коштів.

Очевидно, із запровадженням централізованої моделі розрахунків зміниться визначення єдиного казначейського рахунку. Дуже важливим і необхідним компонентом для розробки подальшої теоретичної бази з питань казначейської системи виконання бюджету повинно стати теоретичне підґрунтя щодо його створення і функціонування. Враховуючи особливості функціонування ЄКР у системі електронних платежів НБУ, точнішим буде таке визначення єдиного казначейського рахунку:

Єдиний казначейський рахунок - це кореспондентський рахунок Державного казначейства України, відкритий у Національному банку України, на якому акумулюються кошти платників податків, розпорядників бюджетних коштів та інших клієнтів, а інформація про конкретно здійснені операції з ними, їхня економічна суть відображається на рахунках, відкритих для їхніх власників на відповідному рівні органів Державного казначейства.

Таке визначення віддзеркалює суть централізованої моделі роботи єдиного казначейського рахунку.

Доцільно зазначити, що функціонування системи органів Державного казначейства України за умови створення ЄКР на центральному рівні враховує наведені нижче принципові особливості:

- операції з грошовими коштами всієї системи органів Державного казначейства здійснюються тільки на центральному рівні через кореспондентський рахунок, відкритий у Національному банку України;

- інформація про здійснення платежу доводиться до відповідного обласного управління Державного казначейства через платіжну систему Національного банку України, з якого через внутрішню платіжну систему - до відділення Державного казначейства, де територіально перебуває відповідний клієнт;

- отримання на центральному рівні в режимі реального часу фінансової звітності, в тому числі балансу виконання бюджету.

Із запровадженням цієї схеми проходження платежів змінюються напрямки потоків інформації. Основним завданням центрального офісу ДКУ буде оперативне управління потоками бюджетних коштів шляхом:

- встановлення дозволу на їх використання;

- визначення правил на здійснення платежів у випадку невиконання дохідної частини бюджету.

Інформація про рух бюджетних коштів та їх використання "поширюватиметься" з нижчих рівнів (районного, обласного) у Державне казначейство через внутрішню платіжну систему. На підставі отриманої інформації, аналізу виконання бюджету та прогнозу надходжень Державне казначейство ухвалюватиме рішення про встановлення лімітів на обласному рівні та переадресування частини коштів на підкріплення іншим областям.

До позитивних моментів цього впровадження потрібно віднести можливість:

- доступу для центрального апарату Державного казначейства ресурсів, які зараз обліковуються на 28 кореспондентських рахунках обласних управлінь Держказначейства;

- перерозподілу ресурсів, з урахуванням фактичної потреби в них на відповідній території в межах єдиного казначейського рахунку;

- уникнення зустрічних грошових потоків між доходами державного бюджету, які акумулюються на відповідній території, та витратами розпорядників бюджетних коштів;

- спрямування на видатки загального фонду Держбюджету всіх наявних (бюджетних і небюджетних) ресурсів, які обліковуються в системі обліку Державного казначейства (у тому числі коштів суб'єктів господарювання, фондів, які обслуговуються Державним казначейством);

- оперативного здійснення видатків розпорядниками бюджетних коштів на підставі обліку їх зобов'язань в органах казначейства.

У результаті застосування новітніх технологій у впровадженні єдиного казначейського рахунку створено передумови для переходу від екстенсивного розвитку Державного казначейства до інтенсивного [7].