Вексельна справа - Демківський А.В. - РІЗНОВИДИ АВАЛЮ

Аваль може надаватися у конкретній формі, якщо він пишеться на векселі як запорука, і у прихованій, якщо має вигляд гарантійного листа або напису гаранта, котрий є однією із зобов'язаних за векселем осіб. При цьому поручительство аваліста, з одного боку, означає гарантійне підтвердження вчасності сплати вексельної суми, а з іншого, є різновидом операцій страхування ризику, тому що банк або інший аваліст стає відповідальним за несплату цієї суми боржником. Беручи на себе таку відповідальність, аваліст, особливо коли ним є комерційний банк, може вимагати належного забезпечення. Це може бути застава пакетом цінних паперів, нерухомістю тощо, якими у випадку неплатежу він зможе швидко розрахуватися. Для обмеження ризиків аваль переважно надається на ті вексельні суми, що є відображенням реальних операцій щодо поставленої продукції, виконаних робіт чи наданих послуг, які також стають однією з форм забезпечення вексельного зобов'язання.

Види авалю можуть бути різними. Зокрема, різноманітні підходи до класифікації авалю застосовуються у Женевській системі вексельного права. Тут аваль розглядається з кількох боків:

• по-перше, залежно від специфіки авалістів розрізняють банківські та небанківські авалі. Банківські авалі трапляються найчастіше, оскільки відомий і стабільний комерційний банк своїм гарантійним написом підвищує надійність векселя, рівень довіри до нього, а отже в цілому покращує його оборотність. Дієвими є також авалі небанківських установ, якщо вони надані авторитетними і ефективними фірмами та підприємствами;

• по-друге, існують авалі підписувачів, тобто осіб, задіяних у векселі, та авалі сторонніх осіб. Залежно від впливовості цих авалістів також суттєво підвищується ліквідність векселя та його курсова вартість на фондовому ринку;

• по-третє, можна розрізняти аваль узагалі, або аваль за векселедавця, який пишеться на титульному боці векселя, і аваль вибірковий, що надається за конкретну особу. Він переважно розмішується на окремому додатковому документі;

• по-четверте, залежно від місця розміщення самого напису можна виокремити аваль лицевий, аваль зворотний, аваль на алонжі та аваль на окремому документі, не пов 'язаному з векселем;

• по-п'яте, можна класифікувати аваль постійний, що надається за векселедавця і платника як постійних векселезобов'язаних осіб, і аваль змінний, який робиться за кожного окремого індосанта, котрі замінюють один одного як векселетримачі. Найуживанішим є аваль, що надається за платника (векселедавця у простому векселі).

Міжнародно визнаний Уніфікований вексельний закон передбачає введення до національних законодавств положення про оформлення авалю у вигляді окремого гарантійного документа. Тоді у ньому уточнюються характер векселя, гарантовані суми і час, що залишився до погашення, на який поширюється надана гарантія. Зокрема, у Франції оформлення авалю у такому вигляді створило дві форми авалю з різними правовими наслідками для авалістів: аваліст, який поставив на векселі гарантійний напис, несе відповідальність перед усіма пред'явниками векселя у таких же масштабах, як і той, кого він гарантує; поручительство як окремий акт викликає відповідальність лише перед тим, кому цей аваль надано. Тобто передання даного векселя за індосаментом іншому векселетримачеві означає, що він уже не зможе посилатися на даний аваль.

В англійсько-американській системі вексельного права аваль не застосовується. Уніфікованим торговим кодексом США "Торгові папери" авальна запорука тлумачиться як "договірна відповідальність сторін, що приєдналися у порядку акомодації". Акомодація — це зобов'язання, за яким у випадку неакцепту або несвоєчасності платежу боржником особа, котра підписала зворотний документ з метою надання свого імені іншій стороні у векселі, повинна сама сплатити вексельну суму без звернення векселетримача до будь-якої з інших сторін. Навіть індосамент, розмішений поза послідовною низкою передавальних написів, розглядається як повідомлення про те, що справа має акомодаційний характер.

Сторона, що приєднала свій підпис, тобто постала як гарант, не відповідає перед тим, до кого вона приєдналася. Водночас якщо сторона, яка приєдналася в порядку акомодації до даного векселя, оплатила документ, вона має право регресу за ним проти сторони, до якої вона приєдналася. Жодні застереження, вміщені у гарантійному написі, не можуть обмежити відповідальність гаранта. Кожна гарантія, вписана у вексель, підлягає виконанню, незважаючи на будь-які обставини.

Оскільки конкретно виписане вексельне поручительство може викликати сумніви щодо надійності векселезобов'я-заної особи, існують приховані форми авалю, а саме: поручитель у переказних векселях виступає як переказувач своїх коштів розміром вексельної суми платникові; поручитель може виступати як індосант, акцептант, а у простих векселях як векселедавець чи індосант. Англійсько-американське вексельне право розглядає гарантію як приєднання підпису гаранта до підпису того, за кого вона надана. Але такі гарантії роблять сам вексель подібним до "дружніх" чи "бронзових", шо належать до безгрошових векселів і видаються з метою взаємного поповнення коштів учасників змови.

Як запорука може використовуватися і гарантійна розписка. Цей документ видають перевальні склади, які отримують товар. Гарантійна розписка складається з двох частин: різновиду охоронного документа, що засвідчує прийняття товару на зберігання; власне варанта, який у відокремленому від розписки вигляді здатний набути форми комерційного векселя. Товар можна взяти зі складу лише тоді, коли пред'явлено обидві частини гарантійної розписки.