Верховна Рада України розглядається як вищий законодавчий орган країни, який розробляє і приймає закони та інші законодавчі акти щодо регулювання економіки в цілому та окремих її сфер. Слід зазначити про нове змістовне наповнення функцій парламенту щодо державного управління, до яких слід віднести регулятивну, кадрову, контрольну та установчу.
Регулятивна функція Верховної Ради України полягає у правовому (законодавчому) врегулюванні організації і діяльності системи органів державного управління.
Кадрова функція Верховної Ради України полягає у призначенні на посади та звільненні з посад в органах державного управління одноособово чи за пропозицією відповідної посадової особи чи органу державної влади.
Реалізуючи кадрову функцію, Верховна Рада України:
1) призначає на посаду за поданням Президента України, виходячи з пропозиції коаліції депутатських фракцій, Прем'єр-міністра України;
2) призначає за поданням Прем'єр-міністра України на основі пропозицій коаліції депутатських фракцій, членів Кабінету Міністрів України;
3) призначає за поданням Президента України до складу уряду Міністра оборони України та Міністра закордонних справ України;
4) звільняє членів Кабінету Міністрів України з посад;
5) вирішує питання про відставку Прем'єр-міністра України, членів Кабінету Міністрів України;
6) призначає на посаду та звільнення з посади за поданням Президента України Голови Служби безпеки України;
7) призначає на посаду та звільняє з посади за поданням Президента України Голову Національного банку України;
8) призначає на посади та звільняє з посад половину складу Ради Національного банку України;
9) призначає на посади та звільняє з посад за поданням Прем'єр-міністра України Голову Антимонопольного комітету України,
Голову Фонду державного майна України, Голову Державного комітету телебачення і радіомовлення України. Контрольну функцію Верховна Рада України здійснює безпосередньо або через утворювані нею органи. Парламент здійснює контроль за: забезпеченням конституційних прав, свобод і обов'язків громадян України; додержанням законів та інших актів, які приймає Верховна Рада України; за виконанням загальнодержавних програм і бюджету; за діяльністю органів, а також посадових осіб, яких вона обирає, призначає або затверджує.
Органом, який здійснює контрольні функції парламенту щодо використання коштів Державного бюджету є Рахункова палата, яка є постійно діючим вищим органом державного фінансово-економічного контролю, який утворюється верховною Радою України і підзвітний їй.
Парламентський контроль за діяльністю органів державного управління щодо дотримання прав і свобод людини і громадянина здійснює Уповноважений Верховної Ради з прав людини.
Контрольні повноваження Верховна Рада України здійснює і при проведенні Верховною Радою України Днів Уряду.
Результатом проведення Дня Уряду є прийняття постанови Верховної Ради України та внесення пропозицій Кабінету Міністрів України чи членам Уряду.
Сутність установчої функції загалом полягає в утворенні, реорганізації і ліквідації організацій. Установча функція в діяльності Верховної Ради щодо системи державного управління полягає в праві затверджувати загальну структуру та чисельність Служби безпеки України та Міністерства внутрішніх справ України.
Функції і повноваження Кабінету Міністрів України
Система органів виконавчої влади включає структурні ланки трьох рівнів: 1) вищий рівень - Кабінет Міністрів України; 2) центральний рівень - міністерства, державні комітети, центральні органи виконавчої влади, прирівняні до державних комітетів, органи центральної влади зі спеціальним статусом; 3) місцевий або територіальний рівень, на якому діють органи виконавчої влади загальної компетенції - Рада Міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації; органи галузевої та функціональної компетенції, які безпосередньо підпорядковані органам виконавчої влади або знаходяться у подвійному підпорядкуванні.
Кабінет Міністрів України - вищий орган виконавчої влади, якому підпорядковуються міністерства, комітети, центральні органи, наділені спеціальним статусом. Кабінету Міністрів належить основна роль в управлінні економікою, забезпеченні реалізації законів, постанов та інших законодавчих актів.
Структура та порядок формування Кабінету Міністрів України
У Конституції України від 28 червня 1996 року було чітко закріплено, що до складу Кабінету Міністрів України входять три віце-прем'єр-міністри. Але після внесення змін до Основного закону кількість віце-прем'єр-міністрів не зазначається, що є доцільним, оскільки іноді виникає необхідність введення додаткових посад віце-прем'єр-міністрів. які відповідають за певний напрямок державної діяльності. Кількість міністрів, які входять до складу уряду на даний час визначається указами Президента. Відповідно до конституційних змін від 8 грудня 2004 року формування уряду є повністю прерогативою парламенту, який призначає Прем'єр-міністра, та всіх членів Кабінету Міністрів України. Прем'єр-міністр України призначається Верховною Радою України за поданням Президента України. Кандидатуру для призначення на посаду Прем'єр-міністра України вносить Президент України за пропозицією коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді України, сформованої відповідно до статті 83 Конституції, або депутатської фракції, до складу якої входить більшість народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради України. Президент України вносить подання про призначення Верховною Радою України Прем'єр-міністра України в строк не пізніше, ніж на п'ятнадцятий день після одержання такої пропозиції.
Функції Кабінету Міністрів України та функціональні повноваження членів уряду:
Кабінет Міністрів України є органом загальної компетенції, тому його функції є численними та різноманітними. Серед них виокремлюються наступні.
Політична - полягає у здійсненні внутрішньої та зовнішньої політики держави, засади якої визначаються парламентом. До цієї функції слід також віднести забезпечення державного суверенітету і національної безпеки, що передбачає здійснення урядом низки заходів щодо відвернення внутрішніх і зовнішніх загроз національній безпеці, підтримання обороноздатності держави, створення належних умов для розбудови суверенної держави.
Економічна - полягає у забезпеченні проведення фінансової, цінової, інвестиційної і податкової політики; організації і забезпеченні здійснення зовнішньоекономічної діяльності і митної справи; управління об'єктами державної власності.
Бюджетна - полягає в розробці проекту основних напрямів бюджетної політики на наступний рік, проекту закону про Державний бюджет України; в забезпеченні виконання затвердженого парламентом Державного бюджету України та звітності про його виконання.
Соціальна - полягає в реалізації політики у сфері праці й зайнятості населення, соціального захисту, розробці і здійсненні загальнодержавних програм соціального розвитку України.
Гуманітарна - полягає в реалізації політики у сфері освіти, науки, культури, розробці та здійсненні загальнодержавних програм науково-технічного і культурного розвитку.
Екологічна - полягає у забезпеченні охорони навколишнього середовища і раціонального природокористування.
Адміністративно-організаційна - полягає у спрямуванні і координації роботи Ради міністрів Автономної Республіки Крим, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, місцевих державних адміністрацій; забезпеченні виконання Конституції, законів, актів Президента і Кабінету Міністрів України; контролі за поточною діяльністю органів виконавчої влади.
Центральні органи виконавчої влади (ЦОВВ)
2.4. Функції та повноваження місцевих Державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування
Структура та порядок формування МДА
Повноваження місцевих державних адміністрацій
2.5. Законність у державному управлінні
Розділ 3. СИСТЕМА МЕТОДІВ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ЕКОНОМІКИ
3.1. Сутність і класифікація методів державного управління
3.2. Сутність правового регулювання економіки та його інструментарій
3.3. Адміністративні методи державного регулювання економіки