Державне регулювання економіки - Калетнік Г.М. - 4.4. Методи прогнозування

В наш час, за оцінками вчених, нараховується понад 200 різних методів прогнозування. Однак, на практиці використовується в якості основних 15-20 методів.

Метод прогнозування - сукупність способів і прийомів мислення, що дозволяють на основі аналізу ретроспективних, екзогенних (зовнішніх) і ендогенних (внутрішніх) даних, а також їх змін у розглянутому періоді часу вивести судження певної вірогідності відносно майбутнього розвитку об'єкта.

В існуючих джерелах представлені різні класифікаційні принципи методів прогнозування.

Однією з найбільш важливих класифікаційних ознак методів прогнозування є ступінь формалізації, що досить повно охоплює прогностичні методи. Другою класифікаційною ознакою можна назвати загальний принцип дії методів прогнозування, третім - спосіб одержання прогнозної інформації.

У більшості класифікаційних схем методи прогнозування розділяються на три основні класи: екстраполяції, експертних оцінок, моделювання.

При такому поділі методам екстраполяції протиставляються як самостійний клас методи моделювання.

З одного боку, побудова моделей має на меті розкрити закономірність розвитку досліджуваного об'єкта чи процесу на деякій ретроспективній ділянці. І якщо модель побудована правильно й адекватно відбиває зв'язки і властивості реального об'єкта, вона може бути основою для екстраполяції, тобто для перенесення деяких висновків про поводження моделі на об'єкт. Це і є прогнозування поводження об'єкта шляхом екстраполяції тенденцій, шо виявляються на моделі.

З іншого боку, методи екстраполяції є не що інше як використання теоретичних і емпіричних моделей перемінних поза ретроспективною ділянкою спостережень за даними залежностей між ними на ретроспективній ділянці. Таким чином, застосування екстраполяції в прогнозуванні завжди припускає використання яких-небудь моделей. Тому будь-яке моделювання є основою для екстраполяції.

На першому рівні всі методи за ознакою "інформаційна підстава методу" поділяються на три класи: фактографічні, комбіновані, експертні.

Фактографічні - базуються на фактичній інформації про об'єкт прогнозування і його минулий розвиток. В експертних методах використовується інформація, яку надають фахівці-експерти в процесі систематизованих процедур виявлення й узагальнення їх думок.

Комбіновані - методи зі змішаною інформаційною основою. У свою чергу, класи експертних і фактографічних методів поділяються на підкласи за методами обробки інформації.

Експертні - методи, засновані на думках експертів у даній галузі знань з наступною обробкою отриманих результатів з метою виявлення основних критеріїв і тенденцій, властивих об'єкту. Експертні методи поділяються на два підкласи: прямі експертні оцінки та експертні оцінки зі зворотним зв'язком.

Прямі експертні оцінки будуються за принципом одержання і обробки незалежної узагальненої думки колективу експертів (чи одного з них) при відсутності впливу на кожного експерта думок іншого експерта і всього колективу.

Експертні оцінки зі зворотним зв'язком у тому чи іншому вигляді реалізують принцип зворотного зв'язку на основі впливу на оцінку експертної групи (одного експерта) думок, що отримані раніше від цієї групи.

Клас фактографічних методів поєднує три підкласи: методи аналогій, випереджальні методи, статистичні методи.

Методи аналогій спрямовані на виявлення подібності в закономірностях розвитку різних процесів. До них відносяться методи математичних та історичних аналогій.

Методи математичних аналогій як аналог для об'єкта прогнозування використовують об'єкти іншої фізичної природи, інших галузей науки, що мають математичний опис процесу розвитку, який збігається з об'єктом прогнозування.

Методи історичних аналогій як аналог використовують процеси однакової природи, що передують у часі розвитку об'єкта прогнозування.

Випереджальні методи прогнозування засновані на певних принципах спеціальної обробки науково-технічної інформації, що враховують її властивість випереджати прогрес науки і техніки. До них відносяться методи дослідження динаміки науково-технічної інформації, які використовують побудову динамічних рядів на базі різних видів такої інформації, аналізу і прогнозування на цій основі розвитку відповідного об'єкта (наприклад, огинаючий метод). До випереджального методу можна віднести також методи дослідження й оцінки рівня техніки, засновані на використанні спеціальних методів аналізу кількісної і якісної науково-технічної інформації для визначення характеристик рівня якості існуючої і проектованої технік и.

Статистичні методи являють собою сукупність методів обробки кількісної інформації про об'єкт прогнозування, об'єднаної за принципом виявлення математичних закономірностей змін, що містяться в ній, характеристик даного об'єкта з метою одержання прогнозних моделей.

За ступенем формалізації методи економічного прогнозування можна розділити на: інтуїтивні і формалізовані.

Інтуїтивні методи прогнозування використовуються в тих випадках, коли неможливо врахувати вплив багатьох факторів через значну складність об'єкта прогнозування. У цьому випадку використовуються оцінки експертів. При цьому розрізняють індивідуальні і колективні експертні оцінки.

До складу індивідуальних експертних оцінок входять:

o метод "інтерв'ю", при якому здійснюється безпосередній контакт експерта з фахівцем за схемою "питання - відповідь";

o аналітичний метод, при якому здійснюється логічний аналіз якої-небудь прогнозованої ситуації, складаються аналітичні доповідні записки;

o метод написання сценарію, що заснований на визначенні логіки процесу чи явища в часі за різних умов.

Методи колективних експертних оцінок містять у собі: метод "комісій", "колективну генерацію ідей" ("мозкова атака"), метод "Дельфі", матричний метод.

Ця група методів заснована на тому, що при колективному мисленні, по-перше, більш висока точність результату і, по-друге, при обробці індивідуальних незалежних оцінок, шо виносяться експертами, можуть виникнути продуктивні ідеї.

У групу формалізованих методів входять дві підгрупи: екстраполяції і моделювання.

До першої підгрупи відносяться методи: найменших квадратів, експонентного згладжування та ковзних середніх.

До другої групи відповідно: структурне моделювання, сітьове моделювання та матричне моделювання.

Розглянуті класи інтуїтивних і формалізованих методів подібні за своїм складом до експертних і "фактографічних" методів. Фактографічні методи засновані на фактично наявній інформації про об'єкт прогнозування і його минулий розвиток, експертні базуються на інформації, отриманій з оцінок фахівців-експертів.

Особливе місце в класифікації методів економічного прогнозування мають так звані комбіновані методи, шо поєднують різні інші методи. Наприклад, колективні експертні оцінки і методи моделювання або статистичні й опитування експертів. Як інформація використовується фактографічна і експертна інформація.

Програмний аспект прогнозу полягає у визначенні можливих шляхів досягнення бажаних і необхідних результатів, очікуваної в часі реалізації кожного з можливих варіантів і ступеня вірогідності успішного досягнення результату за тим чи іншим варіантом.

Організаційна сторона прогнозу містить у собі комплекс організаційно-технічних заходів, що забезпечують досягнення визначеного результату за тим чи іншим варіантом. В організаційному аспекті виходять із представлення про наявні економічні ресурси і накопичений науковий потенціал.

Правові, економічні та організаційні засади формування цілісної системи прогнозних і програмних (планових) документів економічного й соціального розвитку України, а також окремих галузей економіки та окремих адміністративно-територіальних одиниць як складової частини загально системи державного регулювання економічного і соціального розвитку державі визначає Закон України "Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України"(2000р.). Цим законом встановлюється загальний зміст, порядок розроблення, затвердження та виконання зазначених прогнозних і програмних (планових) документів економічного та соціального розвитку, а також права й відповідальність учасників державного прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України.

Розділ 5. ПРОГРАМУВАННЯ У СИСТЕМІ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ЕКОНОМІКИ
5.1. Значення програмування у системі державного регулювання економіки
5.2. Організація розробки цільових комплексних програм
Алгоритм розробки програм
Методи розробки й обґрунтування різних варіантів ЦКП
5.3. Реалізація економічних програм
Розділ 6. МАКРОЕКОНОМІЧНЕ ПЛАНУВАННЯ У СИСТЕМІ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ЕКОНОМІКИ
6.1. Сутність і значення індикативного планування в системі державного регулювання економіки
6.2. Методологія індикативного планування
Структура державного плану економічного і соціального розвитку України
© Westudents.com.ua Всі права захищені.
Бібліотека українських підручників 2010 - 2020
Всі матеріалі представлені лише для ознайомлення і не несуть ніякої комерційної цінностію
Электронна пошта: site7smile@yandex.ru