Економіка підприємств - Горбонос Ф.В. - 9.2. Джерела, види інвестицій та їх класифікація

Підприємства, відповідно до Статуту, можуть здійснювати інвестиції і на теренах України, і за кордоном у рухоме та нерухоме майно, за різними напрямами. Умовою розміщення інвестицій за кордоном є створення спільних підприємств з іноземними юридичними чи фізичними особами на території України або придбання за кордоном підприємств, які належать українським інвесторам. Джерелами інвестицій є: власні, позичкові, залучені й бюджетні.

Власні джерела - це прибуток, амортизаційні відрахування, виручка від реалізації та ліквідації основних засобів, отримане страхування за основні засоби, що потерпіли внаслідок стихійного лиха.

Позичкові джерела - переважно банківські й бюджетні кредити, облігаційні позики.

Залучені кошти - це кошти, отримані від продажу акцій, взяті в оренду пайові й добровільні внески громадян та юридичних осіб.

Бюджетні інвестиції здійснює частково або повністю держава на втілення капіталомістких чи важливих, з погляду держави, проектів, зокрема, у будівництво комплексів з виробництва продукції скотарства, птахофабрик, а також на зрошення й осушення, боротьбу з ерозією земель.

За обсягом вкладень розрізняють валові й чисті інвестиції (рис. 9.1).

Валові інвестиції - загальний, сукупний обсяг інвестицій за конкретний період, спрямованих на нове будівництво, придбання засобів праці та приріст товарно-матеріальних засобів.

Чисті інвестиції- це обсяг валових інвестицій, зменшених на суму амортизаційних відрахувань у певному періоді.

За об'єктами вкладання засобів інвестиції поділяються на реальні й фінансові.

Рис. 9.1. Функціонально-елементний склад інвестицій аграрного підприємства

Реальні інвестиції - це вкладення засобів у реальні активи - як матеріальні, так і нематеріальні, пов'язані з науково-технічним прогресом.

Фінансові інвестиції - вкладення грошових коштів у різні фінансові інструменти й активи, насамперед у цінні папери.

За характером участі інвестиції є:

- прямі - безпосереднє вкладення коштів інвестором в об'єкти інвестування; прямі інвестиції зазвичай здійснюються без фінансових посередників у виробничі фонди з метою отримання доходу й участі в управлінні виробництвом. Іноді інвестор послідовно збільшує обсяги прямих інвестицій з метою заволодіння контрольним пакетом акцій;

- непрямі інвестиції - це опосередкована участь інвестора у виборі об'єкта інвестування та вкладанні коштів іншими особами (фінансовими посередниками). Інвестор купує цінні папери фінансових посередників, наприклад, інвестиційні сертифікати інвестиційних компаній.

За часом інвестування розрізняють:

- короткотермінові інвестиції

- - вкладення капіталу на період не більше року (наприклад, короткострокові депозитні внески, купівля короткострокових ощадних сертифікатів та ін.);

- довготермінові - вкладення капіталу на період понад рік.

За формою власності інвестиції поділяються на:

- приватні - вкладення коштів, які здійснюють громадяни і приватні підприємства;

- державні - це вкладення капіталу, що проводять центральні та місцеві органи влади й управління бюджетних, позабюджетних фондів;

- іноземні - це вкладення капіталу іноземних громадян, юридичних осіб і держав;

- спільні - це вкладення коштів юридичних і фізичних осіб країни та іноземних держав.

Інвестиції можна класифікувати за регіональною програмою:

- внутрішні інвестиції - вкладення коштів в об'єкти інвестування, розміщені в межах країни;

- зовнішні - вкладення коштів в об'єкти інвестування, розміщені за межами країни;

- іноземні інвестиції - інвестиції, які здійснює в країні іноземний інвестор.

Згідно із Законом України "Про державну програму заохочення іноземних інвестицій в Україні" (1993 р.) для іноземних інвесторів передбачені страхові гарантії та податкові пільги за пріоритетними напрямами інвестування, якими є:

- високопродуктивні технології вирощування сільськогосподарських культур і утримання худоби;

- випуск хімічних засобів захисту тварин і рослин;

- модернізація переробної промисловості (масложирової, м'ясо-молочної, борошномельної);

- сільськогосподарське машинобудування (комбайни);

- тара й упаковка.

Поряд з цим висуваються вимоги до інвестицій:

- технології повинні бути ресурсоощадними й екологічно безпечними;

- продукція має бути конкурентоспроможною.

Передбачалось заохочення іноземних інвесторів:

- застосування норм прискореної амортизації машин і устаткування;

- звільнення від податку на прибуток упродовж певного періоду;

- страхування інвестиційних ризиків.

Згідно ще з одним підходом, достатньо поширеним на Заході, всі інвестиції розрізняють за об'єктами вкладень:

- інвестиції в майно - безпосередньо беруть участь у виробничому процесі, наприклад, інвестиції в устаткування, будівлі, запаси матеріалів (практично - це реальні інвестиції);

- фінансові інвестиції;

- нематеріальні інвестиції- в підготовку кадрів, дослідження і розробки, рекламу та ін.;

- з погляду спрямованості дій:

- інвестиції на заснування проекту (початкові інвестиції), або нетто-інвестиції;

- інвестиції на розширення виробничого потенціалу (екстенсивні інвестиції);

- реінвестиції, тобто зв'язування заново вільних інвестиційних коштів через спрямування їх на придбання або виготовлення нових засобів виробництва з метою підтримання складу основних фондів підприємства. До таких можна віднести: інвестиції на заміну, внаслідок яких наявні об'єкти замінюються новими; інвестиції на раціоналізацію, що скеровуються на модернізацію технологічного устаткування або процесів; інвестиції на зміну програми випуску (пропорційно до складу програми випуску); інвестиції на диверсифікацію, пов'язані зі зміною номенклатури продукції, створенням нових видів продукції й організацією нових ринків збуту; інвестиції на забезпечення виживання підприємства в перспективі, які спрямовуються на науково-дослідні роботи, підготовку кадрів, рекламу, охорону навколишнього середовища;

- брутто-інвестицій - сума нетто-інвестицій і реінвестицій.