Економіка підприємств - Горбонос Ф.В. - Розділ 17. Якість, стандартизація і сертифікація продукції

17.1. Поняття та показники якості продукції

Клієнти купують товари не для втіхи, а для задоволення власних потреб. При цьому в споживача виникає низка вимог до того чи іншого товару. Найважливіші з них - якість товару, товарний знак, стиль, розмір, сервіс, гарантія тощо. Наприклад, до картоплі можуть висуватися такі вимоги, як придатність до швидкого приготування, належне зберігання, добрі смакові якості, високий вміст крохмалю та ін.

Кожен товар повинен бути носієм різних конкретних властивостей, що відображають його корисність і відповідають певним вимогам людини. Корисність товару характеризується споживчою вартістю, а споживча вартість має визначатись відповідною якістю. Споживча вартість і якість виробів безпосередньо пов'язані між собою, але це нетотожні поняття. Споживча вартість може бути корисною не однаковою мірою, а якість продукції характеризує міру її придатності для споживання, тобто кількісний бік споживчої вартості. Сучасна ринкова економіка висуває принципово нові вимоги до якості продукції. Виживання будь-якого підприємства, його стійке становище на ринку товарів і послуг визначають рівнем конкурентоспроможності, яка характеризується двома показниками - рівнем ціни і рівнем якості продукції, причому якість продукції стає чи не найголовнішим чинником у поведінці споживача коли він вибирає товар.

Якість - це сукупність властивостей продукції, що обумовлюють ЇЇ здатність задовольняти певні потреби споживача відповідно до свого призначення. Це - один з найважливіших показників діяльності підприємства. На якісну продукцію завжди існує попит, вона реалізується за вищою ціною і, відповідно, підприємство отримає більше прибутку. Саме підвищення якості продукції забезпечує виживання підприємства в умовах ринку, бо воно рівнозначне зростанню обсягів її виробництва, але зі значно меншими витратами, економії всіх видів ресурсів (рис. 17.1).

Зростання якості продукції покладено в основу діяльності всіх підприємств. Воно як чинник конкурентоспроможності поширюється на всю національну економіку. Зниження якості продукції призводить до негативних наслідків. З економічного погляду - це невиправдані втрати матеріальних і трудових ресурсів, пов'язаних з виробництвом, транспортуванням і зберіганням продукції. Застосування у процесі виробництва сировини та матеріалів низької якості, а також машин, обладнання сумнівних якісних характеристик призводить до неефективного використання ресурсного потенціалу, здорожчання продукції та зниження її конкурентоспроможності, зменшення прибутковості підприємства.

Щоб усунути недоліки і довести продукцію до визначених стандартів, підприємство змушене залучати додаткові ресурси, в тому числі трудові. Очевидними є нераціональні витрати робочого часу працюючих, погіршується моральний клімат у колективі. Спад престижу продукції, яка виробляється на вітчизняних підприємствах, через низьку якість, з одного боку, зумовлює зниження добробуту населення, а з іншого - сприяє наповненню ринку іноземними товарами.

Основним завданням кожного підприємства є підвищення якості продукції й надання послуг, які повинні:

- відповідати чітко визначеним потребам;

- задовольняти вимоги споживачів;

- відповідати встановленим стандартам і технічним умовам;

- відповідати чинному законодавству країни та вимогам суспільства;

- пропонуватися споживачеві за конкурентоспроможними цінами;

- орієнтуватися на отримання прибутків.

Згідно з тим, що продукція аграрних підприємств має багатоцільове призначення і використовується як сільськогосподарська сировина для промислової переробки, на внутрішньогосподарські потреби, як насіння і корми, а також безпосередньо для особистого споживання людини, кожному з її видів притаманні свої показники якості.

Показник якості - це кількісний вираз однієї або кількох однорідних властивостей продукції, що відповідають запитам споживачів стосовно Ті цільового призначення та умов використання. Рівень якості визначають як відношення фактичного показника якості до нормативного.

Показник якості продукції кількісно характеризує ступінь її придатності й може виражатися класом, сортом, у балах, у відсотках і под. Наприклад, цінність соняшнику оцінюється за вмістом у ньому олії, який коливається в межах 42-53 %. Якість пшениці оцінюють за вмістом клейковини (в межах 23-40 %). Молоко може бути першого, другого сорту і несортове. Водночас визначають його жирність, яка дорівнює 2,8- 5,2 %. Якісні показники волокна льону-довгунцю оцінюються за шкалою сортономерів від 2-го до 28-го, але виробничим показником якості є волокнистість льону - від 18-25 %.

Декотрі види сільськогосподарської продукції мають специфічні показники якості.

Усі показники якості поділяють на одиничні й комплексні. Одиничні характеризують якусь одну властивість продукції, наприклад, вміст крохмалю в картоплі, а комплексні відображають кілька властивостей продукції- сортономер волокна льону-довгунцю. Залежно від призначення продукції у практиці діяльності аграрних підприємств використовуються такі якісні показники:

- біологічні - характеризують придатність продукції до вживання в їжу. Основними з них е вміст цукру, крохмалю, жиру, білка і комплексу мікро- та макроелементів. Вони переважно залежать від біологічних і фізіологічних особливостей рослин і тварин, які беруть участь у виробництві того чи іншого виду продукції. На біологічні показники якості суттєво можуть впливати природно-економічні умови, дотримання агротехнічних вимог, технології вирощування й збирання сільськогосподарських культур тощо;

- технологічні - характеризують придатність того чи іншого виду продукції до ефективної промислової переробки чи використання підприємством на внутрішньогосподарські потреби. Наприклад, зерно, яке використовується як насіння, повинно мати високу схожість, сортову і технологічну чистоту, відповідний рівень вологості. Цукрові буряки, що надходять на переробку цукровим заводам, не повинні мати домішок гички або бути забрудними вище встановлених норм, не допускається їх усушка. Корми ж мусять мати визначений рівень поживності, перетравного протеїну, мікро- та макроелементів;

- естетичні - характеризують той вид продукції, що споживається у свіжому вигляді. Вони повинні відповідати встановленим стандартам, мати товарний вигляд, певну форму, колір, відповідні смакові якості і под.;

- екологічні та показники безпеки посідають особливе місце у вимогах до продукції аграрних підприємств. Вона повинна бути екологічно чистою і придатною для споживання людьми або годівлі тварин і не завдавати шкідливого впливу на їх організми. Понаднормовий вміст радіонуклідів, нітратів, нітритів, залишків пестицидів та інших небезпечних для життя людей елементів і речовин не допускається, їх наявність, особливо в овочевих культурах, суворо контролюють відповідні державні інспекції. Жорстко контролюють і висувають відповідних застережних заходів до бактеріологічної чистоти молока, від хворих на ящур чи туберкульоз корів - працівники, котрі обслуговують цих тварин, і персонал переробних підприємств згаданої продукції. Актуальним є дотримання безпеки працівників у процесі виробництва.