Економіка підприємств - Горбонос Ф.В. - 20.3. Накопичення і споживання

Важливою стадією відтворювального циклу є розподіл економічного продукту. Власне, розподіл - це та стадія відтворення суспільного продукту, яка зв'язує виробництво та споживання. Розподілу, зазвичай, передує виробництво продукції, а воно здійснюється для споживання, для блага людей. Тому фонд споживання, що по суті є оплатою праці, повинен формуватися раніше від інших фондів. Будь-які порушення в його формуванні недопустимі, оскільки зумовлюють зниження матеріальної зацікавленості, що завдає шкоди суспільному виробництву. Водночас накопичення дають змогу забезпечити розширення споживання в майбутньому.

Стає очевидним, що здійснення розширеного відтворення в аграрних підприємствах вимагає відповідних матеріальних передумов і обов'язкового дотримання певних вимог. Основною умовою розширеного відтворення є одержання чистого доходу та створення фонду накопичення.

Накопичення аграрних підприємств - це частина відтворювального циклу, результатом якого є збільшення кількості й поліпшення якості засобів виробництва. З одного боку, накопичення як процес означає використання частини додаткового продукту на приріст основних оборотних фондів, залучення додаткової кількості працюючих, створення резерву і тим самим підвищення економічної ефективності діяльності підприємства. З іншого - накопичення стає можливим лише за досягнення такого рівня продуктивності праці, за якого створюється додатковий продукт. Отримання додаткового продукту необхідна, але недостатня умова накопичення. Такий процес можливий лише в тому випадку, якщо певна частина чистого доходу буде використана на згадані цілі. Отже, щоб забезпечити розширене відтворення засобів виробництва і робочої сили, між накопиченням і споживанням мають бути економічно обґрунтовані певні пропорції.

Фонд накопичення в аграрних підприємствах створюється у двох формах - натуральній і вартісній. Для цього можуть використовуватися як власні, так і позичкові засоби. Власними є частина виробленої продукції в натуральному виразі (насіння, садивний матеріал, корми, органічні добрива) та вартісні засоби - грошові відрахування від чистого доходу на поповнення в частині основних і оборотних фондів та в резервний фонд.

У розширеному відтворенні й накопиченні особливе місце посідає диференціальна земельна рента, матеріальною основою якої є додатковий чистий дохід підприємств, отриманий внаслідок використання ними кращих за родючістю і місцем розташування земель або через інтенсифікацію виробництва. Підприємства, що мають відносно кращі за родючістю і зручніше розташовані землі, одержують додатковий чистий дохід у вигляді диференціальної ренти І і можуть повністю спрямувати його на накопичення, оскільки цей дохід не потребує додаткових матеріальних і трудових затрат. Додатковий дохід у вигляді диференціальної ренти II - результат інтенсифікації виробництва на основі впровадження досягнень науково-технічного прогресу за рахунок додаткових капітальних вкладень. За раціонального ведення аграрного виробництва додаткові капіталовкладення забезпечують не лише окупність витрат, а й отримання надлишкового доходу диференціальної ренти II, яку привласнює власник землі та засобів.

Обсяг чистого доходу залежить переважно від кількості та якості виробленої продукції, обсягу понесених витрат. Тому для аграрних підприємств важливим чинником накопичення і розширеного відтворення є збільшення виробництва продукції високої якості, підвищення рівня її товарності й зниження витрат на виробництво та реалізацію.

Джерелом розширеного відтворення є також амортизаційний фонд підприємств, якщо його раціонально й уміло використовувати. Цього можна досягти через придбання надійнішої та високопродуктивнішої техніки, впровадження енерго- і ресурсоощадних технологій.

За умови відсутності власного джерела розширеного відтворення підприємства використовують залучені кошти. Накопичення може відбуватися через кредити державних і комерційних банків, дотації й компенсації на виконання окремих робіт і виробництво продукції, лізинг, а також спонсорські засоби.

Накопичення аграрних підприємств і розширене відтворення в ринкових умовах має особливе значення, оскільки посилюється роль економічних методів і стимулів виробництва. Темпи розширеного відтворення характеризуються як абсолютними, так і відносними розмірами накопичення.

Норма накопичення в аграрному підприємстві - це відсоткове відношення фонду накопичення до чистого доходу:

Підвищення відсотка норми накопичення - закономірний, об'єктивний процес, який характеризує динаміку темпів розширеного відтворення засобів виробництва аграрних підприємств. Однак, поряд з постійним розширенням своїх виробничих, культурно-побутових і страхових фондів, підприємства повинні дбати водночас і про забезпечення збільшення доходів працюючих.

Фонди накопичення та споживання перебувають в одному діалектичному розвитку, обумовлені тісним зв'язком і єдністю

відтворення валової продукції, виробничих фондів і трудових ресурсів. Тому за незмінних розмірів валового і чистого доходу аграрних підприємств, зі збільшенням відрахувань у фонд накопичення знижується споживання. Розширене ж відтворення робочої сили неможливе без збільшення фонду споживання, а засобів виробництва - без фондів накопичення. Основним способом усунення цього протиріччя є збільшення обсягу валового доходу. Розв'язати проблему розширеного відтворення можна за встановлення оптимального співвідношення між споживанням і накопиченням. Тривалий час ³/₄ національного доходу використовувалось у фонд споживання і¹/ у фонд накопичення. Для створення умов накопичення й адекватного споживання аграрні підприємства повинні збільшити обсяг валового доходу і досягти рівня рентабельності, який забезпечував би розширене відтворення на засадах самофінансування.