Кооперація як економічне явище розвивається за певних сприятливих соціально-економічних, ідеологічних та правових умов і є основою формування організаційної структури для співпраці людей. Отже, формування кооперативу, його діяльність здійснюється за встановленими принципами. У кооперативних принципах відображені загальні закономірності, що становлять основу для виникнення та функціонування кооперативів.
Принципи - це основні провідні положення, на яких ґрунтується внутрішній правовий інститут кооперативу. Залежно від конкретних історичних і соціальних умов розвитку кооперації, принципи змінювалися, коригувалися та вдосконалювалися. На всіх етапах розвитку суспільства в принципах здебільшого вбачали засіб практичної спрямованості кооперативу, а в організаційному плані - конкретні дії щодо його створення.
Кооперативні принципи виконують подвійну функцію.
- визначають кооперативні цінності;
- сприяють здійсненню кооперативної діяльності у межах специфічних організаційних форм.
Кооперативні принципи - це сукупність організаційних, економічних, моральних та інших основ здійснення коопераційної діяльності. їм властива стійкість, але їхня незмінність не абсолютна, а відносна. Тобто не може бути і не існує сталих, притаманних усім видам і формам, стандартних кооперативних принципів. Зміст поняття "кооперативні принципи" є узагальнювальним і охоплює лише основні принципи, закріплені Міжнародним кооперативним альянсом, що в межах ООН об'єднує національні кооперативні організації понад 120 країн світу. В них відображаються головні засади функціонування кооперативів.
Кооперативні принципи:
- відкрите, добровільне членство;
- демократичний контроль за принципом "один член кооперативу - один голос";
- пайовий капітал підприємства створюється лише його членами;
- дивіденди на капітал, якщо вони взагалі сплачуються, повинні бути обмеженими;
- прибуток кооперативу розподіляється між його членами пропорційно до обсягу роботи, виконаної через кооператив;
- піклування про освіту членів кооперативу та ін.
Визначити принципи лише як "технічний засіб", основу створення та відображення загальних закономірностей розвитку кооперативів - недостатньо. Нові підходи до теоретичних основ кооперації спричиняють необхідність розглядати в практичній площині цінності та значущість принципів як носіїв і регуляторів внутрішніх відносин у кооперативі.
Наприклад, зміст принципу "добровільне і відкрите і членство сприймається як можливість вільного вступу
суб'єкта у кооператив і виходу з нього. Згідно з цим принципом, кооперативи як добровільні організації відкриті для всіх, хто бажає користуватися їх послугами.
Дух принципу добровільності є основою створення кооперативу. Лише за добровільного об'єднання співпраця членів кооперативу буде значно ефективнішою, ніж за примусового формування колективу. Цей принцип обумовлює рівність членів кооперативу. Він, як й інші принципи створення та діяльності сільськогосподарського кооперативу, закріплюється в його Статуті.
Принцип добровільності виявляється, насамперед, у дотриманні порядку прийняття органами управління рішень про вступ у кооператив, що здійснюється на підставі заяви особи, яка добровільно виявила бажання вступити до кооперативу. Він забезпечує процедуру вступу осіб, але за сутністю його варто розглядати, як носія і регулятора внутрішніх відносин на певному етапі (рис. 22.5).
Рис 22.5. Схема реалізації дії принципу добровільності
Чинником до вступу в кооператив є вигода або інтерес майбутнього члена отримати послуги за нижчою ціною та доступ до спільного майна. Використання майна інших членів супроводжується наявністю відносин власності, що регулюються принципом добровільності, а його сутність виявляється в тому, що інтереси того, хто вступає, мають узгоджуватися з груповими. Члени, котрі об'єднуються добровільно, не просто співпрацюють і є незалежними, а вступають у певні відносини і поділяють один з одним ризик, режим роботи і відповідальність за кінцевий результат. Окремо жодна людина чи група людей не бере на себе відповідальність і не привласнює всі вигоди. Кожен приймає ризик і одержує вигоду відповідно до обсягу робіт або масштабів використання послуг кооперативу.
У кооперативі приватна власність набуває колективної форми використання, тому інтереси окремих членів кооперативу мають збігатися з груповими. Кооперативу вигідно мати велику кількість клієнтів-власників, але ця кількість має бути обґрунтованою тим, що кожен член повинен зробити максимальний внесок для досягнення мети кооперативу - це є умовою й основною вимогою до вступаючого. У зв'язку з цим від особового складу кооперативу вимагається вивчення особи, її надійності, кваліфікаційних можливостей, порядності й підпорядкованості ідеології кооперативу та ін.
Не можна також розглядати вихід із кооперативу як технічний акт, здійснений на добровільних засадах. Добровільний характер дій надає певний ступінь свободи вибору його учасникам, але принцип добровільності, як носій і регулятор внутрішніх відносин, вимагає від того, хто припиняє членство, виконати всі зобов'язання перед кооперативом, врегулювати майнові, земельні й інші відносини. Вихід не повинен мати негативних наслідків для господарської чи комерційної діяльності кооперативу.
Основним розпізнавальним принципом, який ідентифікує діловий тип кооперативу, є демократичність в управлінні, що означає побудову відносин на таких засадах, коли члени кооперативу як власники повинні самі скеровувати свій бізнес (рис. 22.6).
Принцип демократичності передбачає, що вищим органом управління кооперативом є загальні збори його членів.
Саме загальні збори вирішують основні питання діяльності кооперативу, а це повинно бути врегульовано його Статутом. Весь процес управління - від вироблення рішення до його виконання - повністю контролюють члени кооперативу.
Рис. 22.6. Схема реалізації дії принципу демократичності в управлінні
Особливістю управління в кооперативі є те, що кожен його член, беручи участь у голосуванні, запобігає груповим домовленостям, підкупу, безпринципності і под. Розмір вкладеного капіталу в кооператив не є основою для здійснення контролю за його діяльністю. Основний чинник - приватна власність і вияв її відносин. Система побудована так, що кожен вищий щабель управління підзвітний І повністю контролюється нижчим.
Надання пріоритету людині при голосуванні за умовою "один член кооперативу - один голос", а не частці капіталу підтверджує місце і роль принципу демократичності як носія та регулятора внутрішніх відносин, під впливом якого формується демократичний стиль управління кооперативом.
Управлінські рішення приймаються більшістю голосів, але принцип демократичного управління передбачає і захист прав тих, хто не потрапив у більшість і реалізується через:
- право скликати позачергові загальні збори, якщо цього вимагає певний відсоток загальної кількості членів;
- право кожного члена інспектувати документи засідань правління кооперативу й інші документи, що стосуються справи;
- право оскаржити рішення загальних зборів за певних умов.
Третій із важливих принципів - принцип пайового капіталу кооперативу, який створюють у процесі формування підприємства лише його члени. Цей принцип регулює відносини між членами кооперативу стосовно розміру частки паю і його виду- матеріального чи грошового (рис. 22.7).
Він передбачає і зміцнення вкладеного капіталу як необхідну умову подальшого розвитку кооперативу. Особливість його полягає в тому, що члени кооперативу не мають на меті одержання дивідендів на вкладені кошти. Вони більше зацікавлені в тій користі, яку отримують від капіталу, ніж у прибутку від його діяльності або доходах від своїх фінансових засобів. Цими відносинами і вчинками члени кооперативів створюють внутрішні фінансові джерела для формування власного капіталу.
Розподіл прибутку від діяльності кооперативу здійснюється на такі цілі:
- розвиток кооперативу;
- виплати членам пропорційно до їх участі у господарській діяльності кооперативу;
- здійснення інших видів діяльності, передбачених Статутом кооперативу.
Будь-який кооператив унаслідок своєї діяльності повинен отримувати прибуток. Опора на власні сили- це заповідь кожного кооперативу, всіх видів кооперації. Існування кооперативу неможливе без збереження фінансової незалежності. Це обумовлює принцип розподілу доходів між членами відповідно до їхньої участі в діяльності кооперативу
Рис. 22.7. Схема реалізації дії принципу пайового капіталу кооперативу
Одержання прибутку кооперативом варто розуміти як результат його господарської діяльності, тобто кооператив повинен стати засобом отримання прибутку, але не за рахунок своїх членів. Грошові надходження від господарської та комерційної діяльності кооперативу повинні покривати його витрати на виробництво, забезпечити сплату податків та інших платежів, виплату заробітної плати працюючим і одержання прибутку, який буде використано на розширене відтворення та розподіл певної його частини між членами кооперативу.
Безприбутковий характер діяльності обслуговувального сільськогосподарського кооперативу, що визначений Законом України "Про сільськогосподарську кооперацію", ґрунтується
Рис. 22.8. Схема реалізації дії принципу розподілу доходів кооперативу
на наданні послуг своїм членам за собівартістю. Однак здійснювати обслуговування за собівартістю - означає розподіляти прибуток серед членів-клієнтів кооперативу пропорційно до обсягу роботи, яку вони виконали через кооператив. У такому випадку кооператив, діючи як безприбутковий, тобто не отримуючи жодних прибутків, не зможе відтворювати свої засоби та модернізувати їх, буде мати високі збитки, слабо орієнтуватись на ринку, не зможе серйозно конкурувати з іншими підприємствами й організаціями, просто існувати. Вступаючи у певні економічні відносини з іншими суб'єктами господарської діяльності, обслуговувальний кооператив повинен надавати їм послуги за ринковими цінами, які б приносили дохід.
Кооперативи мають на меті навчати своїх членів, чиновників, службовців і всю громадськість принципам їх діяльності. Вони повинні активно співпрацювати всіма можливими практичними способами з іншими кооперативними організаціями на місцевому, національному, регіональному і міжнародному рівнях. Саме завдяки своїм цінностям і принципам кооперативи є не звичайною підприємницькою структурою, а осередком особливої форми суспільного руху.
Кооперативні принципи - це основні, вихідні положення, на яких ґрунтується вся теорія кооперативного руху. Вони становлять основу формування, розвитку і функціонування організаційних структур кооперації - кооперативів, що є носіями та регуляторами внутрішніх і зовнішніх їх відносин. Це усталені вимоги організаційно-економічного характеру, провідні ідеї, на яких має ґрунтуватися діяльність кооперативу.
Розділ 23. Економіка виробництва кормів
23.1. Поняття та значення кормової бази тваринництва
23.2. Види та джерела виробництва кормів
23.3. Економічна оцінка виробництва кормів
23.4. Чинники і шляхи зміцнення кормової бази
Розділ 24.Економіка галузей рослинництва
24.1. Народногосподарське й економічне значення виробництва продукції рослинництва
24.2. Розміщення й ефективність виробництва продукції рослинництва
24.3. Чинники та шляхи зростання ефективності галузі рослинництва