Як показав чотирнадцятирічний досвід функціонування підприємств в нових, трансформованих умовах, методом випробувань і помилок досягнуто досить значних результатів на ниві вітчизняного підприємництва. Це проявляється у включенні в підприємницьку діяльність найбільш ініціативних людей, що володіють значним діловим і комерційним досвідом, придбаним як у результаті їх минулої професійної діяльності, так і в тіньовій економіці.
Останнім часом увага приділяється підприємництву не тільки як способу ведення справ на самостійній і незалежній основі, але і внутрішньо-фірмовому підприємництву, чи інтрапренерству. Виявлення інтрапренерства насамперед пов'язане з переходом багатьох великих виробничих структур на підприємницьку форму організації виробництва.
Під інтрапренерством розуміється розвиток духу підприємництва усередині існуючого підприємства, яке полягає в створенні відповідних передумов для розвитку новаторських підприємницьких ідей,, зокрема:
- виділяються ресурси (інтракапітап) для створення підприємницьких ідей;
- виділяється допомога для практичної реалізації підприємницької ідеї.
Його можна розглядати як діяльність з виробництва і реалізації товарів (надання послуг) на основі інтеграції підприємницьких можливостей людей і підприємства. Складові елементи інтрапренерства представлені на рис. 2.4.
Рис. 2.4. Елементи інтрапренерства
Інтрапренер - це людина, що ініціює і здійснює підприємницьку діяльність у рамках сформованого, діючого підприємства.
Метою інтрапренерства є підвищення ефективності підприємства за рахунок:
- активізації і використання творчого потенціалу співробітників;
- раціонального використання ресурсів підприємства;
- швидкої реакції на зміни потреб ринку;
- швидкої реалізації інновацій;
- створення основи для подальшого розвитку виробництва.
Виникнення інтрапренерства обумовлене об'єктивними тенденціями соціально* економічного розвитку суспільства, адже воно розвивається, коли в діяльності людини домінують соціальні фактори мотивації, коли люди прагнуть до самостійності, самовираження (рис. 2.5). і
Недооцінка цих прагнень може призвести до зниження інтересу до виконуваної роботи і втрати підприємством найбільш здатних і перспективних працівників у пошуках можливості для самореалізації і творчості.
Іншою причиною інтересу до інтрапренерства стала тенденція появи нових технологій. Реалізація таких можливостей на діючих підприємствах дозволяє вирішувати зазначені вище проблеми і забезпечує їх високу конкурентоспроможність.
Розвиток інтрапренерства має забезпечити ефективну діяльність підприємства і сприяти в здоланні економічних бар'єрів. Для цього необхідно створити атмосферу пошуку, заохочення висунутих ідей, пропозицій і нових рішень тощо. Можливості такої діяльності представлені на рис. 2.6.
Проте, як і будь-яке інше явище, Інтрапренерство має поряд з позитивними і негативні риси (табл. 2.2). Для забезпечення успіху необхідно знати його можливості в рішенні актуальних проблем і створювати належні передумови щодо їх реалізації.
Рис. 2.5. Класифікація передумов виникнення інтрапренерства
Рис. 2.6. Наслідки розвитку інтрапренерства
Таблиця 2.2
Порівняльні характеристики внутрішньофірмового підприємництва
Переваги(+) | Недоліки (-) |
1. Доступність фінансів.2. Організаційно-технологічна допомога при реалізації підприємницької ідеї.3. Можливість одержання допомоги у форс-мажорних обставинах.4. Можливості використання налагодженої системи товароруху і збуту підприємства.5. Можливості використання досвіду, ділової інтуїції, маркетингу тощо. | 1. Бюрократизація, рутинний характер діяльності, що ускладнює процес необхідності виникнення підприємницької ідеї.2. Обмеження підприємницької діяльності інтрапренера встановленими підприємством межами.3. Необхідність першочергового врахування інтересів підприємства.4. Переслідування підприємством короткострокових цілей. |
2.8. Державна підтримка підприємницької діяльності
2.9. Договірна діяльність у сфері підприємництва
РОЗДІЛ 3. УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВАМИ
3.1. Сутність процесу управління підприємством
3.2. Функції управління, їх характеристика
3.3. Методи і моделі управління підприємством
Теорії "X" і "У" Д. МакГрегора
Модель Р. Лайкерта
Управлінська схема Блейка і Моутона