Економіка праці та соціально-трудові відносини - Акулов М.Г. - 7.10. Якість норм праці. Аналіз виконання норм праці та порядок їх перегляду

Розрізняють нормативи і норми праці.

Нормативи праці характеризують науково обґрунтовані, централізовано розроблені показники витрат праці. Це регламентовані характеристики режимів роботи виробничого устаткування (нормативи роботи устаткування), затрат часу на виконання окремих елементів трудового процесу (нормативи часу), а також нормативи обслуговування, нормативи чисельності, нормативи керованості.

На їхній основі підприємство самостійно розробляє свої норми праці.

Норма праці - це норматив праці, скоректований на місцеві умови. Норми праці можуть бути класифіковані за такими ознаками:

1) за періодом дії - разові, тимчасові, сезонні, тривалі;

2) за сферою поширення - міжгалузеві, галузеві, районні, місцеві;

3) за призначенням - норми часу, виробітку, обслуговування, чисельності, керованості.

Змістова характеристика основних норм праці наведена у табл. 7.6.

Таблиця 7.6

ОСНОВНІ НОРМИ ПРАЦІ

Розрізняють такі методи нормування:

1) сумарний дослідно-статистичний - це встановлення норми загалом на операцію без розчленування її на складові елементи. За цим методом норми визначають на основі статистичних даних про фактичні затрати часу за минулий період або порівняння якоїсь операції з аналогічними операціями. Норми, установлені таким методом, називаються дослідно-статистичними.

2) розрахунково-аналітичний - норму часу розраховують на кожний елемент операції. Цей метод нормування дає значно точніші результати, ніж сумарний дослідно-статистичний. Він є основним методом для масового, крупносерійного і серійного типів виробництва, тобто для тих умов, коли одна операція повторюється багато разів.

3) укрупнений - визначення норми на основі попередньо розроблених укрупнених розрахункових величин затрат робочого часу на типові операції, деталі або види робіт. За цим методом найдоцільніше розраховувати норми на підприємствах з індивідуальним і дрібносерійним типом виробництва.

4) мікроелементний - виділяють і вивчають найпростіші елементи, так звані мікроелементи, з яких складаються складні і різноманітні за своїм характером трудові операції. Ці мікроелементи визначають норми затрат часу залежно від найважливіших чинників, які впливають на їхню структуру.

На практиці найбільш поширеним методом нормування трудових процесів є розрахунково-аналітичний метод, тому що його застосування менш трудомістке, дозволяє розрахувати норми ще до початку трудового процесу і сприяє рівнонапруженості норм.

Під рівнонапруженістю норм розуміється науково обґрунтований (регламентований) у заданому масштабі часу темп роботи виконавця або стан його психофізіологічних функцій, що забезпечують у певних виробничих умовах стійку працездатність, якість праці і необхідний виробіток продукції.

7.10. Якість норм праці. Аналіз виконання норм праці та порядок їх перегляду

Якість встановлюваних норм праці характеризується ступенем їх наукового обґрунтування. При цьому повинні застосовуватися розглянуті вище методи розрахунку нормативів і норм, а також враховуватися всі фактори, що визначають їх величину, а саме:

- продуктивність технологічного устаткування; раціональність планування, організації й обслуговування робочих місць;

- забезпеченість матеріалами, транспортними засобами, енергією;

- санітарно-гігієнічні і психофізіологічні умови праці, освітленість, стан вентиляції;

- рівень кваліфікації робітників, виробничі навички, уміння, стаж роботи та ін.

Якість діючих норм праці залежить не тільки від правильного вибору і класифікації факторів, але й від точності визначення ступеня впливу їх на результати праці, від кількості градацій по кожному фактору і граничних значеннях інтервалів градацій.

Прогресивність норм характеризує встановлений науковими методами рівень норм, що базується на раціональному способі здійснення трудового і виробничого процесу, фізіологічно обґрунтованому режимі праці і відпочинку, оптимальному режимі роботи устаткування.

Для обґрунтування прогресивності норм використовують економічні методи оцінки ефективності організації виробництва і праці, що складають розрахункову основу норм.

Використовуються також методи комплексного аналізу, розрахунку й обґрунтування нормативів і норм (розрахунковий метод, методи статистичного аналізу, лінійного програмування та ін.).

Критерієм оцінки підвищення ступеня прогресивності норм зростання економічного ефекту техніко-технологічного удосконалення виробництва, який визначається з використанням методу приведених затрат та інших методів.

На рис. 7.5. наведено схему класифікації факторів, що впливають на рівень норм витрат праці робітників.

Рис. 7.5. Схема класифікації факторів, що впливають на рівень норм витрат праці робітників

Ступінь виконання норм може характеризувати їх реальність. Тому під реальністю варто розуміти відповідність реально існуючих виробничих умов, а також середніх фізичних і психічних можливостей виконавця умовам і можливостям, що склали розрахункову основу для встановлення норм праці. Звідси основу розрахункових норм мають складати не лише прогресивні умови виробництва, а й реально існуючі на робочих місцях параметри техніки, технології, організації виробничого і трудового процесу.

Реальність розрахункових норм визначаються через коефіцієнт можливого підвищення діючих норм виробітку за формулою:

Для оцінки реальності норм також проводиться аналіз середнього рівня виконання норм, розподілу відрядників за рівнем виконання норм, ефективності використання робочого часу. При цьому виявляються також резерви економії робочого часу на основі підвищення продуктивності праці, застосування більш високопродуктивного устаткування, впровадження передового виробничого досвіду, раціональних прийомів праці тощо. Для аналізу виконання (реальності) норм використовуються показники, передбачені формою статистичної звітності. У різні періоди в Україні такими показниками були: середній відсоток виконання норм, питома вага робітників, які не виконують норми, розподіл працівників за ступенем виконання норм, чисельність працівників, робота яких нормується за технічно обґрунтованими нормами.

Основним показником аналізу якості виконання норм є рівень їх виконання за місяць, квартал, рік. Відсоток виконання норм виробітку визначається шляхом розподілу місячного фактичного виробітку на суму норм за відпрацьований період. Визначення рівня виконання норм робітнику, який працює протягом зміни на двох або декількох нормах, коли неможливо точно врахувати час роботи по кожній нормі, здійснюється шляхом приведення існуючих норм до єдиної норми. При цьому виробіток по кожній нормі множать на відповідний коефіцієнт, отримані результати підсумовують і ділять на величину більшої норми. Перевідний коефіцієнт визначається шляхом ділення величини більшої норми на меншу. Аналіз виконання норм доповнюється аналізом змінного балансу робочого часу, причин простоїв та ін., на основі чого розробляються заходи щодо усунення причин, які перешкоджають виконанню норми.

Таким чином, нормування праці в умовах становлення ринкових відносин є найважливішим чинником зростання ефективності виробництва і праці.