Економіка торгівлі - Марцин B.C. - 2. Аналіз витрат обертання торгового підприємства

Метою аналізу витрат є оцінка їх з позиції раціональності використання і виявлення можливостей щодо їх економії у поточному та перспективному періодах. Раціональним вважається таке використання затрат, яке сприяє покращенню кінцевих результатів, тобто безперервне зростання товарообігу і збільшення прибутків.

Для досягнення вказаної мети підприємству потрібно: —оцінити величину витрат обігу підприємства в сумі і в відсотках до товарообороту за звітний період, у динаміці порівняно з іншими підприємствами (особливо конкурентами) і з показниками витрат обігу в регіоні і в цілому в галузі;

- вивчити розходи за окремими статтями в сумі і в процентах до товарообороту, встановити їх частку (оцінити структуру) у сукупності витрат обігу за звітний період, тенденції зміни цієї частки в динаміці;

—дослідити вплив основних факторів на зміни витрат звітного періоду в динаміці (оцінка впливу затрат на кінцеві результати);

—виявити резерви економії за окремими статтями розходів і визначитися із заходами щодо їх використання в поточній і перспективній діяльності.

При практичному вирішенні цих завдань, підприємство повинно провести аналіз:

1. Суми і рівня витрат за загальним обсягом і в розрізі окремих статей.

2. Розміру зміни рівня витрат обігу за загальним обсягом й окремими статтями в динаміці.

3. Темпів зміни (зниження чи підвищення) рівня витрат шляхом віднесення розміру зміни до рівня витрат базового періоду.

4. Суми економії чи перерозходу, що визначається шляхом множення розміру зміни (в % до товарообороту) витрат обігу звітного періоду порівняно з базовим періодом чи їх плановими показниками на величину товарообороту звітного періоду.

5. Частки витрат обпу в доходах торгового підприємства.

6. Даних про ефективність поточних затрат, вирахованих як відношення товарообороту до витрат обертання і як відношення прибутку до витрат обертання (рентабельність поточних затрат) за звітний період, у динаміці і стосовно інших підприємств, аналогічних показників з торгівлі в цілому у регіоні та галузі.

Аналізують окремо витрати обігу оптової і роздрібної торгівлі. Тут важливо підкреслити, що рівень витрат підприємств роздрібної торгівлі набагато перевищує рівень оптової торгівлі. У роздрібній торгівлі він пов'язаний з наявністю дрібних господарських структур (магазини, ларьки, палатки). Крім того, реалізація товарів оптовими базами великими партіями, більш високий рівень механізації трудомістких процесів в опті обумовлює менший рівень витрат.

Аналіз витрат обігу здійснюється як за загальним обсягом, так і в розрізі окремих статей (табл. 13).

Таблиця 13

Методика аналізу витрат обігу за загальним обсягом і окремими статтями (тис. гри)

Після визначення рівня витрат обігу за загальним обсягом і окремими статтями, порівняння їх в динаміці на підприємстві потрібно зробити такі розрахунки:

1) відхилення фактичних витрат обігу від плану і даних за минулий період (як правило, економію позначають " - " а перерозхід "+");

2) зміни загальної суми витрат обігу звітного року порівняно з минулим. Потім визначають темп зміни рівня витрат обігу звітного року порівняно з планом і минулим роком (К. Раїцький). Ці показники характеризують швидкість зміни фактичного рівня витрат за загальним обсягом і окремими статтями порівняно з планом чи тим періодом, з яким порівнюють показники звітного періоду. Кожному підприємству слід брати до уваги вплив обсягу товарообороту на рівень витрат обігу (змінні й умовно-постійні).

Далі робиться групування торгових підприємств за обсягом товарообороту з виділенням опту і роздрібу. В групах підприємств із відносно невеликим обсягом товарообороту, як правило, рівень витрат значно вищий, а великі підприємства (за товарооборотом) цей рівень мають більш низький.

На рівень витрат обігу значний вплив має зміна структури товарообороту. Підвищення частки більш витратомістких товарів у загальному обсязі продажів впливає на зростання рівня витрат обігу в цілому на підприємстві і, навпаки, зменшення цієї частки приводить до зниження загального рівня розходів. Такі розрахунки можна провести лише в тому випадку, коли на підприємстві встановлена величина витратоємності за товарами і товарними групами.

Такий аналіз ведеться за такою методикою (табл. 14):

Таблиця 14

Витратоємність за товарними групами (у % до товарообороту)

Далі аналіз витрат обігу здійснюється в розрізі окремих статей, порівнюючи фактичні витрати з планом і з минулим роком. Так, вплив на величину витрат на перевезення здійснює зміна величини середньої відстані перевезення, перегляд тарифів, збільшення обсягів перевезення вантажів, використання дешевших чи дорожчих видів транспортних засобів тощо.

Визначають вплив інших факторів, пов'язаних з ефективнішим використанням транспортних засобів.

На величину транспортних розходів впливають і такі фактори, як порядок оплати за користування транспортними засобами, обсяг і клас вантажів, які перевозяться, вантажооборот у тонно-кілометрах, відстань перевезення, наявність власного транспорту, відшкодування розходів з перевезення окремих товарів за рахунок бюджету місцевих органів влади.

У загальних витратах значне місце займають проценти (відсотки) за користування кредитом. Платежі за кредитами банків включають у витрати обігу у фактичній сумі, що припадає на реалізовані товари. Тут враховують відсоткові ставки центрального банку, коригують їх з урахуванням місцевих умов. На розрахунок цієї статті впливають зміни середніх розмірів товарних запасів, величини відсотка за користування кредитом, частки власних коштів в оплаті за товари, розмір сплачених відсотків за відстроченими позиками, розміри цільових кредитів, отриманих на поповнення оборотних засобів. На величину затрат з оплати відсотків за користування кредитом впливають також інші фактори. Порядок розрахунку їх впливу визначається при вивченні методики планування розходів з цієї статті.

Окремо аналізуються розходи на оплату пращ. Метою аналізу є оцінка ефективності використання трудових ресурсів, затрат праці. Такий аналіз ведеться за:

—ефективністю використання робочої сили шляхом вивчення чисельності працівників за складом, рівнем кваліфікації, в динаміці порівняно з іншими періодами;

—за оплатою праці шляхом вивчення форм і систем оплати праці, обгрунтуванням їх вибору підприємством, оцінкою розмірів розходів на оплату пращ в відсотках до товарообороту, за їх часткою в сукупних витратах обігу в динаміці, у порівнянні з аналогічними підприємствами. Окремо аналізують оцінку ефективності системи преміювання для різних категорій працівників, темпи приросту середньої зарплати і продуктивності праці, виявляють резерви і визначають конкретні заходи щодо їх застосування для підвищення ефективності використання засобів на оплату прані. Перелік цих завдань у кожному підприємстві може уточнюватися.

У складі витрат обігу важливе місце займає аналіз і всіх інших статей.

Окремо при аналізі витрат обігу слід виділити принцип економічності. Суворе дотримання цього принципу дає можливість запобігти ризику існування підприємства в умовах ринку. Важко погодитися з вимогою організувати господарську діяльність так, щоб з "мінімальними затратами забезпечити максимально можливі результати". Ця вимога не має реальної основи. Обґрунтованим є положення, при якому повинні бути задані або затрати, або результати, як орієнтир у господарській діяльності підприємства. На цій основі торгові підприємства можуть реалізувати товари з найменшою витратоємністю. Дотримання принципу економічності досягається в двох випадках, коли підприємство визначає свої завдання таким чином:

—досягнути відповідного результату при найменших затратах. Для оцінки поставленої мети визначають відношення планових витрат (мінімально вкладених витрат для забезпечення відповідного обсягу товарообороту) до фактичних;

—ця ж вимога може бути сформульована і так: при завданому обсязі затрат забезпечити найбільший результат. Іншими словами, мова йде про те, щоб при визначеній плановій величині витрат обігу досягти найбільшого результату. Для оцінки такого стану вивчають відношення фактичних витрат обігу (реально досягнутого результату) до планових витрат обігу, які розглядаються як максимально можлива величина (результат).

Якщо принцип економічності не буде витримуватися, то не може бути досягнута мета отримання прибутку і забезпечення рентабельної роботи. Якщо показник економічності менше одиниці, то це свідчить про наявність високого рівня втрат (марнотратство), й ефективність оцінюється як низька.